Справа № 331/1181/25
Провадження № 1-кп/331/476/2025
24 листопада 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження №12024082020001025, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 жовтня 2024 року,
за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Аркалик Тургайської області, Казахстан, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який офіційно не працює, на утриманні має одну неповнолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
12 жовтня 2024 року приблизно о 09 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за кермом власного автомобіля марки «Кіа Sorento» з д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху по вулиці Базарній у місті Запоріжжі, знаходячись напроти будинку №22, вступив у словесний конфлікт з раніше незнайомим ОСОБА_6 .
У ході словесного конфлікту ОСОБА_4 вийшов із власного автомобіля та діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень раніше незнайомому йому ОСОБА_6 , з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи та бажаючи спричинити потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, кулаком лівої руки наніс ОСОБА_6 , не менше одного удару в область голови, а саме: правої половини обличчя, чим спричинив ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР тілесні ушкодження у вигляді:
- черепно-лицевої травми в сукупності з субдуральною гематомою скроневої частки та струсом головного мозку, яка кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я більш як 21 доба (згідно п.2.2.2 б/ «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995).
Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 зник з місця вчинення кримінального правопорушення, не надавши ОСОБА_6 медичної допомоги.
Прокурор у судовому засіданні обвинувачення підтримала у повному обсязі, просила суд визнати пом'якшуючою покарання обставиною повне визнання обвинуваченим вини, а обтяжуючою покарання обставиною - вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю. Також вона просила призначити ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Окрім того, вона просила вирішити питання про речові докази, а цивільний позов потерпілого просила вирішити відповідно до вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі відповідно до обвинувального акту та пояснив суду, що 12.10.2024 приблизно о 09:30 год. він віз посилку дружині з «Нової пошти». Їхав він по вул. Базарній вгору на власному автомобілі. Попереду його автомобіля йшов чоловік. Він йому не подавав звукового сигналу, а їхав за ним. У певний момент цей чоловік повернувся, став збоку і почав кричати. Він відчинив вікно автомобіля і запитав у цього чоловіка, що трапилося, чому і навіщо він кричить. Цей чоловік, не звертаючи ні на що уваги, продовжив лаятися на нього нецензурними словами. Він проїхав ще 5-10 м, припаркувався, вийшов із машини і звернувся до цього чоловіка, який йшов по протилежній стороні дороги, з приводу того, чому він на нього кричав. Також обвинувачений сказав потерпілому про те, що немає необхідності кричати на весь ринок, і якщо він хоче щось сказати, то хай підійде ближче. У відповідь на це він знову почув від потерпілого в свою адресу нецензурну лайку, той його принизив та привселюдно образив. Тоді він пішов у бік потерпілого, бо той не хотів сам до нього підходити, щоб поспілкуватися і розібратися у ситуації, що склалася. Наміру наносити потерпілому удар у нього в той момент не було. У цей момент потерпілий став у «стойку» для нанесення удару і намагався нанести йому удар правою рукою. Він автоматично перехопив руку потерпілого і наніс йому удар кулаком лівої руки в обличчя. Після цього він просто розвернувся і пішов. Приблизно через півгодини прибули поліцейські. Вони підійшли до його автомобіля і обвинувачений сам до них підійшов. Також обвинувачений повідомив, що раніше ОСОБА_6 він не знав. Він наніс йому один удар в область щоки. Від отриманого удару потерпілий не падав, а лише зігнувся. Чи намагався хтось надати допомогу потерпілому, він не бачив, але безпосередньо до нього підійшла якась жінка і сказала, що так робити не треба. Це було протягом кількох секунд після удару. Він не стояв і нічого не розглядав, а відразу забрав з автомобіля посилку і пішов у своїх справах. ОСОБА_4 також повідомив, що у потерпілого в руках була якась «авоська» чи сумка, яку він, імовірно, потім упустив. Обвинувачений також зазначив, що удар потерпілому наніс автоматично, цього він робити не хотів і про це він жалкує. Такі його дії були викликані тим, що потерпілий виражався в його адресу нецензурною лайкою. Також обвинувачений повідомив, що разом із поліцейськими до нього підходив і потерпілий, після чого вони всі разом пішли до поліцейського відділу. Вся словесна перепалка з потерпілим відбувалася не більше 3-5 хв. Також він повідомив, що після нанесення потерпілому удару він жодних слідів, у тому числі й слідів крові, на ньому не бачив. Він бачив лише, що потерпілий прикрив обличчя руками. Він дуже жалкує про свій вчинок і наголосив, що не хотів завдавати потерпілому травму.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 повідомив, що він кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорює. Ті обставини, про які повідомив потерпілий, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження і були спростовані дослідженими судом доказами. Також він звернув увагу на те, що відповідно до висновку експерта було встановлено факт нанесення обвинуваченим потерпілому одного удару. Аналогічні свідчення надав і допитаний судом свідок ОСОБА_8 . Тому твердження потерпілого не відповідають дійсності. При цьому, захисник також зазначив, що протягом усього судового розгляду даного кримінального провадження потерпілий всіляко намагався «демонізувати» обвинуваченого. Крім того, захисник наголосив, що обвинувачений повністю визнав фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідно до обвинувального акту. При цьому, факт провокації обвинуваченого потерпілим не дає у даному випадку підстав для позбавлення обвинуваченого волі, як на тому наполягають потерпілий та його представник.
Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 12.10.2024 він приблизно о 09:00 год. зняв гроші у «Приватбанку» по вул. Базарній у м. Запоріжжі і пішов по парній стороні вул. Базарної у м. Запоріжжі по пішохідному тротуару. У цей час по торговому ряду по пішохідному тротуару їхав автомобіль «Кіа» з номером НОМЕР_1 , який вдарив його по ногах бампером. Оскільки він не міг передбачити, що по пішохідному тротуару буде їхати автомобіль, він йшов у навушниках і слухав музику. Після того, як автомобіль ОСОБА_4 вдарив його по ногах, він відійшов у бік, нікого не чіпав, а автомобіль залишив місце події, поїхав вверх по вулиці і зупинився на стоянці. Потім водій вийшов із автомобіля і почав нецензурно лаятися. У відповідь потерпілий сказав йому (дослівно): «Сам такий». Водій продовжив ображати його. У відповідь потерпілий сказав йому (дослівно): «Подивіться на себе». Після цього водій почав кидатися на нього, щоб побити. Перший удар потерпілий відбив сумкою, яку тримав у лівій руці. Потім обвинувачений вдарив його з лівого боку другий раз, внаслідок чого потерпілий оступився і впав на цементний поріг магазину. Після цього обвинувачений почав бити його ногами, щоб у нього стався крововилив у мозок і не довелося нести відповідальності за скоєне. Йому було нанесено приблизно три або чотири удари до того моменту, поки люди на ринку не почали кричати. Після цього обвинувачений, не надавши йому жодної допомоги, пішов працювати на своє робоче місце - у кіоск продавати товари, хоч він і казав, що ніде не працює. Потерпілому допомагали підвестися сторонні люди. У нього боліла голова, був шум у вухах, йшла з носа кров, була зламана щелепа і були загублені зуби. Але, долаючи біль, він дійшов до відділу поліції №2, який знаходився неподалік місця події, де співробітники поліції викликали «швидку медичну допомогу» і надали йому першу допомогу до приїзду «швидкої», щоб зупинити кров. Поки «швидка» їхала, він розповів співробітникам поліції про те, що сталося. Потім він з двома співробітниками поліції пішов на місце події і показав на автомобіль обвинуваченого. Після того, як поліцейські почали з'ясовувати, чий це автомобіль, до них підійшов обвинувачений і повідомив, що це він побив потерпілого і він винен. Коли вони йшли вчотирьох до відділу поліції, ОСОБА_4 запропонував йому сплатити за заподіяну шкоду. Але потерпілий не погодився, бо не знав на той час розміру заподіяної йому шкоди, і сказав, що це питання буде вирішене в судовому порядку. Після цього обвинувачений почав говорити неправду, у тому числі й у суді, що він наніс лише один удар. Такими діями ОСОБА_4 заподіяв йому матеріальну та моральну шкоду, а також приниження. У подальшому від підходив до обвинуваченого щодо відшкодування заподіяної шкоди, але той сказав, що це питання буде вирішене у суді. Після лікування у трьох лікарнях стаціонарно він продовжив лікування амбулаторно під наглядом ЛОРа, травматолога, невропатолога, психіатра, а у січні поточного року був на лікуванні у військовому госпіталі - реабілітаційному центрі у Пущі-Водиці. На даний час він продовжує перебувати під наглядом вказаних спеціалістів. Також із ЛОР-відділенням лікарні є домовленість про проведення операції. Там йому дали список медикаментів, необхідних для проведення лікування перед операцією, більше, ніж на 1000,00 грн., а вартість самої операції складає 23000,00 грн. Також він домовляється із обласною лікарнею, де був на консультації у професора ЛОР-відділення, щодо лікування. Крім того, він домовляється про повторне лікування у санаторії «Лісова Поляна». Також він тепер має систематично лікуватися у невропатолога, психіатра, ЛОРа та у сімейного лікаря за місцем проживання. Потерпілий просить суд врахувати, що обвинувачений не усвідомив свою вину і не хоче визнавати її в суді. Крім того, потерпілий наполягав, що під час досудового розслідування не було з'ясовано, чому обвинувачений не знаходиться на передовій. На запитання прокурора щодо кількості нанесених йому обвинуваченим ударів потерпілий повідомив, що точно було 5 ударів. Коли він лежав на дорозі, обвинувачений добивав його тричі у висок. Від першого удару він відмахнувся сумкою, а після другого удару в обличчя, в область скроні та щелепи, він спіткнувся і впав. Коли він лежав і закривав обличчя руками, обвинувачений ще наніс йому 3 удари точно у цю ж ділянку обличчя. Удари обвинувачений наносив йому зверху, стоячи біля нього і нахилившись над ним, коли потерпілий лежав на асфальті. Якою рукою обвинувачений наносив йому удари, потерпілий уваги не звернув. «Швидку допомогу» йому викликали поліцейські, коли він прийшов у відділення поліції. «Швидка допомога» спочатку його доставила до обласної клінічної лікарні, де йому зробили МРТ, а потім на цьому ж автомобілі його доставили до «5 міської лікарні», де його госпіталізували та провели операцію. Там він пробув 4 дні, потім він лікувався амбулаторно, далі він 14 днів лікувався у стаціонарі у «7 лікарні», після чого знову лікувався амбулаторно. Далі його направили до санаторію у ОСОБА_9 на 22 дні. У відповідь на запитання захисника потерпілий повідомив, що побиття його обвинуваченим тривало кілька хвилин, поки перехожі не почали кричати на обвинуваченого. Також на запитання захисника потерпілий повідомив, що ходив він з поліцейськими до місця, де був припаркований автомобіль обвинуваченого, перед тим, як приїхала «швидка». Тоді ж обвинувачений сам до них підійшов і сказав, що це він побив його. Коли вони всі разом йшли до відділу поліції, обвинувачений пропонував йому заплатити. Також потерпілий повідомив, що втратив свідомість у «швидкій». На запитання свого представника потерпілий повідомив, що нецензурною лайкою він на адресу обвинуваченого не виражався. Також він повідомив, що спочатку обвинувачений пропонував йому відшкодувати шкоду, але він не погодився, бо не знав, скільки коштуватиме лікування. Потім він після тривалого лікування сам приходив до обвинуваченого із запитанням про відшкодування шкоди, але обвинувачений сказав, що будуть вони вирішувати це питання в суді.
