Справа № 766/20891/24
н/п 2/766/7026/25
28 жовтня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.,
Секретар судового засідання Кошева А.П.
Справа №766/20891/24; провадження №2/766/7026/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за
позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», поданого представником за довіреністю Ляр Дмитром Юрійовичем в інтересах позивача (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)
до
відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
10 грудня 2024 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, у якому просить, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 31 677,75 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 28.08.2019 Відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. 28.08.2019 Відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (надалі Договір, копія додається до позовної заяви) та погодив наступні умови: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн. (п.1.2. Договору); 2) Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3) Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); 4) Процентна ставка, відсотків річних: 43,2% (п.1.3 Договору); В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 40,8%; 5) Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); 6) Розмір мінімального обов'язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії 07/23, тип «Універсальна, також згодом було отримано кредитну картку номер № НОМЕР_3 , строк дії 05/25, тип «Універсальна GOLD. Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Позивач виконав умови договору та надав Відповідачу кредитну картку(-ки), кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив своєчасно надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 17.11.2024 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 31 677,75 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25 905,83 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 5 771,92 грн.
Станом на дату звернення позивача до суду заборгованість за кредитом не погашено. У зв'язку з вищенаведеним позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву:
13.05.2025 від представника позивача адвоката Пуляєвої Н.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову повним обсягом.
В обґрунтування заперечень проти позовних вимог вказала, що відповідач дійсно з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» та підписала Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку відповідач отримала кредитну картку «Універсальна». Посилаючись на норми ст. 633, 634 ЦК України, відповідач стверджує, що умови договору приєднання розробляться банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, а тому контрагент за договором(споживач послуг банку) вважає, що лише приєднується до тих умов, з якими ознайомлений. Проте, у Анкеті-заяві про приєднання до умов та Правил банківських послуг у ПриватБанк Відповідача процентна ставка не зазначена. Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.08 2019 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Витяг з "Тарифів" як невід'ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відповідач також вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин (28.08.2019) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.12.2024), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Відповідач вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, Витяг з "Тарифів", які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються Відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.08.2019 шляхом підписання заяви-анкети, договору. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідач наголошує на тому, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, доказів погодження між сторонами збільшення тіла кредиту за рахунок нарахованих банком відсотків позивачем не надано, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позиція позивача у відповіді на відзив:
30.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він не погоджується із позицією відповідача та наполягає на тому, що відповідач достеменно знала про умови кредитування, оскільки вона як позичальник кредитних коштів не зверталася до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що відповідач знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування.
Позиція відповідача у запереченнях на відповідь на відзив:
06.10.2025 представником відповідача - адвокатом Пуляєвою Н.С. подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій остання підтримує обставини викладені у відзиві та наполягає на позиції, яка була викладена у відзиві на позовну заяву та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 25.02.2025 року.
У зв'язку із перебуванням Головуючого судді у відпустці судове засідання не відбулося, розгляд справи призначено на 14.04.2025 року.
Представник позивача у час призначений для розгляду справи у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце його проведення повідомлявся належним чином. Разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
10.04.2025 року від представника відповідача Пуляєвої Н.С. через канцелярію суду надійшла заява про відкладення судового засідання через необхідність ознайомлення з матеріалами справи та підготування відзиву на позовну заяву.
У зв'язку із заявленим клопотанням сторони відповідача про відкладення, судове засідання відкладено на 02.06.2025 року.
13.05.2025 року від представника відповідача Пуляєвої Н.С. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву.
30.05.2025 року від представника позивача через «Підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
30.05.2025 року від представника відповідача Пуляєвої Н.С. через канцелярію суду надійшла заява про відкладення судового засідання через необхідність у ознайомленні із відповіддю на відзив та складення заперечень.
У зв'язку із заявленим клопотанням сторони відповідача про відкладення, судове засідання відкладено на 06.08.2025 року.
06.08.2025 року від представника відповідача Пуляєвої Н.С. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача. Проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку із перебуванням Головуючого у судовому засіданні з розгляду іншої цивільної справи, розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 23.09.2025 року.
23.09.2025 року від представника відповідача Пуляєвої Н.С. через канцелярію суду надійшла заява про відкладення судового засідання через необхідність складення заперечень на відповідь на відзив.
