1Справа № 335/7172/25 2/335/3150/2025
17 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Романько О.О.,
з участю секретаря - Корсунової Г.В.,
представника позивача - адвоката Пономаренка О.О.,
представника відповідача - адвоката Волошиної Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов'язання поновити на навчанні та стягнення моральної шкоди,-
В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов'язання поновити на навчанні та стягнення моральної шкоди.
06 серпня 2025 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у цій цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Відповідно до ухвали суду від 21.10.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявила клопотання про зупинення провадження в даній цивільній справі до вирішення Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя справи № 335/9837/25 за позовною заявою Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги та набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування свого клопотання представник відповідача зазначила, що в цій справі позивач, зокрема проте не виключно, зазначає про свою незгоду з нарахованою йому сумою за освітні послуги за договором № 23-014/1 від 11.10.2023 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у ЗДМФУ іноземним громадянам англійської мови навчання спеціальності «Медицина». Також на розгляді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя справа № 335/9837/25 за позовною заявою Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги. Предметом розгляду такої справи є стягнення заборгованості за освітні послуги за договором № 23-014/1 від 11.10.2023 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у ЗДМФУ іноземним громадянам англійської мови навчання спеціальності «Медицина». Отже, вважають, що саме при розгляді останньої справи вирішується питання щодо наявності або відсутності заборгованості за навчання ОСОБА_3 в ЗДМФУ.
Позивач в судове засідання не з'явився, про його час і місце проведення повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про його відкладення суду не скеровував.
Представник позивача - адвокат Пономаренко О.О. в судовому засіданні щодо клопотання представника відповідача заперечував, вважав, що наявність іншої цивільної справи не перешкоджає розгляду даної справи, зібраних доказів достатньо для вирішення позовних вимог позивача. Підстав для зупинення провадження немає.
Вислухавши думку учасників цивільного процесу, оцінивши наведені ними доводи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
Відповідно до п.п.4 п.5 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до п.3 ч.1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно ч. 1-3 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
22.07.2025 ОСОБА_4 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов'язання поновити на навчанні та стягнення моральної шкоди.
Позивачем висунуто три вимоги: скасування наказу про його відрахування з ЗДМФУ, поновлення його на навчанні та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є громадянином Великої Британії та у 2023 році вступив на навчання для здобуття освітнього рівня магістр за спеціальністю "Медицина" на перший курс денної форми здобуття освіти 2 міжнародного факультету Запорізького державного медико-фармацевтичного університету. На підставі цього, із ОСОБА_5 було укладено договір від 11.10.2023 року №23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, який, в той же час, не було підписано позивачем, та відповідний письмовий екземпляр йому надано не було. У відповідності до п. 3.1 цього договору, фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб на умовах договору, укладеного між закладом та фізичною особою, яка замовляє платну освітню послугу. Відповідний переклад на англійську мову цього договору у позивача також відсутній. Відповідно до цього, із позивачем було укладено договір від 11.10.2023 року №23-014/1. Який також не було підписано позивачем та не надано йому його письмовий екземпляр, в тому числі викладений англійською мовою. В п. 1.1 цього договору вказано, що він є невід'ємним додатком до Договору про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян в Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті від 11.10.2023 р. №23-014. В п. 3.1 договору від 11.10.2023 року №23-014/1 вказано, що оплата за навчання Здобувача здійснюється в національній валюті України (по курсу Національного банку України на дату оплати) чи в іноземній валюті (USD, EUR) в формі безготівкового розрахунку на указаний закладом банківський рахунок, відповідно до чинного законодавства України. У відповідності до умов договору 11.10.2023 року №23-014/1, вартість навчання за весь період становить 28500 доларів США, а оплата за кожен семестр здійснюється до 5 жовтня та 15 лютого відповідно. Наказом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету від 28.03.2025 року №340-с, ОСОБА_3 було відраховано з міжнародного факультету в зв'язку із наявністю фінансової та академічної заборгованості.
Позивач не погоджується із рішенням відповідача про відрахування з навчання, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи із наступного. Зокрема, у відповідності до ч. 7 ст. 73 Закону України "Про вищу освіту", розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації встановлюється закладами вищої освіти в національній валюті. Натомість, вартість навчання позивача, згідно п. 3.1 договору від 11.10.2023 року.
