Справа № 754/15602/24
10 листопада 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балан М.В.,
за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування поданої позовної заяви вказано, що 18.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір №75664743.
26.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 101383133.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Щодо умов та порядку укладання Договору №75664743 від 18.07.2021:
Згідно п. 1. Договору Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2 Договору про надання позики : - Сума Позики становить 15000.00 грн. ; - Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99% яка нараховується за к день користування Позикою.
Відповідно до Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчи Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позик кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення ц Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шлях надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підпис накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Щодо умов та порядку укладання Договору № 101383133 від 26.07.2021:
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошт (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальни зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту т проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору терм та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000 грн.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 7500 грн., нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма йо істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шлях заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
Загальний розмір заборгованості відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №75664743 від 18.07.2021 р., станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 51095,20 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15000,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 35820,68 грн.; - інфляційні збитки - 240,00 грн.; - нараховані 3% річних - 34,52 грн.
Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором №101383133 від 26.07.2021 р., станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 165042,59 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 18818,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 144224,59 грн.; - заборгованість за комісіями 2000,00 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 114233,99 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 18818,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 93415,99 грн.; - заборгованість за комісіями - 2000,00 грн.
Загальний розмір заборгованості відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 165329,19 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 33818,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 129236,67 грн.; - заборгованість за комісіями 2000,00 грн.; - інфляційні збитки - 240,00 грн.; - нараховані 3% річних 34,52 грн.
27.01.2022 було укладено договір №27/01/2022 відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75664743.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75664743.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №75664743.
30.11.2021 було укладено договір №30-11-65 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101383133.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в то числі за договором №101383133.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача договором №101383133.
Зважаючи на вищевикладене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача - 165329,19 грн. заборгованості за кредитними договорами, 3028,00 грн. судового збору та 25000 грн. - понесених витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 18.03.2025 року прийнято справу №754/15602/24 до свого провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.
15.04.2025 року від відповідача по справі ОСОБА_1 на адресу суд надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він зазначив, що ознайомившись з позовною заявою, не погоджується з викладеним у ній обставинами та вважає позов безпідставним та необгрунтованим, зазначивши наступне.
В позовній заяві об'єднані позовні вимоги, підставами яких є два окремих договори: 26.07.2021 №101383133 з ТОВ «Мілоан», 18.07.2021 №75664743 з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», що є грубим порушенням правил об'єднання позовних вимог (ч. 1 ст. 188 ЦПК України). За таких обставин, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки заявлено позовні вимоги щодо абсолютно різних договорів, кожен з яких має аналізуватися окремо, а не в сукупності, що свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Щодо неукладеності кредитних договорів позики. Як зазначає позивач у своїй заяві, нібито між відповідачем (його електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора підписано договори позики від 26.07.2021 №101383133 з ТОВ «Мілоан», 18.07.2021 №75664743 з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів». На підтвердження даної обставини позивач надає копії цих договорів позики/кредиту без підпису відповідача, як позичальника. У подальшому, як вказується у позові, ТОВ «Коллект Центр» уклало договори факторингу, на підставі яких нібито набуло право грошових вимог первісного кредитора до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.
Позивач стверджує, що зазначений вище договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим він не погоджуюсь. Так, на підтвердження укладення спірних кредитних договорів позивачем надаються їх паперові копії. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов'язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірних кредитних угод не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між мною та кредитором. Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Наголошує, що він не укладав договори позики, які долучив представник позивача в якості копій до позовної заяви, в редакції, що наведена представником позивача, відповідно не погоджував процентні ставки та інші кабальні умови кредитування. Жоден доказ не підтверджує, що він погодив кожну сторінку з наданих договорів, або ж ці договори в цілому. Якби він дійсно укладав такі договори, то в обов'язковому порядку мав би здійснити набір у електронній формі комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація мала б відобразитися у вказаній електронній формі та зберегтися на серверах кредитора для подальшого долучення до кредитних договорів, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину тощо.
Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваних правочинів кредитних договорів від 26.07.2021 №101383133 з ТОВ «Мілоан», 18.07.2021 №75664743 з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».
Щодо неправомірного нарахування процентів. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Кредитори, як фінансові установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договорів позики на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Умови цих кредитних угод є настільки заплутаними та суперечливими, що ні суд, ні відповідач не в змозі перевірити правильність розрахунків за процентами та встановити їх відповідність умовам договору. Оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами по двом договорам загалом 93415,99 грн. не є співрозмірною тілу кредиту загалом 18818,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитних установ, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості). Відповідач просить зменшити суму стягнення за процентами щонайменше до заявленого тіла кредиту 18818,00 грн., що відповідатиме критеріям справедливості та розумності, адже стягнення надмірних процентів (майже в 5 разів перевищує розмір тіла позики) призведе до скрутного матеріального становища відповідача та надмірного збагачення позикодавця за його рахунок.
Щодо стягнення комісії. Звертає увагу, що згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження No 14-44цс21). Враховуючи наведене, оскільки відповідачу під виглядом комісії було встановлено плату за послуги позивача, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення щодо обов'язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними, а тому вимоги позивача в частині стягнення боргу за нарахованою комісією в розмірі 2000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки умови кредитних договорів про комісією є нікчемними.
Щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). На підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у такій сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Відступлення права вимоги може стосуватися лише дійсних прав, що існують на момент їх передачі. На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитними договорами та наявності боргу за договорами позивач надає тільки розрахунки заборгованості. Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договорами є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.
Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування відповідачу позик (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Вищенаведене вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитних договорів між відповідачем та первісними кредиторами на умовах, що вказані в наданих копіях договорів, не довів перерахування мені тіла кредиту первісними кредиторами, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісним кредиторам за отримання грошових вимог по кредитним договорам, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.
Щодо розподілу судових витрат. У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача 25000,00 грн. витрат на адвоката, мотивуючи це тим, що нібито такі витрати було понесено позивачем. На підтвердження факту оплати платіжних (розрахункових) документів позивач не надає. З наданих документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар в сумі 25000,00 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з відповідача. Вказані документи можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом ТОВ «Коллект Центр», що вказує на відсутність обов'язку відповідача сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце, оскільки в платіжному дорученні про сплату гонорару не вказано ПІБ відповідача або номеру кредитного договору.
Вказана вартість послуг адвоката - 25000,00 грн., на думку відповідача, не співмірна із необхідним часом, які міг витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною, а тому в задоволенні заяви представника позивача про стягнення таких витрат варто відмовити.
Враховуючи вищевикладене відповідач просив суд врахувати надані пояснення та відмовити ТОВ «Коллект Центр» у задоволенні позовних вимог та судові витрати покласти на позивача.
21.04.2025 року на адресу суду від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» надійша відповідь на відзив, в якій серед іншого зазначено, що в рамках даної справи позивачу належать права вимоги до відповідача за договорами, укладеними відповідачем в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора. Крім того, вказані договори містять ідентичні дані відповідача, що додатково підтверджує факт укладення договорів саме з ним. Наразі, кредитором та боржником за даними договорами виступають одні і ті самі особи, позовні вимоги передбачають один і той самий спосіб захисту порушеного права. Отже, позовні вимоги пов'язані підставами виникнення. Таким чином, заперечення відповідача про неможливість повноцінного розгляду справи по двом кредитним договорам одному судовому провадженні не заслуговують на увагу.
З приводу факту укладення договорів. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
18.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір №75664743.
26.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 101383133.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікація відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору i він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, відповідачем не надані. Кредитні договори, укладені з різними компаніями, містять ідентичні дані відповідача, які також були зазначені ним і у відзиві на позовну заяву. Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених Договором; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, та тривалий час частково здійснювала погашення заборгованості по обох кредитах що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.
Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено електронні кредитний договори, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
З договору про споживчий кредит вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS- повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений.
Щодо перерахування коштів. На виконання умов укладеного договору №101383133 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 20 000,00 грн.
Дана обставина підтверджується платіжним дорученням №30343987, відповідно до якого 27.07.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на картку НОМЕР_1 , призначення: кошти згідно договору № 4545995.
На виконання умов укладеного договору № 75664743 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 15 000,00 грн.
Враховуючи, що ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» не єбанком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Фінансова компаня «Фінекспрес» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір е частиною господарської діяльності товариства, що підтверджується відповідним листом.
Дана обставина підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес», відповідно до якого 18.07.2021 року здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , який належить позичальнику, у сумі 15 000,00 грн. Крім того зазначено, що оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Крім того, відповідач тривалий час частково погашав заборгованість по обох кредитах, що свідчить про визнання факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.
Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об'єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Ні первісний кредитор, ні позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність», отже позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів, а тому твердження відповідача не заслуговують на увагу.
Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень
З приводу нарахування відсотків. Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання.
Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, ай розмір розумним та справедливим.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахування комісії. Спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і Відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача (в т.ч. і в судовому порядку). Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між позивачем та відповідачем.
Щодо відступлення права вимоги, то наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісних кредиторів до ТОВ «Вердикт Капітал» та, в свою чергу, від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з відповідачем. Дані договори не оскаржуються в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги, заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, отже, такі твердження є припущеннями. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. Крім того, договірні відносини між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатом є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов'язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, представник позивача просив суд, позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 27 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №75664743.
Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: - Сума Позики становить 15000.00 грн. ; - Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99% яка нараховується за к день користування Позикою.
Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https://mycredit.ua /ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шлях надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підпис накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Згідно з п. 24 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.
Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Ос2L4oT969.
Згідно Довідки №КД-000000420 від 18.09.2024 року наданої ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» встановлено, що компанія підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ " 1Безпечне агентство необхідних кредитів" вдповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеого між Компанією та ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата - 18.07.2021 року; номер платежу 5a199824-81ac-4b0f-ae5a-f64449b82b69; сума - 15000,00 гривень; отримувач на карту № НОМЕР_1 .
27.01.2022 було укладено договір №27/01/2022 відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75664743.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75664743.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №75664743.
Розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором №75664743 від 18.07.2021 р., відповідно до розрахунку заборгованості, становить 51095,20 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15000,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 35820,68 грн.; - інфляційні збитки - 240,00 грн.; - нараховані 3% річних - 34,52 грн.
Також, 26.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 101383133.
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 7500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.
П. 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.
Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором W60416.
Відповідно до довідки про ідентифікацію встановлено, що даною довідкою підтвердено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір №101383133 від 26.07.2021, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан»: одноразовий ідентифікатор W60416; дата відправки ідентифікатора позичальнику - 26.07.2021; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - +380678586936.
Згідно платіжного доручення №30343987 від 27.07.2021 року вбачається, що на платником ТОВ «Мілоан» на кредит.рах.№ НОМЕР_1 отримувач ОСОБА_1 , було здіснено перерахування коштів в сумі 20000,00 гривень, призначенняплатежу: кошти згідно договору 101383133.
30.11.2021 було укладено договір №30-11-65 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101383133.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в то числі за договором №101383133.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача договором №101383133.
Розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором №101383133 від 26.07.2021 р., відповідно до розрахунку заборгованості, становить 165042,59 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 18818,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 144224,59 грн.; - заборгованість за комісіями 2000,00 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 114233,99 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 18818,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 93415,99 грн.; - заборгованість за комісіями - 2000,00 грн.
Згідно відповіді Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250514/51038-БТ вбачається, що на імя ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_6 ). Ідентифікаційні дані власника картки: прізвище імя по батькові - ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; серія та номер паспорта: НОМЕР_7 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо): НОМЕР_8 . Додатково надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 18.07.2021 року по 18.08.2021 року, яка містить зарахування на суму 15000,00 гривень та 20000,00 гривень. Номер телефона на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 18.07.2021 року по 18.08.2021 року - фінансовий номер телефону: НОМЕР_9 ; номер телефона, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_9 .
У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитних договорів, загальний розмір заборгованості відповідача, станом на день подання позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 165329,19 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 33818,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 129236,67 грн.; - заборгованість за комісіями 2000,00 грн.; - інфляційні збитки - 240,00 грн.; - нараховані 3% річних 34,52 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронну комерцію» (далі Закон) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначається, що «У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».
Суд, оцінивши та дослідивши матеріали справи, а також надані суду докази, вважає, що позов у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором № 75664743 від 18.07.2021 року у частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000,00 гривень, інфляційних збитків у розмірі 240,00 гривент та 3% річних у розмірі 34,52 гривні, а також за договором № 101383133 від 26.07.2021 року у частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18818,00 гривень - слід задовольнити.
Щодо вимог представника позивача стосовно стягнення заборгованості за відсотками за невиконання кредитних договорів № 75664743 від 18.07.2021 року та № 101383133 від 26.07.2021 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 75664743 від 18.07.2021 року становить 15000,00 гривень, натомість нараховані відсотки за користування даними грошовими коштами становлять 35820,68 гривень, тому з огляду на вищевикладене та з метою забезпечення відповідності заявленого позивачем до стягнення розмір заборгованості засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає за необхідне розмір процентів за користування кредитом зменшити з 35820,68 гривень до 15000,00 гривень.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 101383133 від 26.07.2021 року становить 18818,00 гривень, натомість нараховані відсотки за користування даними грошовими коштами становлять 93415,99 гривень тому з огляду на вищевикладене та з метою забезпечення відповідності заявленого позивачем до стягнення розмір заборгованості засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає за необхідне розмір процентів за користування кредитом зменшити з 93415,99 гривень до 18818,00 гривен.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором № 101383133 від 26.07.2021 року в розмірі 2000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1.5 Договору № 101383133 від 26.07.2021 року, комісія за надання кредиту нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихПостановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 740/4328/14.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України)
Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів»послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.
Крім того, аналізуючи норми ст.ст. 549-552, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, суд вказує на те, що наслідками укладення договору позики є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Проте, положеннями параграфа 1 «Позика» Глави 71 Розділу І Книги п'ятої ЦК Українине передбачено такого наслідку укладення договору позики як сплата комісії.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 2000,00 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню частково зважаючи на таке.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 гривень
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні судом розміру витрат на правничу допомогу судом враховується, що представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 5000 гривень.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, враховуючи позицію Верховного Суду та беручи до уваги, що відповідач умови за вказаними кредитними договорами належним чином не виконував, право вимоги за цими договорами перейшло до позивача, суд вважає, що з відповідача має бути стягнуто заборгованість за Кредитними Договорами № 75664743 від 18.07.2021 року та №101383133 від 26.07.2021 року в загальному розмірі 67910,52 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1243,78 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які сторони по справі посилалися, як на підстави своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12-13, 18, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за кредитними договорами №75664743 від 18.07.2021 року та №101383133 від 26.07.2021 року в загальному розмірі 67910,52 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1243,78 гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.11.2025 року.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан