Справа № 464/3994/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/791/25 Доповідач: ОСОБА_2
18 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 серпня 2025 року, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременець Тернопільської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим та закрито кримінальне провадження,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
вищенаведеною ухвалою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим - Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод», на підставі ст. 46 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141410000258 від 27 березня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, - закрито.
Згідно з ухвалою, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду заступника начальника цеху № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» (далі - ТОВ «ЛБТЗ»), в порушення пункту 1 Договору про повну матеріальну відповідальність від 25.01.2023, будучи службовою особою, через злочинну недбалість, у період часу з 08.04.2024 року по 08.10.2024 рік, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 08.10.2024, неналежно віднісся до виконання своїх службових обов'язків, не слідкував за комплектністю, наявністю ввірених йому матеріальних - цінностей, які перебувало в нього на зберіганні та знаходились на території ТОВ «ЛБТЗ» (код ЄДРПОУ 07985602, юридична адреса: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 73), в цеху № 2, належним чином не перевіряв фактичну наявність майна, яке йому передано на відповідальне зберігання, а саме балістичного вимірювача 1B517М із серійним номером 8Г92Т, що перебував в нього на тимчасовому зберіганні, що в подальшому призвело до викрадення вищевказаного балістичного вимірювача невстановленою досудовим розслідуванням особою, чим заподіяв матеріальних збитків юридичній особі, а саме ТОВ «ЛБТЗ», на загальну суму 336 000 гривень, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Не погоджуючись з ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11 серпня 2025 року, перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 46 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та продовжити судове провадження у загальному порядку; повернути матеріали кримінального провадження до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що оскаржена ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, суд першої інстанції констатував наявність примирення потерпілого з обвинуваченим. Такого висновку суд дійшов на підставі заяви представника потерпілого - директора ТОВ «Львівський бронетанковий завод» від 15 липня 2025 року, з якої вбачається, що вказане підприємство примирилось з обвинуваченим ОСОБА_7 , повідомляє про відсутність до останнього фінансових та/або майнових претензій і вважає за можливе звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Водночас, зі змісту оскарженого рішення вбачається, що факт відшкодування завданих обвинуваченим збитків або усунення ним заподіяної шкоди підтверджується тим, що раніше викрадене майно (балістичний вимірювач) надійшло з ТОВ «Профтехнокомплект» до ТОВ «Львівський бронетанковий завод» у межах господарських правовідносин відповідно до раніше укладеного договору між вказаними підприємствами. При цьому, обставини його попереднього вибуття (викрадення) з володіння потерпілого встановлюються в межах іншого кримінального провадження. Тобто поза увагою суду залишився той факт, що особисто ОСОБА_7 будь-яких дій щодо відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди не вчиняв. Натомість, поняття «відсутність майнових претензій» та «відшкодування збитків» не є тотожними, оскільки перше залежить від волевиявлення потерпілого, який може не мати претензій з власної волі незалежно від відшкодування збитків, тоді як друге є наслідком безпосереднього виявлення та дій обвинуваченого. Саме такі дії обвинуваченого у сукупності з фактом примирення є підставою для застосування ст. 46 КК України.
Про обов'язковість наявності вказаних умов Верховний Суд неодноразово зазначив у своїх рішеннях, як приклад - рішення у справі №161/694/20.
Вважає, що має місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався не в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Як встановлено ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Тобто, за правовим змістом ст. 46 КК, передумовою цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину. Особливістю такого проступку або злочину в цьому випадку є обов'язкова наявність потерпілого, тобто особи, якій завдано моральної, фізичної або майнової шкоди і яка визнана потерпілим відповідно до ст. 55 КПК.
Підставами (умовами) для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК є два складових елементи, взятих у своїй єдності: це примирення особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, з потерпілим від цього кримінального правопорушення; відшкодування зазначеною особою завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди.
Примирення винної особи з потерпілим - це акт прощення ним цієї особи в результаті вільного волевиявлення. Внаслідок такого примирення потерпілий не наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, а остання відшкодовує завдані нею збитки або усуває заподіяну шкоду. При цьому саме потерпіла особа у цьому випадку пропонує конкретні форми та механізм такого відшкодування або усунення. Якщо ж потерпілий незадоволений відшкодуванням, то застосування ст. 46 КК є неможливим.
Таким чином, законодавець у ст. 46 КК передбачив обов'язкову підставу (умову) для застосування вказаного виду звільнення від кримінальної відповідальності - це відшкодування винним потерпілому завданих ним внаслідок вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину збитків або усунення заподіяної шкоди.
При цьому, встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст. 46 КК України щодо обвинуваченої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Водночас, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закривається судом (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).
Звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 46 КК України, місцевий суд врахував те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, має постійне місце проживання та реєстрації; те, що ОСОБА_7 примирився з потерпілим, майно потерпілому повернуто, у ТОВ «Львівський бронетанковий завод» відсутні майнові претензії до обвинуваченого.
Втім, поза увагою місцевого суду, як слушно зауважує прокурор, залишилось те, що особисто ОСОБА_7 будь-яких дій щодо відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди не вчиняв, а викрадене майно (балістичний вимірювач) надійшло з ТОВ «Профтехнокомплект» до ТОВ «Львівський бронетанковий завод» у межах господарських правовідносин відповідно до раніше укладеного договору між вказаними підприємствами, тоді як обставини його попереднього вибуття (викрадення) з володіння потерпілого встановлюються в межах іншого кримінального провадження.
Апеляційний суд звертає увагу, що при вирішенні питання про можливість застосування ст. 46 КК України слід мати на увазі, що поняття «відсутність майнових претензій» та «відшкодування збитків» не є тотожними, оскільки перше залежить від волевиявлення потерпілого, який може не мати претензій з власної волі, незалежно від відшкодування збитків (наприклад, пробачити), тоді як друге є наслідком безпосереднього виявлення та дій обвинуваченого.
Саме такі дії обвинуваченого, у сукупності з фактом примирення, є підставою для застосування ст. 46 КК України, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
Втім, другий обов'язковий елемент, який є підставою для застосування ст. 46 КК України, у межах цього кримінального провадження свого підтвердження не знайшов.
За наведеного, судом першої інстанції було допущене неправильне тлумачення ст. 46 КК України, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
За цих обставин, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржена ухвала суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Колегія суддів вважає, що встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції при постановленні ухвали, з урахуванням положень статей 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування ухвали та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
При цьому, апеляційний суд враховує положення ч. 1 ст. 412 КПК України, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Водночас, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другою статті 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому колегія суддів також керується положеннями ч. 1 ст. 9 КПК України, яка регламентує, що під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тобто значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції при розгляді цього кримінального провадження та ухваленні рішення допущено порушення загальних засад кримінального провадження, а саме законність, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого провадження, в іншому складі суду.
Під час нового розгляду суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду порушення вимог кримінального процесуального закону, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК України та прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень статей 2, 7 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 серпня 2025 року, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим та закрито кримінальне провадження, скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4