№23-014/1, встановлено у іноземній валюті, що, в свою чергу, є порушенням вимог вищезазначеного закону. Проте, не дивлячись на це, позивач оплачував перші два курси свого навчання згідно умов вищезгаданого договору. Так як Запорізька область - частково окупована РФ територія, то позивач може тут розраховуватись лише зі свого українського рахунку та в гривнях, оскільки англійські банківські операції тут неможливі. Тому позивач мусив використовувати лише гривню. Під час оплати за навчання на першому курсі обмінний курс для позивача складав 36,06 грн. за 1 долар США. Протягом років обмінний курс збільшувався, і якщо минулого року він становив 38 гривень за 1 долар США, то в кінці 2024 року він сягнув 42 гривень за 1 долар США, що, в свою чергу, значно збільшило вартість навчання позивача, особливо якщо брати до уваги його витрати на конвертацію фунтів стерлінгів у гривні. Не погодившись із таким збільшенням вартості навчання, у листопаді 2024 року позивач звернувся до керівництва університету із листом, в якому описував свою проблему та просив встановити йому оплату навчання у гривні. Проте університет із цим не погодився та наполягав на тому, аби позивач платив за навчання саме у доларах США. Починаючи з березня 2025 року - приблизно за чотири тижні до виключення - відповідач звернув увагу позивача на повідомлення (визнання) іноземних медичних документів позивача, що спонукало його звернутися за офіційною юридичною консультацією. Як результат - суперечка про оплату навчання була відкинута університетом на другий план під час відрахування, ставши основним предметом взаємодії, але університет все ще не надав жодної відповіді щодо суті чи термінів, що ще раз демонструє його недобросовісне ставлення до всіх порушених питань, що стосуються освіти позивача. Позивач зазначав, що він не відмовляється платити, та пропонував оплатити вартість навчання за курсом, встановленим станом на дату укладення договору від 11.10.2023 року №23-014/1. В той же час, позивач вимагав від університету надати йому нормативне обгрунтування законності встановлення вартості навчання позивача саме в іноземній валюті, а не в національній.
Після декількох особистих зустрічей із позивачем, відповідач, тим не менш, своїм наказом від 28.03.2025 року №340-с відрахував позивача з університету, не надавши жодних обгрунтувань правомірності визначення вартості навчання позивача у іноземній валюті та не надавши позивачу можливості оскаржити своє відрахування (порядку та механізму, як та куди подати відповідну скаргу тощо).
Після втручання Міністерства охорони здоров'я та визнання порушень законодавства з боку відповідача, позивач 15 квітня 2025 року перерахував платіж за 3 семестр, розрахований за початковим обмінним курсом, що діяв на момент його зарахування, як жест доброї волі для сприяння посередництву. Через кілька днів університет відхилив цей платіж та повернув перераховані кошти, що ще раз засвідчило його відмову від переговорів або дотримання законного компромісу.
Окрім цього, у відповідності до п. 3.4 Договору від 11.10.2023 року №23-014/1, терміни Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.07.2025 5 розрахунків за цим Договором можуть бути змінені за зверненням замовника/ здобувача/ третьою особою відповідно до наказу ректора. Відповідно до п. 3.7 цього ж договору, замовник може звернутися до закладу з проханням про перенесення термінів оплати, вказаних у п.п.3.6.-3.7. цього Договору, про що видається відповідний наказ. Натомість, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо зміни порядку оплати, термінів оплати та просив обґрунтувати правомірність встановлення оплати навчання саме в іноземній валюті. Проте, жодним чином письмово не обґрунтовуючи правомірність своїх дій, не надаючи додаткового часу на оплату, не надаючи позивачу письмового попередження про його виключення в разі несплати навчання, відповідач неправомірно прийняв рішення про відрахування позивача.
