Справа № 739/1625/25
Провадження № 2/739/467/25
22 жовтня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Кочура О.О.,
за участі: секретаря - Головня І.І.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача - адвокатом Марусом Ігорем Єгоровичем до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права на земельну частку (пай) та визнання права власності на житловий будинок, -
Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Маруса І.Є. звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права на земельну частку (пай) та визнання права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна тітка позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яку прийняла належним чином мати позивача - ОСОБА_3 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яку прийняв належним чином, тобто подачею до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 .. До спадкового майна померлої ОСОБА_2 увійшло право на земельну ділянку загальною площею 5,4796 га, яка розташована на території Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №251021 від 13.07.2006 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010684500397 від 13.07.2006 року, тобто вже після смерті спадкодавця. Також до спадкового майна померлої увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок з господарськими будівлями був зареєстрований за спадкодавицею в погосподарській книзі № 6 виконавчого комітету Ларинівської сільської ради за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Проте у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, позивачу листом Вітовської державної нотаріальної контори було повідомлено про неможливість оформлення його у нотаріальний спосіб.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з'явились, представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Новгород-Сіверської міської ради Петренко І.М. у судове засідання не з'явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, так як міська рада визнає позов у повному обсязі та не заперечує у його задоволенні.
Представник Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області також у судове засідання не з'явилася, надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося. Вирішуючи справу, суд виходить з наступного: Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бугринівка, Новгород-Сіверського району Чернігівської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті (а.с.5). Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, на ім'я ОСОБА_2 на підставі розпорядження Новгород-Сіверської районної державної адміністрації від 06.09.1996 №321 виготовлено сертифікат на прав на земельну частку (пай) серії ЧН №0219932 по КСП «Родіна» Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, про що 10.11.1996 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) зроблений запис №654. Розмір земельної частки (паю) 5,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі (на місцевості). В Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Родіна» Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області відсутній підпис про отримання ОСОБА_2 вище зазначеного сертифіката. Взамін сертифіката на ім'я ОСОБА_2 виготовлений державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ№ 251021, зареєстрований 13.07.2006 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі за №010684500397. Підпис про отримання ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №251021 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі, відсутній (а.с.8).
Згідно копії довідки старости сіл Троїцьке, Стахорщина, Форостовичи, Ларинівка, Фаївка, Бугринівка, Солов'їв №23-17/60 від 10.03.2025 року про те, що згідно погосподарської книги №6 Ларинівської сільської ради народних депутатів за 1991-1995 роки та відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала та була зареєстрована в даному домогосподарстві з дати побудування будинку - 1953 рік по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12)
Відповідно до технічного паспорту б/н на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок літера «А1-1», 1960 року забудови, загальною площею 38,2 кв.м., житловою площею 15,6 кв.м., до складу якого входять такі приміщення: тамбур «І» площею 1,6 кв.м.; коридор «ІІ» площею 3,9 кв.м.; комора «ІІІ» площею 3,2 кв.м.; коридор «1-1» площею 9,4 кв.м.; кухня «1-2» площею 4,5 кв.м.; кімната «1-3» площею 15,6 кв.м.; сарай літера «Б», сарай літера «В»; баня літера «Г»; погріб літера «Д» (а.с.22-26).
Проте, як вбачається з копії довідки КП «Новгород-Сіверське МБТІ» від 14.07.2025 року, станом на 31.12.2012 року реєстрація на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня (а.с.11).
Згідно ч.3, ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
До набрання чинності вказаним законом, державну реєстрацію права власності на житлові будинки та споруди регулював ряд нормативних актів, зокрема такі, як «Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31 січня 1966 року, що втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР», затверджена наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих», затверджена наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та інші.
За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Отже, записи у погосподарських книгах, у період дії вказаних нормативно-правових актів, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Таким чином довідкою старости сіл Троїцьке, Стахорщина, Форостовичи, Ларинівка, Фаївка, Бугринівка, Солов'їв, Новгород-Сіверського району Чернігівської області підтверджується право приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок, збудований у 1953 році, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.02.2020 року, було встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме те, що померла є останньому двоюрідною тіткою по лінії матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18-19).
Також, рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.02.2025 року, було встановлено факт перебування ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні у ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не менше одного року до дня її смерті, тобто не менше ніж з 30.01.2000 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також встановлено факт прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16-17).
Згідно ч.1 ст.531 Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР) (чинного на час виникнення спірних правовідносин), до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.
Частиною 2 ст.548 ЦК УРСР визначалося, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Отже, згідно положень ст.ст. 531, 548, 549 ЦК УРСР ОСОБА_3 , як особа, яка перебувала на утриманні не менше одного року до смерті спадкодавця, належить до числа спадкоємців за законом ОСОБА_2 та належним чином прийняла її спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Шевченкове, Жовтневого району Миколаївської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.05.2005 року (а.с.20).
Згідно копії роз'яснення Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області №491/02-14 від 16.07.2025 року, наданої позивачу ОСОБА_1 , щодо оформлення ним спадкових прав по закону на майно, яке залишилося після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомляється, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, передбаченим ст.1261 Цивільного кодексу України, який спадщину прийняв після смерті його матері - ОСОБА_3 , до спадкового майна належить житловий будинок АДРЕСА_1 та права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Родіна» Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району, розміром 5,99 в умовних кадастрових гектарах, які належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Згідно п.4.18 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, проте ОСОБА_1 не надано для огляду нотаріуса жодного документу, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. У зв'язку з вищенаведеним запропоновано йому звернутися до компетентних органів для вирішення вищезазначених питань (а.с.6-7).
Таким чином, відповідно до статей 1218, 1220, 1261, 1269 Цивільного кодексу України, позивач ОСОБА_1 належним чином прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_3 до складу якої увійшла також спадщина ОСОБА_2 , яка не встигнувши оформити своїх спадкових прав померла. При цьому інші спадкоємці, які б належним чином прийняли спадщину суду невідомі.
З копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №251021, якім посвідчувалось право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,4796 га, розташовану на території Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області з кадастровим номером 742368:580005:000:0322, вбачається, що він був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №000684500397 від 13.07.2006 року, тобто вже після смерті ОСОБА_2 (а.с.9-10).
Відповідно до частини другої статті 9 ЦК УРСР (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.
Згідно зі статтею 10 ЦК УРСР, в якій розкрито зміст правоздатності громадян, громадяни, серед іншого, можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно.
Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України передбачалося, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України було визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Враховуючи наведені вище законодавчі положення, суд приходить до висновку, що видача Новгород-Сіверською районною державною адміністрацією Чернігівської області на ім'я ОСОБА_2 , після її смерті державного акту на право приватної власності на землю було здійснено в порушення норм цивільного законодавства України, оскільки після смерті особа не може набувати право власності на майно, зокрема й на земельну ділянку. За таких обставин, суд вважає за необхідне захистити права позивача, визнавши недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_2 , тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року №899-IV (далі - Закон України №899-IV) право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 2 Закону України №899-IV передбачено, що основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Частиною третьою статті 1 Закону України №899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 2 вказаного Закону України одним із документів, які посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Оскільки судом встановлено, що позивач набув в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 5,99 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП «Родіна», розташованих на території колишньої Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, яке належало його покійній двоюрідній тітці ОСОБА_2 та посвідчувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0219932, однак дане право не визнається через відсутність документа, що посвідчував належність зазначеного майнового права вказаній особі, суд вважає за необхідне захистити дане право позивача шляхом його визнання, відповідно позов в цій частині підлягає задоволенню. З приводу заявленої позивачем вимоги про визнання за ним права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, у порядку спадкування, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає, що відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач набув в порядку спадкування право власності на житловий будинок, який належав його двоюрідній тітці ОСОБА_2 і після смерті останньої був успадкований матір'ю позивача - ОСОБА_3 , яка не встигнувши оформити своїх спадкових прав померла, однак це право не визнається через відсутність на будинок правовстановлюючих документів, суд вважає за необхідне захистити майнові права позивача, визнавши за ним у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 9, 10, 531, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.392, 1218, 1220, 1261,1269 ЦК України, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.76-81, 83, 200, 206, 247, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , поданий представником позивача - адвокатом Марусом Ігорем Єгоровичем до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права на земельну частку (пай) та визнання права власності на житловий будинок - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, у порядку спадкування, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до характеристик зазначених в технічному паспорті №Б/Н від 14.07.2025 року, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:7107-7885-8615-7213.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 251021, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №000684500397 від 13.07.2006 року, виданий Новгород-Сіверською районною державною адміністрації Чернігівської області на ім'я ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 5,4796 гектари.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай) розміром 5,99 в умовних кадастрових гектарах, із земель колишнього КСГП «Родина», розташованих на території колишньої Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, яке належало ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.О.Кочура