На запитання захисника потерпілий також повідомив, що він є інвалідом війни 2 групи, інвалідність у нього встановлена у 2023 році. Також він підтвердив отримання контузії під час війни в Афганістані та травми хребта під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, у зв'язку з чим двічі на рік проходив планове лікування. Крім того, він підтвердив, що всі ліки, які купував і чеки за купівлю яких долучив до цивільного позову, він купував і вживав виключно за призначенням лікарів. Всі призначення лікарів відображено у його медичній карті, яка зберігається у лікарні. Деякі виписки він для суду отримував, а деяких у нього немає. Крім того, деякі ліки він купував за усними рекомендаціями лікарів.
Також у судових дебатах потерпілий наполягав на тому, щоб обвинувачений поніс реальне покарання, відшкодував йому майнову і моральну шкоду, а також просив суд накласти арешт на майно обвинуваченого для забезпечення цивільного позову.
Представник потерпілого ОСОБА_7 суду пояснив, що він не згоден з позицією прокурора щодо повного визнання обвинуваченим своєї вини, оскільки по його поведінці не було видно, що він розкаюється у скоєному, а навпаки, він показував себе жертвою. Також він звернув увагу на те, що матеріалами справи не було доведено, що потерпілий намагався вдарити обвинуваченого. Крім того, він звернув увагу, що ОСОБА_4 до цього часу не вибачився перед потерпілим і завдану йому шкоду не відшкодував. Тому він просив суд, і ця його позиція була узгоджена з потерпілим, призначити обвинуваченому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з реальним відбуванням цього покарання, а також просив задовольнити заявлений потерпілим цивільний позов у повному обсязі.
Окрім показань потерпілого та обвинуваченого, який свою вину визнав повністю і підтвердив факт вчинення кримінального правопорушення за обставин, встановлених під час досудового розслідування і під час судового провадження, вина ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, повністю підтверджується наступними доказами, які відповідають вимогам, передбаченим у ст.ст. 84-88 КПК України.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що приблизно у жовтні 2024 року приблизно о 10:00 год. ранку він стояв на вулиці біля свого магазину чоловічого одягу, коли зліва хтось почав кричати і лаятися нецензурною лайкою. Він побачив чоловіка, який кричав, а за ним їхав легковий автомобіль сірого кольору. Потів автомобіль зупинився, з нього вийшов чоловік, якого свідок впізнав як обвинуваченого, і сказав тому, чоловіку, який сварився і якого свідок впізнав як потерпілого, щоб той підійшов. У відповідь на це потерпілий виразився на обвинуваченого нецензурною лайкою. Потім обвинувачений підійшов до потерпілого. Потерпілий у цей час вже став у «стійку» і замахнувся на обвинуваченого. Обвинувачений удар відбив правою рукою, але сам вдарив один раз потерпілого лівою рукою і пішов. Потерпілий від удару не падав і пішов по вулиці нагору. Причиною сварки було те, що обвинувачений їхав за потерпілим на автомобілі, хоча він їхав дуже повільно і потерпілого не чіпав. Слідів від удару свідок у потерпілого не бачив. Потерпілому ніхто не надавав першу медичну допомогу на місці події. Людей було не багато поруч. Обвинуваченого свідок знає візуально, бо бачив, як він дружину привозив на роботу. Також на місце події приходили поліцейські, які питали, хто і що бачив. Після удару обвинувачений пішов у кіоск, де працює його дружина.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що знаходився у магазині «Магія» по вул. Базарній, 20, приблизно о 10 год. чи об 11 год., точні час і дату він не пам'ятає, але всі ще були досить легко одягнені, можливо, це була рання осінь, коли почув шум, нецензурну лайку і крик жінок. Він спустився і побачив, як один чоловік стояв біля біг-борда і чимось прикривав обличчя, а також йому здалося, що серед людей, які йшли, якийсь чоловік швидше за інших ішов, лише спина мелькнула. Потім зі слів людей він дізнався, що двоє чоловіків сварилися, потім один з них вдарив іншого і пішов. На запитання прокурора свідок уточнив, що потерпілого він добре не розгледів і у залі суду його не впізнає, бо той прикривав обличчя руками чи телефоном і через кілька секунд зник - пішов у бік туалету і далі у торгові ряди. На дорозі свідок бачив краплі крові. Потерпілий у його присутності нічого не говорив. Також свідок повідомив, що коли він побачив потерпілого, той стояв, і що він падав свідок не бачив. Сам конфлікт і удар свідок не бачив.
Свідок ОСОБА_11 , який працює завідувачем ортопедичного відділення у стоматології, суду повідомив, що потерпілого ОСОБА_6 він знає як свого пацієнта. У 2019 році він надавав йому послуги зі встановлення зубного протезу. Зубний протез ОСОБА_6 тоді виготовлявся безкоштовно у КНП «Стоматологічна клініка № 1» ЗМР, оскільки він має пільги як пенсіонер та особа з інвалідністю, і платив він лише за напилення, але це вже на рахунки іншої організації. Також він пояснив, що пацієнт має право сам обирати собі лікаря та медичний заклад, але у їхньому медичному закладі за наявності пільг можна отримати послуги безкоштовно, а у приватних медичних закладах послуги надаються за плату. Крім того, він повідомив, що у їхній стоматології зубні протези могли б бути виготовлені приблизно протягом 1 місяця.
Судово-медичний експерт ОСОБА_12 під час розгляду справи суду пояснив, що 18.10.2024 він проводив первинну експертизу № 1855п у приміщенні Запорізького бюро СМЕ у відділі потерпілих, обвинувачених та інших осіб. Оглядався ОСОБА_6 , 1966 р.н. Під час огляду були описані наявні тілесні ушкодження. У подальшому була виконана експертиза з урахуванням наданих медичних документів і його стану на момент опису і були зроблені висновки щодо ступеня тяжкості і наявності тілесних ушкоджень. Ті ушкодження, які у нього були виявлені під час огляду, а також внутрішні ушкодження згідно наданих медичних документів кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров'я - більше як 21 доба. При проведенні експертизи ним особисто вивчалися всі ті медичні документи, які перелічені у висновку експерта. Щодо зазначеного у висновку факту про травматичний вивих 17 зуба у потерпілого експерт пояснив, що це мається на увазі втрата зуба, випадіння зуба. Щодо кількості ударів, нанесених потерпілому, експерт пояснив, що згідно огляду та описання ушкоджень саме ушкодження за кількістю було одне, проте, воно було поширене майже на половину обличчя. Там було описано синець, який займав декілька ділянок обличчя. Проте, при вивченні медичної документації були визначені декілька переломів кісток, які могли утворитися за один вплив. Але, враховуючи поширеність і масивність цього ушкодження, враховуючи множинність переломів, враховуючи, що був крововилив у скроневій долі, не виключається, що в одну і ту ж саму ділянку було нанесено не один удар. При цьому, експерт стверджує про один травматичний вплив, а про інші каже як про ймовірні. Також експерт повідомив, що потерпілий під час огляду висловлював скарги на ускладнення прийому грубої їжі. Експерт також зазначив, що тривалість розладу здоров'я визначалася за характером найтяжчого ушкодження. Оскільки переломи загоюються протягом більше ніж 21 дня, тому і було визначено у даному випадку ступінь тяжкості тілесних ушкоджень як середню. Ті захворювання, які були у ОСОБА_6 до отриманої травми, експертом до уваги під час проведення експертизи не бралися і вони жодним чином не могли вплинути на тривалість розладу його здоров'я, пов'язану із травмою. Тобто, свіжа травма не могла мати відношення до старих захворювань потерпілого. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень визначався виключно за свіжою травмою. Також експерт повідомив, що він особисто оглядав потерпілого і в дослідницькій частині висновку він виклав опис цього ушкодження з відповідними його замірами та описом кольору, меж і локалізації. Крім того, він зазначив, що ті хвороби, які люди мають, не враховуються при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Також експерт повідомив, що він брав участь як виконавець також і при проведенні комісійної експертизи за механізмом травмування. У цій експертизі додатково вивчалися показання потерпілого відносно отримання ним тілесних ушкоджень і були зроблені висновки, що могло так бути за даних умов. Ним враховувалися ті дані, які були зібрані під час первинної експертизи. Тут потрібно було врахувати відповідність виявлених тілесних ушкоджень, їх локалізацію і характер травматичним впливам, їх кількості та локалізації, на що і було надано відповіді в експертному висновку.
Оцінюючи показання цих свідків та експерта, суд вважає, що вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються з іншими доказами. Тому суд не має підстав сумніватися у їх достовірності. Неточності, які мали місце в показаннях свідків та судового експерта, не порочать їх і пояснюються тим, що події сприймалися і запам'ятовувалися ними суб'єктивно і з часу подій пройшов значний проміжок часу. Мотивів для обмови свідками та експертом обвинуваченого судом встановлено не було, всі свідчення надавалися ними під присягою.
Крім того, із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12024082020001025 від 13.10.2024, який сформований 24.12.2024, та рапортів помічника слідчого ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 12.10.2024 вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_6 від 12.10.2024 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 122 КК України про те, що 12.10.2024 приблизно о 10:00 год. невстановлена особа, знаходячись на ЦКР «Анголенко» по вул. Базарна в м. Запоріжжі, нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_6 (перелом правого орбітального комплексу) (ЄО 16064).
Із протоколу огляду місця від 12.10.2024 судом встановлено, що місцем огляду є ділянка місцевості, розташована по вул. Базарній в м. Запоріжжі між буд. 22 та торгівельними кіосками так званої «Стометрівки» ЦКР «Анголенко». На тротуарній плитці, якою вкрита ця ділянка місцевості, слідів речовини бурого кольору виявлено не було. З місця події нічого не вилучалося.
Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 12.10.2024 встановлено, що ОСОБА_6 просив притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 12.10.2024 приблизно о 10:00 год. по вул. Базарній у м. Запоріжжі нанесла йому тілесні ушкодження в область обличчя.
Як вбачається із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, датованого 03.01.2025, та довідки до нього, потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 за такими рисами: зріст приблизно 180 см, міцної статури, лисий. Вуса та борода відсутні.
Із протоколу слідчого експерименту від 24.10.2024 та додатків до нього у вигляді стенограми та відеозапису встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 на місці, де сталася подія, показав напрямок свого руху і напрямок руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4 . Також потерпілий показав, де автомобіль зупинився, де стояв він та де саме обвинувачений почав його бити. Потерпілий повідомив, що обвинувачений наніс йому удар лівою рукою в область виска, а коли він упав, то обвинувачений добивав його по обличчю, поки подавці та перехожі не почали кричати. ОСОБА_6 повідомив, що він нарахував близько 4 ударів, але могло їх бути і більше. Після того, як перехожі та продавці почали кричати, обвинувачений як наче нічого і не трапилося, пішов до свого кіоску. ОСОБА_6 після цього пішов до поліцейського відділку, де йому надали першу допомогу і викликали «швидку допомогу». Після цього він показав поліцейським автомобіль чоловіка, який його побив. Коли потерпілий з поліцейським прийшли до цього чоловіка, він сказав, що це дійсно був він і що він розкаюється у скоєному.
Із протоколу огляду предмету від 17.01.2025 судом встановлено, що слідчим за участі потерпілого було оглянуто мобільний телефон потерпілого «Samsung SM-A750FN», на якому було виявлено 4 фотокартки автомобіля «Кіа» сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 . Як пояснив потерпілий, ці фото він зробив 16.10.2024 на тому ж місці, де відносно нього було скоєно кримінальне правопорушення. Автомобіль стояв на тому ж місці, де і в той день.
Згідно з висновком експерта №1855п від 18.10.2024 при огляді ОСОБА_6 , 1966 р. н., 18.10.2024 виявлений поширений синець з набряком м'яких тканин правої половини обличчя (скроне-велично-щічно-орбітальної ділянки з розповсюдженням на ділянку носу та верхню щелепу). Ушкодження утворилось від не менш одної травматичної дії (можливо декілька травматичних впливів в зазначену ділянку) тупого предмету в термін, що не суперечить заявленому потерпілим та зазначеному в постанові і медичній документації. За медичними відомостями, при перебуванні ОСОБА_6 на обстеженні та лікуванні, діагностовані: «закритий перелом вилично-орбітального комплексу праворуч, правобічний гемосинус, правобічний пневмофтальм, субдуральна гематома скроневої частки праворуч, струс головного мозку та травматичний вивих 17 зубу». Черепно-лицева травма в сукупності з субдуральною гематомою скроневої частки та струсом головного мозку кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я більш, як 21 доба (згідно п. 2.2.2 б/ «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6).
Згідно з висновком експерта (експертиза за матеріалами справи) №2233/к від 30.12.2024 характер та локалізація ушкоджень, виявлених при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 18.10.2024 не суперечить обставинам випадку, про які зазначив останній під час проведення слідчого експерименту 24.10.2024.
Із протоколу слідчого експерименту від 29.01.2025 та додатків до нього у вигляді стенограми та відеозапису встановлено, що ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 на місці, де сталася подія, показав напрямок свого руху на автомобілі та напрямок руху потерпілого. Він їхав дуже повільно, а у цей час потерпілий почав його ображати за те, що начебто він його давить. У відповідь на це ОСОБА_4 відкрив вікно автомобіля і сказав потерпілому, що його ніхто не давить. Після цього потерпілий почав його ображати нецензурною лайкою. Він проїхав далі, поставив автомобіль і вийшов з нього. Весь цей час потерпілий продовжував йти і лаятися. Потім ОСОБА_4 йому сказав, що не треба кричати на всю вулицю і якщо він хоче щось сказати, хай підійде. Потерпілий продовжував йти і лаятися. ОСОБА_4 пішов йому назустріч. У цей час потерпілий став (дослівно) «у стойку» і махнув на нього рукою. ОСОБА_4 руку потерпілого перехватив і вдарив його кулаком лівої руки в область щоки. Далі підійшла якась жінка та перехожі. Потерпілий від удару не падав і ОСОБА_4 не бачив у нього крові. Потім ОСОБА_4 розвернувся і пішов у своїх справах. Також він заперечував факт того, що потерпілий після удару впав і що він наносив йому більше одного удару.
Згідно з висновком експерта (експертиза за матеріалами справи) №251/к від 03.02.2025 під час огляду ОСОБА_6 , 1966 р.н., 18.10.2024 виявлений поширений синець з набряком м'яких тканин правої половини обличчя (скроне-велично-щічно-орбітальної ділянки з розповсюдженням на ділянку носу та верхню щелепу); за медичними відомостями при перебуванні ОСОБА_6 на обстеженні та лікуванні діагностовані: «закритий перелом вилично-орбітального комплексу праворуч, правобічний гемосинус, правобічний пневмофтальм, субдуральна гематома скроневої частки праворуч, струс головного мозку та травматичний вивих 17 зубу». Ушкодження утворилось від травматичної дії тупого предмету, яким є кулак (згідно наданих показань підозрюваним ОСОБА_4 від 29.01.2025 - «был совершён один удар, левой рукой, кулаком...») і за локалізацією травматичного впливу не суперечить локалізації ушкодження, виявленого у ОСОБА_6 при огляді 18.10.2024 (згідно наданих показань підозрюваним ОСОБА_4 від 29.01.2025 - «в область щеки…»).
Із рапорта слідчого від 02.01.2025 та реєстраційної картки транспортного засобу встановлено, що автомобіль марки «Кіа Sorento» з д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 .
Із інформації КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР судом встановлено, що ОСОБА_4 під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався.
Із довідки №24360572752373938415 судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий.
Проаналізувавши зазначені докази, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, повністю підтверджується дослідженими судом зазначеними вище письмовими доказами, показаннями обвинуваченого, потерпілого, свідків та експерта. Його дії щодо спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України.
При визначенні виду і розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості і характер суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання.
Так, судом враховано, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
ОСОБА_4 раніше не судимий,одружений, офіційно не працевлаштований, під наглядом лікарів нарколога та психіатра він не перебуває, за медичною допомогою не звертався.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 ,відповідно до ст. 66 КК України суд визнає повне визнання ним вини в обсязі пред'явленого обвинувачення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 ,згідно зі ст. 67 КК України судом встановлено не було.
При цьому, суд не враховує як обставину, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, як про те вказано в обвинувальному акті і як про те вказала прокурор у судових дебатах, оскільки під час судового розгляду не знайшла свого підтвердження та обставина, що ОСОБА_4 на момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 знав про наявність у нього інвалідності. Тому суд погоджується з твердженням захисника про те, що ця обставина у даному випадку не може бути врахована саме як обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_4 .
Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вказані вище відомості про його особу, пом'якшуючу покарання обставину і відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також той факт, що дане кримінальне правопорушення вчинено щодо пенсіонера по інвалідності 2 групи внаслідок війни і обвинувачений усвідомив суспільну небезпеку скоєного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. Також суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 і ч. 3 ст. 76 КК України.
При цьому, суд враховує, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, що позбавляє суд можливості вирішити питання про призначення йому покарання у вигляді виправних робіт, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 122 КК України.
Крім того, як вбачається із наданої до суду Запорізьким районним відділом № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме: проведення заходів соціально-виховної роботи, спрямованої на формування загальноприйнятних правил та зменшення факторів проявів агресивної поведінки. Також Запорізький районний відділ № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області зазначає про наявність середнього рівня ризику повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та середнього рівня ризику небезпеки обвинуваченого для суспільства.
Тому, враховуючи висновки Запорізького районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, а також зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини вчинення кримінального правопорушення та відомості про особу обвинуваченого, який, зокрема, раніше до кримінальної відповідальності ніколи не притягався, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з реальним його відбуванням, як на тому наполягає потерпілий та його представник, вважаючи його необґрунтовано суворим і таким, що не зможе забезпечити у повному обсязі досягнення мети покарання, яка визначена у ст. 50 КК України.