Окремо в позові зазначали про недотримання університетом договірного законодавства. Адже, у відповідності до положень Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди по всіх його істотних умовах. Проте з наявних у позивача матеріалів, у останнього на руках лише не підписана з його боку сканкопія договорів про навчання від 11.10.2023 року №23-014 та №23- 014/1, викладених українською мовою. На підставі цього позивач та його представник дійшли висновку про те, що між позивачем та відповідачем не було узгоджено в повній мірі всі істотні умови договору про навчання. Також вважають, що не можна із впевненістю сказати, що позивач в повній мірі розумів всі істотні умови договору, який йому запропонував укласти відповідач і в порушенні умов якого звинувачує позивача.
Просили суд: визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року №340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету» щодо відрахування з університету ОСОБА_3 . Зобов'язати Запорізький державний медико-фармацевтичний університет (код ЄДРПОУ: 45030873) поновити ОСОБА_3 на навчанні відповідно до договору від 11.10.2023 року №23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, із встановленням плати за навчання у гривнях. Стягнути з Запорізького державного медико-фармацевтичного університету (код ЄДРПОУ: 45030873) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 600000 грн. (шістсот тисяч гривень).
Таким чином, позивачем в межах цієї цивільної справи не висунуті вимоги щодо визнання будь-яких положень ні договору від 11.10.2023 року №23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, ні договору від 11.10.2023 року №23-014/1, такими, що не відповідають нормам законодавства, ні оскарження розміру заборгованості зі сплати за навчання.
Разом з тим, згідно наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року №340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету» підставами для відрахування студента ОСОБА_6 стали невиконання ним умов договору (невиконання навчального плану, академічна заборгованість, фінансова заборгованість).
Предметом позову про скасування наказу про відрахування студента є вимога скасувати (визнати протиправним та недійсним) сам наказ про відрахування, який, на думку студента, був виданий з порушенням законодавства або правил університету. Позов спрямований на відновлення студента в статусі, який був до видання наказу.
Предметом спору про скасування наказу про відрахування студента є незаконність або необґрунтованість такого наказу. Позивач як студент оскаржує дії університету, які призвели до його відрахування, вимагаючи визнати наказ недійсним та поновити його на навчанні.
При цьому, позивач просить поновити його на навчанні відповідно до договору від 11.10.2023 року №23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, із встановленням плати за навчання у гривнях. При викладенні підстав позову позивач зазначає про його незгоду з визначенням валюти та розміру заборгованості за навчання.
02.10.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги на загальну суму 66 683,08 грн.
08.10.2025 у справі № 335/9837/25 за позовною заявою Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги відкрито провадження у спрощеному порядку із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.
Станом на час розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження справа № 335/9837/25 не розглянута.
В обох визначених справах предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги.
Таким чином, без доведення наявності чи відсутності фінансової заборгованості у ОСОБА_6 як студента Запорізького державного медико-фармацевтичного університету згідно з умовами договору від 11.10.2023 року №23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян та договору від 11.10.2023 року №23-014/1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців не є можливим спростування чи доведення однієї з підстав його відрахування згідно наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року №340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету».
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі суд зазначає таке.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по цивільній справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 251 ЦПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 5 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Ухвала суду про зупинення провадження у справі спрямована тільки на тимчасове припинення всіх процесуальних дій та не є ухвалою, якою остаточно завершується розгляд справи чи якась окрема стадія розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення в іншій справі, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Зважаючи на обґрунтування клопотання представника відповідача про зупинення провадження, та встановивши наявність обставини відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, що об'єктивно унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи, які є підставою для зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, за результатами розгляду якої можуть бути встановлені факти та обставини, які матимуть преюдиційне значення при вирішенні цієї цивільної справи, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав всіх сторін по справі, враховуючи обставини, що впливають на збирання доказів у даній справі, та для забезпечення в подальшому їх оцінки при постановленні об'єктивного і законного рішення в розглядуваній справі, слід зупинити провадження по справі, задовольнивши таку заяву.
Керуючись ст. ст. 251, 253, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника відповідача адвоката Волошиної Євгенії Вячеславівни про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження у цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_1 до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов'язання поновити на навчанні та стягнення моральної шкоди через об'єктивну неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, а саме №335/9837/25 за позовною заявою Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги, що розглядається Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя в порядку цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в зазначеній справі.
Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, з долученням копій підтверджуючих документів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення чи складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 21.11.2025.
Суддя: О.О. Романько