Справа №521/16959/25
Провадження №3/521/5893/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебувають матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 452207 від 13.09.2025 року вбачається, що 12.09.2025 року о 23 год. 24 хв., за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 28, м. Одеса, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом JET з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.
ОСОБА_1 вину у чиненні адміністративного правопорушення не визнає. У відкритому судовому засіданні зазначив, що дійсно 12.09.2025 року близько 23 год. 24 хв. Разом із товаришем керували електросамокатами JET за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 28, м. Одеса та їх було зупинено працівниками поліції. Вказує, що в ході розмови з поліцейськими, в тому числі, за участі його товариша, поліцейськими було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, при цьому безпосередньо до нього поліцейський із вказаними пропозиціями не звертався. Більш того, так як працівниками поліції було зупинено обидва електросамоката, в тому числі під керуванням його товариша, він не розумів до кого саме звертається поліцейський. Обґрунтовуючи свої заперечення також зазначив, що працівниками поліції взагалі не було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду та наслідки складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Також зазначив, йому не було запропоновано прийти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, а наявне в матеріалах справи направлення на огляд було долучено до матеріалів справи формально.
Суд, дослідивши доводи ОСОБА_1 , проаналізувавши та дослідивши докази в їх сукупності, та давши їм оцінку, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд керується наступним.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Розділом І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З контексту п. 7 розділу І Інструкції суд робить висновок про наявне право водія відмовитися від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж не погодитися з результатом огляду. Такі дії водія мають потягти за собою обов'язок поліцейського направити особу на огляд до закладу охорони здоров'я. Ця норма кореспондується зі змістом ст. 266 КУпАП.
Тобто, відмовляючись пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу водій ще не вчиняє адміністративного правопорушення, а от відмова від огляду у закладі охорони здоров'я вже є окремим адміністративним правопорушенням з відповідними наслідками.
На підтвердження обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 452207 від 13.09.2025 року, працівниками поліції надано відеозаписи з портативних бодікамер, а також Направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2025 року.
Вивчивши відеозапис, долучений співробітниками поліції до протоколу, судом встановлено, що 12.09.2025 року о 23 год. 24 хв., за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 28, м. Одеса, водій ОСОБА_1 та його товариш керували електросамокатами JET.
Встановлено, що після зупинки транспортних засобів, у працівників поліції виникли підстави вважати, що водії вказаних електросамокатів, перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
На відеозаписі зафіксовано, що працівником поліції водіям електросамокатів було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортних засобів, на що один із них відповів відмовою (час відеозапису 19:20, 01:10:40).
При цьому, суд звертає увагу, що беззаперечно встанови хто саме із водіїв електросамокатів відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, не вбачається можливим через особливості розміщення бодікамери.
Після відмови одного із водіїв електросамокату від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортних засобів, працівник поліції одразу повідомляє що відносно обох водіїв буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та повідомляє їх про санкцію вказаної статті. При цьому, пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я від працівника поліції не прослідувало, що не відповідає змісту п. 7 розділу І Інструкції та ст. 266 КУпАП.
Крім того, на відеозаписі відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з направленням на огляд в заклад охорони здоров'я, роз'яснення суті даного документу та його юридичне значення - відсутні.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 в повній мірі не розумів всіх обставин справи. Тому наявні в матеріалах справи відеозаписи та направлення на огляд, не можуть служити беззаперечними доказами наявності вини в діях ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Керуючись принципом презумпції невинуватості, діючому в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Керуючись положеннями ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд виходить з того, що як і у кримінальному провадженні, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання належить вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
В силу того, що протокол про адміністративне правопорушення позбавлений доказової сили, якщо він не підтверджений іншими належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 24, 130, 247, 266, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю.В. Тополева