Процесуальні витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні. Арешти на майно у даному кримінальному провадженні не накладалися.
Судом також встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування подав цивільний позов, за змістом якого він просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення майнову та моральну шкоду у сумі 1000000,00 гривень.
У подальшому потерпілий цивільний позов неодноразово уточнював і відповідно до останньої редакції цивільного позову він просив стягнути з обвинуваченого на його користь 400000,00 грн. матеріальної шкоди та 600000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог потерпілим зазначено, що після отримання тілесних ушкоджень від ОСОБА_4 бригада ШМД його доставила до КНП «ЗОКЛ» ЗОР, де він був оглянутий лікарями та йому було проведено КТ черепа. Того ж дня потерпілого було доставлено до КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, де він також був оглянутий лікарями та його було госпіталізовано. Лікувався він в умовах стаціонару з 12.10.2024 по 16.10.2024 та за цей час переніс операцію - закриту репозицію виличної кістки праворуч. З 17.10.2024 по 20.10.2024 він лікувався у сімейного лікаря, який направляв його на консультації до профільних спеціалістів. З 21.10.2024 по 28.10.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом виличної кістки праворуч зі зміщенням. З 06.01.2025 по 27.01.2025 він перебував на стаціонарному лікуванні в ДЗ «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна»» МОЗ України з діагнозом: наслідки ЗЧМТ, СГМ у вигляді цефалгічного, астено-невротичного синдромів, вестибулярна дисфункція. Там він пройшов курс консервативної терапії, фізичної та психологічної реабілітації після наслідків побиття, зламаної щелепи, перелому стінок гайморової пазухи та інших ушкоджень згідно анамнезу, а також безсоння та важкого психологічного стану через набуття психічних розладів і душевних страждань, яких зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього і публічним побиттям перед великою кількістю людей.
За час лікування від отриманих травм на лікарські препарати потерпілим було витрачено 12009,58 грн., що підтверджується касовими чеками. Крім того, 28000,00 грн. коштує пошкоджений протез і видалені пошкоджені зуби.
Згідно консультативного висновку спеціаліста Стоматологічної клініки ФОП ОСОБА_14 від 28.03.2025 внаслідок удару була пошкоджена щелепа: перелом кістки, тріщина зуба, що привело до втрати жувальної функції. Для поновлення нормальної функції щелепи необхідне зубне протезування з застосування імплантів на верхню і нижню щелепи. Негайно необхідно провести відновлення функцій верхньої та нижньої щелепи. Всього витрати на протезування мають скласти 324000,00 грн.
Згідно огляду і консультативного висновку отоларинголога від 17.10.2024 потерпілому рекомендовано проведення операції для відновлення повноцінного носового дихання носових перегородок, вартість якої 23000,00грн згідно рахунку на оплату № 291 від 11 квітня 2025 року.
Тобто, усього підтверджених рахунками і консультативними висновками лікарів витрат потерпілим було понесено на загальну суму 387009,58грн.
У той же час, він вважає, що ним можуть бути понесені ще і непередбачені витрати на подальше лікування у сумі 12990,42 грн.
Тому усього завдану йому обвинуваченим матеріальну шкоду потерпілий оцінює у 400000,00 грн.
Також потерпілий зазначає, що він брав безпосередню участь в бойових діях 1986-1987 р.р. (Локальні війни) у складі Обмеженого контингенту військ в Афганістані, особисто приймав участь у будівельних роботах по зведенню саркофагу на Чорнобильській АЕС, був учасником подій Революції гідності на Майдані Незалежності, добровільно пішов на захист Батьківщини 24.02.2022 і воював на Запорізькому напрямку до 29.03.2023 в складі Національної гвардії України до отримання бойової травми і списання по ВЛК як інваліда 2 групи по захисту Батьківщини (свідоцтво про хворобу №131/с від 20.03.2023), і у зв'язку зі вчиненням відносно нього кримінального правопорушення отримав важку психологічну травму, яка проявилася у приниженні його честі та гідності як фізичної особи.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 він отримав травму, від якої переніс нестерпний фізичний біль, втратив свідомість та був змушений звернутися до лікарні, перенести хірургічне втручання та тривале лікування, яке досі продовжується і буде тривати у майбутньому. Відновлення організму проходить дуже довго і вимагає від нього додаткових зусиль та витрат, а відновлення до стану, як до зустрічі з обвинуваченим, неможливе.
Отримана травма обличчя, за твердженням потерпілого, дуже спотворила його зовнішній вигляд, у зв'язку з чим він перебуває у постійному нервовому напруженні, виходячи на вулицю та перебуваючи в суспільних місцях.
Внаслідок травми обличчя потерпілий не має можливості повноцінно, як до того, вживати їжу, оскільки відчуває біль у щелепі, та внаслідок травми він втратив зуби, які він вимушений був відремонтувати.
Завдана йому моральна шкода підтверджується документами, які є у справі, а саме: висновком судово-медичної експертизи, довідками лікувальних закладів.
Враховуючи всі наведені фактори, спричинену моральну шкоду потерпілий оцінює в розмірі 600000,00 грн.
У судовому засіданні потерпілий та його представник підтвердили наведене обґрунтування заявленого ними розміру відшкодування майнової та моральної шкоди і просили задовольнити цивільний позов у повному обсязі.
Обвинувачений та його захисник заявлений цивільний позов не визнали, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність заявлених сум наданими доказами.
При цьому, захисник обвинуваченого зазначив, що документально підтверджено витрати на лікування лише на суму 1105,74 грн., а всі інші чеки за придбані лікарські препарати, на переконання захисника, не мають відношення до вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, бо не співпадають з призначеннями лікарів. Захисник також звертає увагу на те, що витрати на виготовлення зубних протезів, які потерпілий оцінює у 28000,00 грн., взагалі документально не підтверджені, у зв'язку з чим виникло питання, чи дійсно ці кошти були ним сплачені і чи саме в такому розмірі. Крім того, захисник наголосив, що у 2019 році зубний протез було виготовлено ОСОБА_6 безоплатно і він до цього часу має право на безоплатне зубопротезування. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди захисник просив суд врахувати поведінку потерпілого по відношенню до обвинуваченого як 12.10.2025, тобто у день скоєння кримінального правопорушення, так і під час усього судового розгляду даного кримінального провадження.
У той же час, обвинувачений повідомив, що він після нанесення удару звертався до потерпілого і пропонував домовитися щодо відшкодування завданої шкоди. Проте, потерпілий сказав, що це питання буде вирішувати суд. Через деякий час потерпілий сам до нього підходив і пропонував домовитися, але вони не дійшли згоди щодо кількості нанесених ударів та дійсних подій того дня, у зв'язку з чим вже обвинувачений повідомив, що це питання буде вирішувати суд.
Дослідивши доводи сторін і оцінивши надані ними докази відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до таких висновків.
Так, за змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, в числі іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову.
Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальні підстави відшкодування майнової шкоди встановлені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи цивільний позов в частині вимог про відшкодування майнової шкоди, суд знаходить їх частково обґрунтованими, оскільки лікування і відновлення здоров'я пов'язане з грошовими витратами, докази понесення яких позивач надав не у повному обсязі.
Так, після огляду лікаря 19.11.2024 (копія результатів огляду №8362993 від 19.11.2025 у ТМО МВС України по Запорізькій області), у тому числі й щодо отриманої 12.10.2024 травми, ОСОБА_6 було призначено, зокрема, лікарський препарат «Прегабалін». Цей лікарський препарат потерпілий купив на загальну суму 1105,74 грн., що підтверджується копіями чеків №1400084387 від 20.11.2024 на суму 306,00 грн., № 1400087573 від 30.11.2024 на суму 103,74 грн., № 1400089381 від 05.12.2024 на суму 406,00 грн. та № 1400115194 від 27.02.2025 на суму 290,00 грн.
Дані витрати, на переконання суду, пов'язані з отриманою потерпілим травмою 12.10.2024, у зв'язку з чим вони підлягають відшкодуванню обвинуваченим потерпілому у повному обсязі.
Крім того, відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6», яка датована 24.02.2025 і підписана лікуючим лікарем ОСОБА_15 , ОСОБА_6 з 06.01.2025 по 27.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в ДЗ «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна», у тому числі й щодо лікування наслідків ЧМТ та СГМ 12.10.2024. При цьому, в ДЗ «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» ОСОБА_6 було виписано рецепт від 27.01.2025 на придбання лікарського препарату «Ревівал», копія якого долучена до матеріалів справи. Відповідно до копії чека №1400121638 від 16.03.2025 ОСОБА_6 придбав лікарський препарат «Ревівал» за 603,00 грн.
Дані витрати, на переконання суду, також пов'язані з отриманою потерпілим травмою 12.10.2024, у зв'язку з чим вони підлягають відшкодуванню обвинуваченим потерпілому у повному обсязі.
Усі ж інші копії чеків на придбання лікарських препаратів, які долучені потерпілим до цивільного позову, на переконання суду, не є належними доказами на підтвердження понесених ним витрат на лікування саме у зв'язку отриманою ним травмою 12.10.2024, оскільки призначення ОСОБА_6 саме цих лікарських препаратів не підтверджено долученими до матеріалів справи висновками та довідками лікарів.
Що стосується відшкодування витрат на заміну зубного протеза, які потерпілий оцінює у 28000,00 грн., то суд тут погоджується з твердженням захисника щодо відсутності належних доказів понесення таких витрат взагалі і саме в такій сумі. При цьому, судом враховано, що лікарем стоматологом-ортопедом ОСОБА_14 17.10.2024 було надано ОСОБА_6 рекомендацію щодо необхідності переробки частково знімного пластикового протеза. Крім того, у цій довідці, яка датована 17.10.2025, зазначено про виготовлення і фіксування протеза 07.10.2025. У той же час, вже 05.12.2024 цей же лікар рекомендує ОСОБА_6 встановлення знімних протезів на щелепи вартістю 50000,00 грн. кожна, про що вказано в наданому до суду консультаційному висновку спеціаліста. А вже 28.03.2025 цей же лікар рекомендує потерпілому негайно провести відновлення функцій жування верхньої та нижньої щелепи загальною вартістю 324000,00 грн., про що вказано в наданому до суду консультаційному висновку спеціаліста. Наведені висновки лікаря, на переконання суду, є неоднозначними та суперечливими, що не дозволяє суду достовірно встановити, чи пов'язана необхідність проведення тих чи інших стоматологічних процедур саме із вчиненням щодо потерпілого даного кримінального правопорушення.
У той же час, допитаний судом лікар ОСОБА_11 , який у 2019 році виготовляв зубний протез ОСОБА_6 , повідомив, що потерпілому той протез виготовлявся безкоштовно у КНП «Стоматологічна клініка № 1» ЗМР, оскільки він має пільги як пенсіонер та особа з інвалідністю, і платив він лише за напилення, але це вже на рахунки іншої організації.
У даному випадку жодного рахунку та жодного чеку про здійснену оплату за виготовлення цих зубних протезів до суду надано не було, що позбавляє суд можливості достовірно встановити фактичного виконавця робіт по виготовленню зубних протезів, які, як зазначає потерпілий, він виготовив після подій 12.10.2024, а також дату виготовлення і дійсну вартість виготовлення цих протезів, оскільки, як зазначав потерпілий, він сплачував за них кількома платежами і останній платіж було зроблено близько 6 місяців тому.
Тому суд приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом спричинення обвинуваченим майнової шкоди потерпілому саме у сумі 28000,00 грн. за виготовлення зубних протезів.
Крім того, суд вважає взагалі необґрунтованими та недоведеними заявлені потерпілим в якості відшкодування майнової шкоди непередбачені витрати на подальше лікування у сумі 12990,42 грн., оскільки на їх обґрунтування взагалі не було наведено жодного аргументу і не надано жодного доказу.
Тому, беручи до уваги таку засаду судочинства, як змагальність, що передбачає обов'язок доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне цивільний позов частині відшкодування майнової шкоди задовольнити частково на суму 1708 грн. 74 коп., яка є документально підтвердженою (1105 грн. 74 коп. + 603 грн. 00 коп.), а в задоволенні іншої частини цих позовних вимог відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Також суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16 відійшла від раніше висловлених правових позицій та дійшла висновку про те, що виходячи із положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди вцілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення. Так, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду неодноразово застосовував цю позицію, зокрема, в постанові від 01 березня 2023 року у справі №496/1691/19, виходив із того, що в контексті приписів ст. 1168 ЦК України, ст. 23 ЦК України є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди.
Об'єднана палата КЦС ВС у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №279/1834/22 сформулювала висновок, за яким норми права, передбачені ст. 23 ЦК України, мають поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
Відповідно до абз. 1 і 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 дійсно наніс ОСОБА_6 не менше одного удару в область скроні, що спричинило отримання потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто було підтверджено факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КК України.
Вказаним кримінальним правопорушенням потерпілому було завдано сильних фізичних та душевних страждань, які виявилися у фізичному болю внаслідок отриманих травм, а також у порушенні нормальної життєдіяльності та звичного гармонійного стилю життя, зокрема, у необхідності тривалий час перебувати на лікуванні.
Тобто, судом встановлено, що між протиправними діями ОСОБА_4 та фізичними і душевними стражданнями потерпілого ОСОБА_6 є причинний зв'язок.
Установивши доведеність вини ОСОБА_4 , враховуючи наведене обґрунтування завданих ОСОБА_6 фізичних та душевних страждань, до яких призвели отримані травми, необхідність тривалого лікування і реабілітації, суд приходить до висновку, що потерпілому внаслідок вчинення відносно нього обвинуваченим кримінального правопорушення дійсно була завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Однак, суд не погоджується із визначеним потерпілим розміром відшкодування завданої моральної шкоди, вважає його необґрунтовано завищеним і таким, що не відповідає характеру злочину і глибині душевних страждань потерпілого, вимогам розумності і справедливості, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом враховано, що протиправні дії обвинуваченого призвели до фізичних і душевних страждань потерпілого. Однак, глибина цих страждань не дає підстав для її оцінки з урахуванням вимог розумності та справедливості на суму 600000,00 грн.
При цьому, вирішуючи питання про доведеність та обґрунтованість заявленого потерпілим розміру моральної шкоди, суд не бере до уваги посилання потерпілого на той факт, що отримана травма обличчя дуже спотворила його зовнішній вигляд, оскільки, як встановлено із наданих потерпілим фотокарток внаслідок отриманої травми у потерпілого були синці і рана. У той же час, вже на час проведення першого підготовчого судового засідання у даній справі 04.03.2025 у потерпілого не було видно жодних чітко видимих слідів нанесених йому обвинуваченим тілесних ушкоджень, що зафіксовано на відеозаписі вказаного підготовчого судового засідання.
Крім того, суд враховує, що відповідно до наданих разом із цивільним позовом медичних документів ОСОБА_6 незадовільний стан його здоров'я пов'язаний не лише зі вчиненням щодо нього обвинуваченим кримінального правопорушення, а й із отриманими ним раніше травмами та захворюваннями. При цьому, під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження той факт, що саме після отримання тілесних ушкоджень 12.10.2024 стиль життя ОСОБА_6 кардинально і безповоротно змінився.
У той же час, суд також враховує агресивну поведінку потерпілого по відношенню до обвинуваченого, яка ним демонструвалася протягом усього часу судового розгляду даної справи, що, на переконання суду, свідчить про достатньо велику ймовірність того, що ініціатором конфлікту, який мав місце 12.10.2024, дійсно міг бути саме ОСОБА_6 , як на тому наполягають обвинувачений та свідок ОСОБА_8 .
Враховуючи наведене, а також вимоги розумності і справедливості, глибину та характер душевних страждань потерпілого ОСОБА_6 , тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає справедливим цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди також задовольнити частково і визначити грошове відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому обвинуваченим, у розмірі 50000,00 грн.
Під час досудового розслідування даного кримінального провадження щодо ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2025 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк до 15.03.2025.
Під час розгляду даного кримінального провадження до суду клопотання про продовження, зміну та скасування вказаного запобіжного заходу не надходили, у зв'язку з чим ухвала про застосування цього запобіжного заходу припинила свою дію після 15.03.2025.
Після 15.03.2025 запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає, відповідне клопотання до суду заявлене не було.
Що стосується клопотання потерпілого, яке ним було озвучено у судових дебатах, щодо накладення арешту на майно обвинуваченого для забезпечення цивільного позову, то суд не вбачає підстав для розгляду даного клопотання по суті, оскільки воно було заявлено усно безпосередньо під час судових дебатів, жодного обґрунтування цього клопотання потерпілий не навів і у письмовому вигляді не виклав, про дослідження додаткових доказів з цього приводу він суд не просив. Представник потерпілого щодо цього клопотання також не виявив бажання висловити свою позицію і клопотання про відновлення з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами не заявляв.
Тому суд розцінює дане клопотання як таке, що заявлене не в порядку та не у спосіб, що визначені чинним КПК України, а тому вважає за необхідне залишити його без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до вимог п. 1 і п. 2 ч.1 та п. 2 ч. 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якості відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 1708 (одну тисячу сімсот вісім) гривень 74 копійки та у якості відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, що разом складає 51708 (п'ятдесят одну тисячу сімсот вісім) гривень 74 копійки.
У задоволенні цивільного позову в іншій частині відмовити.
Клопотання потерпілого ОСОБА_6 , яке ним було озвучено у судових дебатах, щодо накладення арешту на майно ОСОБА_4 для забезпечення цивільного позову залишити без розгляду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_16