Справа №504/1237/14-ц
Провадження №2-і/504/132/25
Доброславський районний суд Одеської області
27.10.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, заяву представника ТОВ ФК «Еліт - Фінанс» за участі позивача (стягувача) - АТ «ІМЕКСБАНК», відповідача (боржника) - ОСОБА_1 , про заміну сторони у зобов'язанні, видачу дублікату виконавчого документу, поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, -
Представника ТОВ ФК «Еліт - Фінанс» звернувся до суду із даною заявою в порядку виконання.
На обгрунтування доводів своєї заяви представник заявника вказує, що 17.06.2014 року Комінтернівським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 504/1237/14, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ІМЕКСБАНК» заборгованість за кредитним договором № 999-00027368/1 від 23.11.2012 р.
Зі змісту відповіді відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення суду не перебував в органах ДВС.
31.03.2020 року між АТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» було укладено договір № 126 про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого право вимоги позичальника за зобов'язанням передбаченим кредитним договором № 999-00027368/1 від 23.11.2012 р. перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ».
06.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 001/06/12, згідно з умовами якого право вимоги позичальника за зобов'язанням передбаченим кредитним договором № 999-00027368/1 від 23.11.2012 р. перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС».
Заявник вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін.
Заявник посилається на правову позицію ВС від 18.11.2020 року у справі № 263/4331/18 зі змісту якої, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі ДВС свідчить про те, що виконавчий документ було втрачено.
Представник заявника подав письмову заяву про розгляд справи у свою відсутність.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, відсутня за адресою проживання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд дійшов до наступного висновку:
17.06.2014 року Комінтернівським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 504/1237/14, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ІМЕКСБАНК» заборгованість за кредитним договором № 999-00027368/1 від 23.11.2012 р.
Зі змісту відповіді відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення суду не перебував в органах ДВС.
31.03.2020 року між АТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» було укладено договір № 126 про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого право вимоги позичальника за зобов'язанням передбаченим кредитним договором № 999-00027368/1 від 23.11.2012 р. перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ».
06.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 001/06/12, згідно з умовами якого право вимоги позичальника за зобов'язанням передбаченим кредитним договором № 999-00027368/1 від 23.11.2012 р. перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС».
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.
У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із частиною 1статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не встановлено.
Так, причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування, тобто, свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбаченийзакономспосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу.
У підпункті 17.4 пункту 1розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК Українипередбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 1013/8111/2012, провадження № 61-15413св23, стягувач може звернутись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа незалежно від обставин його втрати або перебування виконавчого листа на виконанні, а єдиними умовами для його видачі стягувачу є втрата виконавчого листа та звернення до суду із заявою про видачу його дубліката до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.
Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред'явлення їх до виконання.
У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта.
Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».
При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.
У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна.
Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження.
Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Отже, суд при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання:
чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред'явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав як для видачі дубліката виконавчого листа, так і для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), згідно з яким якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Таким чином, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення його до виконання.
Для вирішення заяви про видачу дублікату виконавчого листа першочерговим є вирішення питання про поновлення строку для його пред'явлення.
Видача дублікату виконавчого листа не має правової мети, якщо пропущений строк для його пред'явлення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1статті 81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист на примусове виконання вищевказаного заочного рішення суду не видавався, виконавче провадження за ним станом на час звернення заявника до суду відкрито не було.
На час набрання законної сили вказаним заочним рішенням суду, діяв Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 1999 року, відповідно до статті 22 якого строк пред'явлення до виконання виконавчих документів був встановлений протягом одного року з дня набрання рішенням законної сили.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року, яким передбачено трирічний строк пред'явлення виконавчого листа на виконання рішення суду.
Згідно з п.5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Однак, тлумачення п.5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить про те, що положення цього закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом.
Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №640/4782/15-ц.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив у липні 2015 року та пропущений ще первісним кредитором банком, майже за 5 років до відступлення ним права вимоги ТОВ «ФК «Фінрайт».
Самим АТ «Імексбанк» питання про поновлення цього строку не ставилось, правом на пред'явлення виконавчого листа до виконання до органів державної виконавчої служби він не скористався.
У матеріалах справи відсутні докази наявності поважних причин пропуску строку, з огляду на які АТ «Імексбанк» не мав змоги звернутись до виконавчої служби щодо пред'явлення виконавчого листа по справі № 504/1237/14-ц для виконання з липня 2014 року, враховуючи, що такий виконавчий лист мав строк пред'явлення до виконання один рік.
Перебування банку у стані ліквідації саме по собі не є поважною причиною пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У постанові від 03 грудня 2018 року у справі №683/1070/14 Верховний Суд вказав, що «посилання на процедуру ліквідації Банку як на поважну причину пропуску строку не заслуговує на увагу, оскільки за змістом ст. ст.36,37,47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»після запровадження тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а фонд (уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень) набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Таким чином, сам по собі факт введення тимчасової адміністрації не може бути визнаний поважною причиною пропуску строку».
Враховуючи викладене, запровадження процедури ліквідації банку не може вважатись перешкодою для реалізації прав стягувача на примусове виконання судового рішення, а тому і свідчити про поважність пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Аналогічний висновок містить також постанова Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 616/4465/12.
Набуття ТОВ «ФК «Фінрайт» права вимоги до боржниці лише за договором відступлення права вимоги № 126 від 31 березня 2020 року, тобто вже після спливу строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, не може бути поважною причиною пропуску строку пред'явлення до виконання виконавчого документа, оскільки усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник змінив.
Суд першої інстанції застосовує до встановлених правовідносин наступну правову позицію Верховного Суду:
«Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається (пункти 8.8, 8.9 постанови від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, провадження № 12-69гс21 Великої Палати Верховного Суду)».
Окрім того, суд першої інстанції виснує, що ТОВ «ФК «Фінрайт» перед придбанням права вимоги не пересвідчився у тому, чи є у первісного кредитора виконавчий лист, і можливість своєчасно пред'явити його до виконання, тож за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки цим фактично покладає надмірний тягар на боржницю.
Також, суд першої інстанції виснує, що поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання протягом необмеженого строку означатиме, що стягувач матиме можливість «штучно» збільшити цей строк, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу.
Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Крім цього, суд першої інстанції також враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року в справі № 1423/14904/2012 (провадження № 61-16226св23) про те, що «сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, законодавець обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися, однак визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження».
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вважає, що заявником не наведено обставин, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій щодо отримання та пред'явлення виконавчого листа до виконання у визначений строк.
За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
Що стосується заміни сторони у виконавчому листі, суд виходить з наступного:
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Отже, у цій справі, встановивши, що виконавчий лист не видавався та не був поданий до органу ДВС на примусове виконання, ніколи на виконанні не перебував, то і відсутні правові підстави для заміни сторони у виконавчому листі.
Із вимогою про заміну сторони у зобов'язанні заявник не звертався, хоча і не позбавлений можливості звернутись до суду із такою заявою у майбутньому.
Таким чином у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст.ст. 258-260, 353, 442 ЦПК України, суд, -
Заяву заяву представника ТОВ ФК «Еліт - Фінанс» за участі позивача (стягувача) - АТ «ІМЕКСБАНК», відповідача (боржника) - ОСОБА_1 , про заміну сторони у зобов'язанні, видачу дублікату виконавчого документу, поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя В. К. Барвенко