У зв'язку із перебуванням Головуючого у судовому засіданні з розгляду іншої цивільної справи, судове засідання не відбулося, розгляд справи призначено на 28.10.2025 року.
06.10.2025 року від представника відповідача Пуляєвої Н.С. через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Представник позивача у час призначений для розгляду справи у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце його проведення повідомлявся належним чином. Разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
Сторона відповідача у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, зокрема, шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем її проживання та місця перебування, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125. Від представника відповідача 28.10.2025 року на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності відповідача та її представника, проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених у письмових заявах, що подані до суду по суті справи.
З урахуванням приписів статті 223 ЦПК України, враховуючи предмет і підстави позову та встановлений ст. 78 ЦПК України імператив згідно якого обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, беручи до уваги згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності, викладу відповідачем своєї позиції у відзиві на позовну заяву, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані письмові пояснення учасниками справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір № б/н від 28.08.2019 року про надання банківських послуг шляхом підписання Паспорту кредиту та анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. Умови та правила банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку.
До позову Банк долучив Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Паспорт споживчого кредиту де зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, що підписано відповідачем 28.08.2019 року та Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, як підписана відповідачем без зазначення дати її підписання.
Згідно виписки клієнта АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 та Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , останній 28.08.2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 300,00 грн., який неодноразово змінювався. 26.12.2022 року відповідачу зменшено кредитний ліміт до 0, 00 грн.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку, видану ОСОБА_1 28.08.2019 року пере випущено, вчергове - 09.06.2021 року до 05/25.
Як встановлено з виписки клієнта АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , відповідач протягом 2020-2022 років неодноразово вчиняла транзакції за кредитною карткою (останні платежі вчинені у липні 2022 року).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.11.2024 року становить 31 677,75 грн., з яких:
25 905,83 грн. - заборгованість за тілом кредиту,
5 771,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
ІV. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається із заяви позичальника від 28.08.2019, що підписана ним, базова процентна ставка зазначена у розмірі 43,2 % для карт «Універсальна», 42.0% для карт «Універсальна Gold». Порядок зміни змінюваної процентної ставки - немає. Порядок повернення кредиту - шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта; шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов'язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - у разі прострочення з 31-го дня - 10% від заборгованості; - у разі прострочення з 181-го дня 100% від заборгованості. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
На підтвердження заявлених вимог щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в іншому розмірі позивач, зокрема, надав суду паспорт споживчого кредиту, вказуючи про те, що відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки.
Однак, згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту(частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Як убачається з матеріалів справи, паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту. Однак, ця інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Отже, підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту не свідчить, що відповідачем погоджено та встановлено Банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість за відсотками. Окрім того, в наданій роздруківці заяви вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Споживач, підписавши такий документ, підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації споживача, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для споживача, у тому числі в разі невиконання останнім зобов'язань за таким договором.
Таким чином, ураховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про зміну умов кредитування, у тому числі щодо сплати процентів, збільшення процентної ставки шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Окрім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачав наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Більш того, надані суду докази у виді розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача свідчать, що Банком в односторонньому порядку, при нарахуванні відсотків змінено розмір процентної ставки з 42 % до 40,8 %. Проте позивач, окрім посилань на зміни Умов та правил, не обґрунтував, чому у розрахунку заборгованості використані процентні ставки саме у розмірі 3,5 %, 3,4 %, 1,7 % (42 %, 40,8%, 20,4 % - річні).
За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про зміну розміру відсотків за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Таким чином, ураховуючи ненадання суду належних та допустимих доказів на підтвердження суми процентів, які нараховані позивачем відповідачу за користування кредитом у розмірі, який би був узгоджений сторонами в договорі, підписаному відповідачем, враховуючи, що питання самостійного розрахунку такої суми заборгованості потребує спеціальних знань у галузі іншій, ніж право, подання позивачем заяви про розгляд справи у його відсутність, неявку відповідача, наявні підстави для відмови в позові в цій частині позовних вимог.
Однак, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Так, вирішуючи питання щодо стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту суд виходить з такого.
Судом з розрахунку заборгованості встановлено, що в день списання відсотків за рахунок кредиту відбувалось збільшення суми залишку поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на ту ж суму, на яку погашено відсотки за рахунок кредиту. При цьому, шляхом арифметичних розрахунків розміру нарахованих відсотків та розміру процентної ставки, вказаної Банком за відповідні періоди, вбачається, що нарахування відбувалось, в тому числі, і на суму заборгованості, що перевищує розмір кредитного ліміту. Сума такого збільшення шляхом арифметичного підрахунку за період з 28.08.2019 (2300,00 грн) по 27.07.2022 (25850,00 грн) становить 23 550,00 грн.
З виписки за рахунком клієнта вбачається, що: за період з 28.08.2019 по 17.11.2024 Банком проведено списання з картки відповідача за: нараховані відсотки; сальдо за нарахованими відсотками; сальдо за нарахованими відсотками на прострочці, які не включені в заборгованість накопичувальним підсумком; процентна ставка на прострочений кредит згідно ст. 625, річна (індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми); нараховані вимоги (мінімальна щомісячна сума внеску на погашення заборгованості); тіло кредиту поточне; тіло кредиту прострочене. Вказана виписка з рахунку містить в кінці підсумок про те, що заборгованість за тілом кредиту складає 25905,83 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 5771,92 грн, загальна заборгованість за наданим кредитом - 31677,75 грн. При цьому, слід зауважити, що шляхом простих арифметичних розрахунків, із вказаної виписки вбачається, що сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості склала 50 609,73 грн., тоді як в підсумку розрахунку ця сума зазначена як «погашено заборгованості за поточним тілом кредиту».
У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Доказів на підтвердження узгодження між позивачем і відповідачем умови щодо нарахування комісії за обслуговування кредитною карткою суду не надано.
Відтак, з наданих доказів вбачається безпідставне та неправомірне нарахування щомісячних комісій відповідачу за договором.
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18.03.2011 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Як свідчать матеріали цієї справи:
В анкеті-заяві від 28.08.2019 ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Пам'яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, а також наказом Банка про їх затвердження. При цьому, у вказаних анкетах строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не зазначена, у заявах, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Згоди здійснювати договірне списання коштів з рахунків для погашення грошових зобов'язань, що випливають з умов договору позичальник не надав, не погоджував сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором, списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, Банк не пред'явив.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не погоджувала зміни відсотків за користування кредитними коштами за договором від 28.08.2019, суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків та комісії за користування цим кредитом. Натомість ця сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Тобто списання банком внесених на погашення боржником коштів у рахунок погашення відсотків та комісії за користування кредитом, замість зарахування цих коштів на погашення тіла кредиту, є неправомірним та безпідставним. Тим більше, що у наданому банком розрахунку заборгованості вказано, що позичальником сплачено заборгованість за поточним тілом кредиту у розмірі 50 609,73 грн., що є значено більшою сумою від кредитного ліміту (тіла кредиту), встановленого банком протягом всього періоду користування відповідачем кредитними коштами.
З банківської виписки по рахунку, яка має статус первинного документу, відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами за рахунок встановленого Банком кредитного ліміту.
Зі змісту банківської виписки вбачається здійснення позичальником операцій у тому числі з ідентифікацією особи, яка здійснює банківські операції, у т.ч. через Приват 24, внесення коштів на погашення заборгованості тощо. Вказані обставини свідчать про визнання відповідачем договірних відносин з банком щодо користування кредитними коштами.
Як вбачається з розрахунку наданого позивачем проценти нараховані за користування кредитними коштами погашалися банком за рахунок кредиту, збільшуючи відповідно загальну заборгованість за тілом кредиту.
При перевірці судом розрахунку кредитної заборгованості за виписками по рахунку вбачається, що позичальником використано кредитних коштів на загальну суму 25 905,83грн., з яких повернуто 50 609,73 грн.
Тому, беручи до уваги суму сплачених позичальником коштів на погашення тіла кредиту згідно наданого банком розрахунку, суму кредиту та заявленої до стягнення заборгованості, слід вважати, що відповідач погасила заборгованість по тілу кредиту, а тому відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 25 905,83грн. в рахунок погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту.
З врахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позову з вказаних підстав суд приймає до уваги правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22).
V. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Частиною першою ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору.
На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без учасників справи до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складено в межах строків визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.
СуддяЄ. М. Булах