Справа № 576/2727/25
Провадження № 2/576/874/25
24 листопада 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонним суд Сумської області у складі судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області Мазур С.А., розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 02.04.2025-100000508, відповідно до його умов відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 08.07.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту - 1600,00 грн. Грошові кошти в сумі 8000,00 грн. були зараховані ТОВ «Споживчий центр» 02.04.2025 на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_1 . Відповідач, взятих на себе зобов'язань із своєчасного повернення кредитних коштів не виконала, у зв'язку чим у неї станом на момент пред'явлення позову виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 13247,85 грн., з яких: 6338,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3549,48 грн.- заборгованість за процентами, 3360,00 грн. - заборгованість за неустойкою за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання. Зазначає, що відповідачем була проведена часткова сплата по кредитному договору, а саме: 15.04.2025 у сумі 2179,24 грн., 29.04.2025 у сумі 2179,24 грн., 2179,24 грн. 12.05.2025. Під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, було враховано суми здійснення відповідачем часткових сплат. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також понесені судові витрати.
30.10.2025 суд відкрив провадження у цій справі і з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України та проханням сторони позивача, вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження (а.с. 40). Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.
30.10.2025 на адресу відповідача була направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов (а.с. 41).
10.11.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вона зазначила, що основна сума кредиту (тіло позики) становила 8000,00 грн. і нею сплачено 6400 грн., тобто фактична заборгованість складає менше третини початкової суми, однак позивач необґрунтовано вимагає понад 13000 грн., включаючи штрафи й відсотки, які не відповідають умовам договору та нормам закону. Зазначає, що вона є дружиною військовослужбовця, який проходить службу під час дії воєнного стану. Тому, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, а також проценти за користування кредитом не повинні їй нараховуватися. Вважає позовні вимоги завищеними та незаконними, а нарахування відсотків і штрафів безпідставними. Просить суд застосувати пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців, зарахувати сплачені 6400,00 грн. у рахунок основного боргу та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, штрафів і пені.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено, що 02.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 02.04.2025-100000508, який разом з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 02.04.2025, заявкою, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) складає кредитний договір (а.с. 23-29).
Кредитний договір 02.04.2025 був підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором - Е357.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн.; строк кредиту 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 08.07.2025; процентна ставка становить 1% за один день користування кредитом протягом строку, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту, що становить 1600,00 грн., неустойка - 80,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п.3.1. договору за цим договором, кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-9203.
Між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 04.01.2024 укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 (а.с. 30-34).
Факт перерахування відповідачу грошових коштів на картку № НОМЕР_2 , який був вказаний нею у заяві, підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 137-1410 від 14.10.2025, відповідно до якого, 02.04.2025 о 09:33:57 год. були перераховані кошти у розмірі 8000,00 грн., а також карткою субконто ОСОБА_1 (а.с. 12, 16-22). Доказів зворотного матеріали справи не містять і не оспорюються відповідачем.
Відповідачем частково здійснена сплата по кредитному договору, а саме: 15.04.2025 у сумі 2186,89 грн., 29.04.2025 у сумі 2186,89 грн., 2186,89 грн. 12.05.2025, що підтверджується наданими нею квитанціями.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.04.2025-100000508 від 02.04.2025 заборгованість відповідача за цим договором складає 13247,85 грн. з яких: 6338,37 грн. - основний борг, 3549,48 грн. - проценти, 3360,00 грн. - неустойка. Проценти нараховані за період з 02.04.2025 по 27.05.2025 (а.с. 13).
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України, передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Пунктами 5 та 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Таким чином, факт укладення кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів є доведений. Відтак, з відповідача слід стягнути неповернутий борг за тілом кредиту в сумі 6338,37 грн.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам)- штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Глухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 27.07.2022, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , актовий запис № 116.
Із наданої відповідачем довідки, виданої НОМЕР_4 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України за вих. № 08/3368-25 від 10.10.2025, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно є військовослужбовцем за контрактом НОМЕР_4 Прикордонного загону (військової частини НОМЕР_5 ) Державної прикордонної служби України з 02 вересня 2020 року.
Таким чином, на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3549,48 грн., та неустойки у розмірі 3360,00 грн. слід відмовити.
Отже, сума заборгованості за кредитним договором № 02.04.2025-100000508 від 02.04.2025, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6338,37 грн., з яких: 6338,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 6338,37 грн.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (6338,37х100:13247,85=47,8%), то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1157,91 грн. судових витрат по оплаті судового збору (2422,40х47,8:100=1157,91).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У зв'язку із частковим задоволенням позову (на 47,8%) та на підставі ст. 137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2868,00 грн. (6000,00х47,8:100=2868,00)
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 509, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638,1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 12, 19, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, п.і. 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, НОМЕР_7 ) заборгованість за кредитним договором № 02.04.2025-100000508 від 02.04.2025 у розмірі 6338 (шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 37 коп.
В інший частині позивних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, п.і. 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, НОМЕР_7 ) судовий збір в сумі 1157,91 грн. та 2868,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.А. Мазур