20 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/12038/25
Провадження № 22-ц/820/2444/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Кошельник В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/12038/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2025 року, в складі судді Козак О.В., за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з держави Україна п'ятнадцять мільйонів гривень моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб держави Україна, що призвело до порушення його конвекційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження №12022243460000290 в порядку частини 1 статті 23 та статті 1174 ЦК України, статті 56 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в провадженні Головного управління ГУНП в Хмельницькій області перебуває кримінальне провадження №12022243460000290. Незважаючи на очевидність кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, а саме ОСОБА_2 , персональні відомості про його особу були встановлені після його затримання, службові і посадові особи Хмельницької обласної прокуратури та ГУНП в Хмельницькій області роблять видимість розслідування даного кримінального правопорушення. Такі дії дізнавача та групи процесуальних прокурорів є триваючим катуванням, зухвалим і цинічним порушенням його прав та його людської гідності.
Надмірна тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною, є очевидною і не потребує доказування (одна відома особа, а саме ОСОБА_2 , і один факт вчинення ним кримінального правопорушення). Розслідування триває з 06 червня 2022 року і на дату звернення до суду позивача з позовною заявою у 2025 році становить більше двох з половиною років і є неефективним. Внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, порушено його права і завдано йому моральної шкоди. Надмірна тривалість кримінального провадження привела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом ділової репутації тощо.
Вважає, що позивач має право на компенсацію від держави Україна за невиконання державою свого зобов'язання щодо проведення ефективного розслідування злочину, де він є потерпілим.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області в частині позовних про відшкодування моральної шкоди за період з 06 червня 2022 року (дати надходження повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до ЄРДР про вказане повідомлення) по 19 лютого2025 року включно (дати звернення до суду з позовною заявою в справі № 686/4675/25) на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивач не надав жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження №12022243460000290, в якому він є потерпілим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору суд зробив неправильні висновки зі встановлених обставин справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Судом не взято до уваги висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та справу призначено до розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУНП в Хмельницькій області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що позивач не надав жодного доказу протиправної бездіяльності органу досудового розслідування. При цьому, відділ дізнання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області надав інформацію про вжиті дізнавачем заходи по кримінальному провадженню №12022243460000290, а саме, проведено судово-медичну експертизи та призначено додаткову; опитано свідків та інших осіб, в тому числі ОСОБА_2 , на якого вказує позивач; проведені оперативно-розшукові дії з метою зібрання доказів; проведений слідчий експеримент за участі ОСОБА_1 . Також зазначає, що дізнавач на підставі частини дев'ятої статті 224 КПК України призначав проведення одночасного допиту двох вже допитаних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, однак на неодноразові виклики дізнавача потерпілий ОСОБА_1 не з'являвся у зазначений час та дату для проведення даної слідчої дії, причини своєї неявки не повідомляв. Відтак, матеріалами кримінального провадження спростовуються доводи позивача про бездіяльність органу досудового розслідування, при цьому, підтверджується порушення ОСОБА_1 своїх обов'язків як потерпілого, що в свою чергу унеможливлює проведення обов'язкових дій у кримінальному провадженні та є наслідком продовження строків досудового розслідування. Зазначає, що позивач також не надав доказів заподіяння моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, вини відповідача в її заподіянні, а також доказів, на підставі яких позивач виходив при визначенні розміру заподіяної йому шкоди.
