Справа №574/565/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гук Т. Р.
Номер провадження 33/816/25/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
11 листопада 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 574/565/23 за апеляційною скаргою захисника ЛІШУНОВА Є. О. на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 20.10.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1
визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник ЛІШУНОВ Є. О. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки суддею було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зупиняючи т/з працівники поліції не представились, не показали свої посвідчення, не повідомили причини зупинки т/з, не роз'яснили права та обов'язки, на відеозаписах відсутня фіксація складання протоколу та ознайомлення з ним, а протокол складений з порушенням строків та без фактичної участі ОСОБА_2 . На відеозаписах з невстановлених приладів відсутні цифрові підписи як автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення копій. Просить поновити строк на звернення з апеляційною скаргою.
Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 20.10.2023 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на неї накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн без позбавлення права керування т/з. Закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строку накладення стягнення. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 08.06.2023 о 00:43 в м. Буринь по вул. Незалежності керувала т/з Peugeot 407, д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, почервоніння обличчя, підвищена жвавість та рухливість) від проходження медичного огляду у медичному закладі відмовилася під відеозапис, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР.
Будучи неодноразово повідомленими про час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_2 та її захисник Лішунов Є. О. у судове засідання не з'явились, від захисника Лішунова Є. О. надійшло чергове клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, так як він не може з'явитись до суду за станом здоров'я.
Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом 20 днів з дня надходження справи до суду; апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання; неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду; суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець, і подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany), а «…роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»), «…запобігати неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі, що є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06) і «…неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96). При цьому «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 та її захисника Лішунова Є. О., оскільки це не суперечить положенням ст. 268, 271, 277-2 і 294 КУпАП і було надано достатньо можливостей для ОСОБА_2 та її захисника Лішунова Є. О. реалізувати свої права на доступ до суду, тобто брати участь в розгляді справи, так як судові засіданні неодноразово призначалися протягом тривало періоду часу тощо, а відтак такі дії неодмінно перешкоджають справедливому розгляду справи і спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що є проявом зловживання процесуальним правом, незважаючи на відсутність у КУпАП прямого загального положення (визначення) про заборону зловживання процесуальними правами, але така заборона є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).
Враховуючи, що копію постанови відносно ОСОБА_2 її захисник Лішунов Є. О. отримав 24.10.2023, а з апеляційною скаргою звернувся 03.11.2023, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 117198 від 08.06.2023, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 керувала т/з із ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовилась, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується відеозаписами події правопорушення, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням ОСОБА_2 , виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння і пропозиція поліцейських про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а також відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановлений законом спосіб.
Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу.
Диспозиція ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Згідно визначеної процедури огляд водія на стан наркотичного сп'яніння, проводиться у закладі охорони здоров'я, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Тобто, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в розділі I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 розділу ІІ Інструкції). При цьому згідно п. 7, 8 розділу ІІІ цієї Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Необхідно зауважити, що відеозапис подій наведеного вище правопорушення є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_2 огляду на стан наркотичного сп'яніння в установлений законом спосіб.
Із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали справу про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю водія ОСОБА_2 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Цей відеозапис розкриває усі суттєві обставини, що підлягають з'ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді, зокрема: 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння; 3) відмова особи, яка керувала т/з, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, оскільки імперативні приписи ПДР (п. 2.5) містять дві конкретні дії: 1) це - вимога поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; 2) - це виконання водієм чи особою, яка керує т/з, висунутої поліцейським вимоги і проходження відповідного огляду.
Тобто, вказаний відеозапис розкриває повну картину події, яка відбулась 08.06.2023 о 00:43 по вул. Незалежності в м. Буринь за участю водія т/з Peugeot 407, д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та поліцейських і саме недотримання ОСОБА_2 вимог ПДР (ігнорування висунутої поліцейським вимоги у будь-який спосіб (активними діями чи пасивною бездіяльністю) призвело до складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, який містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно установленого порядку огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність - ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні цього протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху, внаслідок чого відповідні доводи апеляційної скарги захисника про недійсність протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису події не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність цифрового підпису на відеозапису, то апеляційний суд також вважає їх безпідставними, оскільки вони не грунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1 ст. 251 КУпАП), згідно яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування т/з, актом огляду та тимчасового затримання т/з, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Необхідно зауважити, що саме Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з і проходження огляду на стан сп'яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).
Не було установлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про упередженість поліцейських, застосування до ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших протиправних дій, пов'язаних із складанням протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_2 із ознаками наркотичного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначеного вище доказу дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 керувала т/з із ознаками наркотичного сп'яніння і відмовилась від проходження огляду на стан такого сп'яніння в установленому законом порядку, так як будь-який обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими на підставі належного, достовірного, допустимого і достатнього доказу в судовому засіданні.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити захиснику ЛІШУНОВУ Є. О. строк на апеляційне оскарження постанови судді Буринського районного суду Сумської області від 20.10.2023.
Постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 20.10.2023 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника ЛІШУНОВА Є. О. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов