18.11.2025
Справа № 522/21437/25
Провадження по справі № 1-кп/522/3270/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 233 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162510000656 від 02.05.2025 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 , -
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12025162510000656 від 02.05.2025 року, стосовно ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. 314-315 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні складено відповідно до вимог КПК України, підстав для затвердження угоди та закриття кримінального провадження не має, обвинувальний акт направлено на розгляд до суду з дотриманням правил територіальної підсудності, у зв'язку з чим прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Цивільний позов поданий представником адвокатом ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_5 просив прийняти до провадження.
Сторона захисту проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та прийняття цивільного позову до провадження не заперечувала.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, та задоволення клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, виходячи з таких підстав.
Обвинувальний акт підсудний Приморському районному суду м. Одеси.
Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України немає.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви до органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно обвинувального акту потерпілим в даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_7 .
Статтею 175 ЦПК України закріплено вимоги щодо форми та змісту цивільного позову.
Статтею 177 ЦПК України встановлено вимоги до документів, що додаються до позовної заяви.
Підстави для залишення цивільного позову без руху, або повернення цивільного позову, який поданий представником в інтересах потерпілої, у відповідності до вимог ст. 185 ЦПК України, - відсутні.
Судом встановлено, що форма і зміст позовної заяви відповідає вимогам встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства, тому цивільний позов слід прийняти до розгляду в даному кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, та з огляду на відповідність цивільного позову, поданого представником адвокатом ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, загальним вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, суд вважає за можливе прийняти до розгляду у даному кримінальному провадженні цивільний позов, поданий представником адвокатом ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та визнати ОСОБА_7 - цивільним позивачем, а ОСОБА_5 - цивільними відповідачами у даному кримінальному провадженні.
З прийняттям цивільного позову потерпілий набуває також права і обов'язки цивільного позивача, а обвинувачений - права цивільного відповідача.
Роз'яснити цивільному відповідачу, що він мають право подати до суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії даної ухвали відзив на позов, всі докази, що підтверджували б заперечення проти позову, у разі їх наявності, чи заперечення на позов, позивачу надіслати їх копії.
Крім того, від прокурора надійшло клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Потерпілий та його представник підтримали клопотання прокурора.
Сторона захисту заперечувала проти клопотання прокурора, оскільки вважали, що зазначенні в клопотанні ризики не доведено, та просили обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України за кваліфікуючими ознаками: замах на вбивство працівника правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, із вищою освітою, одружений, індивідуальний підприємець, зареєстрований в м. Одеса, раніше не судимий.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , санкція якого передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі, тому, на думку суду, існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений прокурором у клопотанні ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у впливі обвинуваченого на свідків, потерпілих, експерта та спеціаліста у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань, враховуючи, що обвинуваченому інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства.
Разом з тим суд вважає, що прокурором не надано переконливих доказів на підтвердження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливого вчинення ОСОБА_5 , інших кримінальних правопорушень, тому доводи клопотання в цій частині суд до уваги не приймає.
З урахуванням існування доведених прокурором ризиків, судом не встановлено підстав для застосування останньому більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Керуючись ст. 61, 62, 127, 128, 110, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 199,314-316, 372, 376, 395 КПК України,-
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510000656 від 02.05.2025 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, призначити до судового розгляду на 27.11.2025 року об 11 год. 45 хв., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси у залі судових засідань № 106, за участю прокурора, потерпілих, представника потерпілих, захисників обвинуваченого, обвинуваченого.
Судовий розгляд здійснювати колегіально у складі трьох суддів.
Зобов'язати прокурора забезпечити явку свідків у даному кримінальному провадженні.
Цивільний позов, поданий представником адвокатом ОСОБА_11 , в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - прийняти до провадження.
Визнати ОСОБА_7 цивільним позивачем, а ОСОБА_5 - цивільним відповідачем.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ», без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 18.11.2025 року, який діє до 16.11.2026 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів в частині запобіжного заходу до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.
Судді Приморського районного суду м. Одеси
ОСОБА_12 ОСОБА_13