Апелянт ОСОБА_1 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 06 червня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12022243460000290 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, згідно з яким 06 червня 2022 року близько 12 год. 37 хв. невстановлена особа, перебуваючи в дворі будинку на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови та рваної рани ділянки голови.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року в справі №686/4675/25, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна (представник: ГУНП в Хмельницькій області) про відшкодування шкоди було відмовлено.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року в справі №686/4675/25 було встановлено наступні обставини: Згідно з довідкою відділу дізнання по кримінальному провадженню №12022243460000290, в ході розслідування допитано потерпілого ОСОБА_1 , надано запит до КНП «ХОЦЕМД та МК ХОР», у відповідь на який отримано копію карти виїзду ЕМД від 06 червня 2022 року №231; надано запит до УПП в Хмельницькій області, на який отримано відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, які були присутні на місці події; оглянуто відеозапис із нагрудних камер працівників УПП; надано запит до УПО в Хмельницькій області, у відповідь на який отримано відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, які були присутні на місці події; оглянуто відеозапис із нагрудних камер працівників УПО; допитано в якості свідка поліцейських УПО ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 08 лютого 2024 року у справі №686/3517/24 встановлено, що 30 червня 2022 року постановою дізнавача СД ВнП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, який здійснював досудове розслідування кримінального провадження, кримінальне провадження №12022243460000290 від 06 червня 2022 року закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи прийняте рішення, дізнавач вказав, що діяння не можна кваліфікувати за статтею 125 КК України, оскільки на його думку дане правопорушення відноситься до дрібного хуліганства, відповідальність за яке передбачена статтею 173 КУпАП.
Зазначеною ухвалою скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову дізнавача СД ВнП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 30 червня 2022 року про закриття кримінального провадження №12022243460000290 від 06 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України скасовано.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2025 року у справі №686/3517/24 було вирішено клопотання позивача про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні №12022243460000290, в якому позивач просив встановити у кримінальному провадженні №12022243460000290 від 06 червня 2022 року строк до 30 квітня 2025 року, який є необхідним і обґрунтованим для здійснення (проведення) всіх слідчих і процесуальних дій в кримінальному провадженні №12022243460000290 і достатній для закінчення досудового розслідування шляхом направлення обвинувального акту до суду.
В зазначеній ухвалі встановлено, що: «СД ВНП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022243460000290 за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України. У вказаному кримінальному провадженні про підозру жодній особі не повідомлено».
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі №686/10710/18, від 20 вересня 2021 року у справі №686/8422/20, від 25 жовтня 2021 року у справі № 686/27099/20, від 15 листопада 2021 року у справі №686/24617/20.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди) (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №686/27961/19).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
До складу цивільного правопорушення належать: протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року у справі №686/3517/24 було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення процесуальних строків, у кримінальному провадженні №12022243460000290. Згідно з вказаною ухвалою суду з матеріалів кримінального провадження не вбачається підстав, що обумовлюють необхідність встановлення більш коротких строків для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування.
В ухвалі від 28 лютого 2025 року у справі №686/3517/24 слідчий суддя прийшов до висновку, що строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022243460000290 не завершились і немає підстав для встановлення більш коротких строків проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування.
В зазначеній ухвалі також міститься висновок слідчого судді про те, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається підстав, що обумовлюють необхідність встановлення більш коротких строків для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування. У задоволенні відповідного клопотання позивача цією ухвалою було відмовлено.
Таким чином, надмірна тривалість кримінального провадження, стверджувана позивачем у даній справі, відсутня.
Зазначені обставини, які були встановлені вищевказаним рішенням суду в справі № 686/4675/25, також підтверджуються копією наглядового провадження №55-1574-22.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2025 року у справі №686/3517/24, залишеною без ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 квітня 2025 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову дізнавача СД ВнП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Дмитрійчука Д. від 18 лютого 2025 року про відмову в задоволенні клопотання, у кримінальному провадженні №12022243460000290 було залишено без розгляду, у зв'язку з неявкою скаржника до суду.
Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди внаслідок тривалого здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12022243460000290 в якому він є потерпілим в період з 20 лютого 2025 року до дня його звернення до суду з вказаним позовом - 01 травня 2025 року.
У вказаний період позивач скористався своїм правом на оскарження дій дізнавача до суду у визначеному КПК України порядку, і його скарги судом були розглянуті. При цьому, слід зазначити, що при розгляді вказаних скарг позивача судом не було встановлено незаконності дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора.
За встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко