Рішення
Іменем України
17 листопада 2025 року місто Чернігів
Справа №751/7308/25
Провадження №2/751/2132/25
в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.
секретаря судового засідання Стрижак В. П.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»
відповідач - ОСОБА_1
представник позивача - Кириченко Ольга Миколаївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Встановив :
І. Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2019938062 від 07.08.2018 в сумі 27 288,84 грн, а також понесених судових витрат (а.с.1-6).
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.08.2018 між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2019938062 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач зобовязався повернути його, сплатити процент за користування кредитом та інші платежі, визначені даним кредитним договором. ПРоте. позичальник свої зобов'язання відповідно до умов договору не виконав. Внаслідок чого 24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладений договір факторингу, згідно якого АТ «ОТП Банк» відступив ТОВ «Брайт Інвестмент» права вимоги за кредитним договором №2019938062 від 07.08.2018, де боржником є ОСОБА_1 .
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 29.08.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 09.10.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку з неповідомленням відповідача про день, час та місце розгляду справи.
У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не прибула, надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Одночасно просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності та зменшити витрати на правничу допомогу.
Згідно ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 07.08.2018 між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2019938062 (а.с.21).
Даний договір є змішаним, в ньому містяться елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки.
Згідно специфікації до кредитного договору АТ «ОТП Банк» прийнято позитивне рішення щодо надання ОСОБА_1 кредиту згідно кредитного договору №2019938062 від 07.08.2018 (а.с.17).
Відповідно до п. 1 даного договору відповідачу надано кредит в сумі 7 269,00 грн на придбання товару, 300,00 грн - додаткова послуга банку «СМС+Довідка», що в загальному розмірі складало 7 569,00 грн.
Пунктом 2 кредитного договору №2019938062 від 07.08.2018 визначено, що заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2019938062 _CARD від 07.08.2018 є невід'ємною частиною умов надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк».
Шляхом підписання кредитного договору/заяви-анкети відповідач підтвердив, що банк надав йому в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену законодавством, що захищає права споживачів; позичальника/клієнта перед укладенням договору ознайомлено з інформацією, визначеною паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; з договором, Правилами, інформаційним листком, Тарифами Банку/Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений і згідний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; отримав свій примірник заяви-анкети, інформаційний листок та іншу документацію, на розсуд банку, яка необхідна клієнту для користування банківськими послугами (а.с.24).
Згідно з п. 2.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 разом із отриманням електронного платіжного засобу у вигляді картки MC GOLD, валюта рахунку - гривня. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становив 5% в місяць, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду визначено у розмірі 0,01 % річних (а.с.21).
На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 видано платіжну картку № НОМЕР_2 , термін дії якої до 05/21, що підтверджується розпискою відповідача про її отримання (а.с.27).
Згідно з даними паспорту споживчого кредиту (інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 07.08.2018, підписаного відповідачем, визначені основні умови кредитування в частині відкритої кредитної лінії: сума/ліміт кредиту 2 500 грн з можливістю збільшення; строк кредитування - 36 місяців з правом пролонгації; мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб надання кредиту - безготівково, шляхом перерахування коштів на придбання товару у строк, визначений кредитним договором; процентна ставка у пільговий період 0,01 % річних; процентна ставка поза межами пільгового періоду 5 % в місяць; тип процентної ставки фіксована (а.с.22).
Згідно виписки з рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася кредитними коштами, частково їх погашала. Останній платіж здійснено 26.03.2021 в сумі 349,92 грн (а.с.12-21).
Втім станом на 24.03.2023, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 27 288,84 грн (а.с.42-60).
24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою A.B., зареєстрований в реєстрі за №265. Відповідно до умов якого ТОВ «Брайт Інвестмент» прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (додаток №1 до Договору), в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2019938062 від 07.08.2018 (а.с.8, 9, 24, 29-33).
ТОВ «Брайт Інвестмент» направило вимогу відповідачу про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту в сумі 27 288,84 грн, яка скдається із 14 400 грн 00 коп заборгованості за тілом кредиту та 12 888 грн 84 коп заборгованості за процентами (а.с.11).
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не заперечує факту отримання грошових коштів за вказаним кредитним договором, але не спростовує наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Після відступлення права грошової вимоги ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови кредитного договору №2019938062 від 07.08.2018, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування відповідачу заборгованості за кредитним договором, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 400,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Пунктом 2.1 кредитного договору/заяви-анкети №2019938062 _CARD від 07.08.2018 передбачено, що розмір процентної ставки становить 5 % в місяць; розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду - 0,01 % річних. Згідно з паспортом споживчого кредиту, строк кредитування становить 36 місяців, тобто до 07.08.2021.
Таким чином, строк дії кредитного договору закінчився 07.08.2021, докази пролонгації кредитного договору у матеріалах справи відсутні, із наданого позивачем розрахунку за період з 07.08.2021 до 24.03.2023 року, який є випискою по рахунку, не вбачається користування відповідачем кредитними коштами після закінчення строку кредитування.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого банком, відповідачу після спливу строку кредитного договору, тобто після 07.08.2021, нараховувалися відсотки до 24.03.2023 (а.с.42-60).
Позивач визначає розмір нарахованих відсотків за період з 07.08.2018 до 24.03.2023 у розмірі 12 888,84 грн, тобто поза межми строку дії договору.
Разом з тим, судом визнано обґрунтованою заборгованість за період з 06.08.2021 до 24.03.2021, у межах строку дії договору, у розмірі 10 038,47 грн.
Таким чином, позов у частині стягнення відсотків підлягає частковому задоволенню.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за надання кредиту, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути заборгованість за кредитним договором №2019938062 від 07.08.2018 в розмірі 24 438,47 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 14 400,00 грн, заборгованості за процентами - 10 038,47 грн.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд з цим, у відповідності до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє до цього часу.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Строк кредитування за даним договором закінчився 07.08.2021 (36 місяців), відповідно з вказаного часу починається перебіг строку позовної давності. Отже, в цій справі станом на момент подання позову (26.08.2025) позовна давність не спливла, оскільки під час дії карантину позовна давність була продовжена до 30 червня 2023 року, при цьому до даного часу у країні діє військовий стан, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2 422,40 грн (а.с.39), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 169,37,30 грн (2422,40х24438,47/27288,84).
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги №43115064 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «Брайт Інвестмент» та Адвокатським бюро «Ольги Клещ» (а.с.16-20), додаткової угоди №2019938062 до договору №43115064 (а.с.34), детальний опис робіт (а.с.25), акт №2019938062 про підтвердження факту надання правничої допомоги (а.с.10) та платіжну інструкцію №1350 від 14.08.2025 на суму 5 000,00 грн (а.с.37).
Відповідачем заявлено про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, клопотання відповідача про зменшення розміру указаних витрат, з урахуванням принципу розумності та справедливості, також часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 4 477,74 грн (5000х24438,47/27288,84).
Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625-629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -
Вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 24 438 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн 47 коп заборгованості за кредитним договором №2019938062 від 07.08.2018, з яких: 14 400 грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту, 10 038 грн 47 коп заборгованість за процентами.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев'ять) грн 37 коп судового збору, 4 477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн 74 коп витрат на професійну правничу допомогу, а всього 6 647 (шість тисяч шістсот сорок сім) грн 11 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 22.11.2025.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд.9, код ЄДРПОУ 43115064)
Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Н. В. Маслюк