Справа № 456/1821/24 Головуючий у 1 інстанції: Сас С. С
Провадження № 22-ц/811/860/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Провадження № 22-ц/811/699/25
21 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: представника ТзОВ «Профігруп Україна» -
Дзіковського М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігруп Україна» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2025 року та ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігруп Україна» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-траснспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігруп Україна», в якому просила стягнути з відповідача на її користь 222 233,30 грн на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-траснспортної пригоди, 4500,00 грн витрат на залучення експерта та судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що водій ОСОБА_2 , який перебуває у трудових відносинах з TОB «Профігруп Україна», 29.11.2023 о 14:04 год. по вул. Стрийській в с. Добряни Стрийського району Львівської області, керуючи сідловим тягачем «DAF XF 105410», д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепом «Krone SD», д.н.з. НОМЕР_2 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2. 3 б, 10.9, 12.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. 09.01.2024 Стрийський міськрайонний суд Львівської області визнав водія ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Постанова набрала законної сили 22.01.2024. Таким чином, ОСОБА_2 є винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 », який належить позивачу. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAF XF 105410», д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепа «Krone SD», д.н.з. НОМЕР_2 застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». На дату подання позовної заяви до суду позивачка отримала від ПрАТ «Українсько страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» оплату щодо страхового відшкодування у сумі 160 000,00 грн, які були перераховані на ремонтну станцію ФОП ОСОБА_4 . Відповідно до висновку №492 від 06.02.2024 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_4 , складеного ОСОБА_5 , в результаті його пошкодження в ДТП, станом на дату дослідження, складає 294 485,80 грн. Вартість відновленого ремонту автомобіля «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 » з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових складає 294 485,80 грн. Вартість відновленого ремонту автомобіля «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 становить 546 939,84 грн без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових. Франшиза відповідно до полісу № ЕР 216601273 становить 0 гривень. 11.03.2024 транспортний засіб позивача «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 » був відремонтований за власні кошти, на ремонтній станції ФОП ОСОБА_4 . Сума ремонту ТЗ Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 » склала 382 233,30 грн. З огляду на викладене вважає, що з відповідача, як заподіювача шкоди, підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та розміром страхового відшкодування з урахуванням франшизи передбаченої полісом та витрат на проведення автотоварозначого дослідження у сумі 226 733,30 грн (382 233,30 грн - 160 000,00 грн + 0 грн. + 4500,00 грн).
На підставі наведеного позивачка просила задовольнити її позов.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.01.2025 позов задоволено.
Стягнуто з ТзОВ «Профігруп Україна» на користь ОСОБА_1 222 233,30 грн завданої шкоди, 4500,00 грн витрат за проведення експертного висновку, 2267,33 грн сплаченого судового збору, а всього разом 229 000,63 грн.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2025 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення.
Рішення суду оскаржило ТзОВ «Профігруп Україна», подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивачка отримала страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн, в основу визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу покладено звіт №3104/23 про оцінку автомобіля від 28.12.2023, із яким остання погодилася та не оскаржувала його у встановленому законом порядку, проведення експертизи на етапі здійснення страхової виплати не ініціювала. Звіт про оцінку автомобіля №3104/23 від 28.12.2023 складено оцінювачем (аварійним комісаром) ОСОБА_7 13.12.2023, тобто на 14 день після настання дорожньо-транспортної пригоди, оцінювачем ОСОБА_7 проведено безпосередній огляд транспортного засобу в присутності власника (довіреної особи) ОСОБА_3 , який без жодних заперечень підписав протокол огляду транспортного засобу, чим підтвердив, що пошкодження, які містяться на лівій стороні транспортного засобу та були виявлені під час огляду, записані вірно. Пошкодження, виявлені під час огляду 13.12.2023, повністю узгоджуються із тими, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 29.11.2023, який складений в день вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме заднє ліве крило, задня ліва дверка, передня ліва дверка, переднє ліве крило, лобове скло, передня ліва стійка. Без жодних зауважень та скарг протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_3 , який погодився із тим, що пошкодження на транспортному засобі наявні виключно на лівій стороні. Як вбачається зі звіту №3104/23 «Про оцінку автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , дата оцінки 29.11.2023, дата складення звіту 28.12.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , складає 316 650,37 гривень; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , складає 166 442,11 гривень; ринкова вартість автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , складає 1 156 831,80 гривень. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначено станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 29.11.2023, що повністю відповідає вимогам пункту 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092. Звіт №3104/23 «Про оцінку автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , повністю відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2092 та не оспорювався позивачкою при отриманні страхового відшкодування. Суд першої інстанції при визначенні матеріальної шкоди не оцінив належним чином та необґрунтовано не взяв до уваги Звіт №3104/23 «Про оцінку автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , натомість безпідставно взяв до уваги висновок експерта №492 від 06.02.2024 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 24/01/23-03 від 11.03.2024, складеного ФОП ОСОБА_4 , які суперечать іншим матеріалам справи та не дають можливості об'єктивно визначити суму матеріальної шкоди на день настання дорожньо-транспортної пригоди. Що стосується висновку експерта №492 від 06.02.2024, то такий містить ряд істотних недоліків, які викликають розумні сумніви в його достовірності. Як вбачається із висновку експерта, станом на дату дослідження (06.02.2024) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 546 939,84 гривень, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 294 485,80 гривень. Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталася 29.11.2023, станом на дату проведення дослідження, складає 294485,80 гривень. Порівнюючи вартість відновлювального ремонту відповідно до висновку експерта (546 939,84 гривень) із вартістю, визначеною відповідно до звіту про оцінку автомобіля (316 650,37 гривень) стає очевидним та зрозумілим, що така різниця між вартістю становить 230 289, 47 гривень, що майже вдвічі перевищує вартість, яка зазначена у звіті. Така суттєва різниця не може бути пов'язана із ростом цін на запчастини, індексацією цін, коливанням курсу валют та розумною похибкою. На думку Апелянта, така різниця може пояснюватися лише тим, що у висновку експерта враховані інші пошкодження транспортного засобу, які не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із їх утворенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки не були виявлені під час первинного огляду транспортного засобу, із проведенням якого погодився власник (представник) ОСОБА_3 . Так, суд першої інстанції не врахував, що висновок експерта №492 від 06.02.2024 складений після спливу значного проміжку часу, а саме через три місяці після настання дорожньо-транспортної пригоди, що у свою чергу вплинуло на його об'єктивність та обґрунтованість, а тому не він може братися до уваги при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, оскільки за такий проміжок часу могли статися різноманітні пошкодження автомобіля, які виникли внаслідок інших подій чи явищ, зокрема і з вини Позивачки та які не пов'язані із подією. В матеріалах справи відсутні будь- які докази протилежного. Вважає, що при порівнянні протоколу огляду транспортного засобу від 13.12.2023, складного оцінювачем ОСОБА_7 та протоколу огляду колісного транспортного засобу від 02.02.2024, складеного судовим експертом Таракановим Ю.Ю., наявні суттєві розбіжності пошкоджень об'єкта дослідження, які безумовно впливають на визначення остаточної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 . Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказами вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado» д.н.з. НОМЕР_3 саме в розмірі 382 233,30 гривень.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив той факт, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Судом не досліджено той факт що відповідно до договору про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 30.01.2024 сторони погодили, що обсяг і вартість послуг (гонорар) за договором визначається згідно з додатком (додатками) до договору та в актах приймання-передачі послуг. Згідно додатку № 1 від 30.01.2024 до договору про надання правової допомоги від 30.01.2024 та акту № 1 приймання передачі наданої правничої допомоги (послуг) до договору про надання правничої допомоги від 28.01.2025, розмір гонорару становить 30 000,00 грн. Оскільки рішенням суду позов задоволено повністю, то і заява про стягнення додаткового рішення теж повинна бути задоволена повністю в розмірі 30 000,00 грн.
Просить ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТзОВ «Профігруп Україна» -Дзіковський М.Р. підтримав апеляційну скаргу відповідача та заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 .
Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду та ухвала таким вимогам не повністю відповідають.
Судом встановлено, що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.01.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до постанови ОСОБА_2 29.11.2023 о 14:04 год. по вул. Стрийській в с. Добряни Стрийського району Львівської області, керуючи сідловим тягачем «DAF XF 105410», д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепом «Krone SD», д.н.з. НОМЕР_2 був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.9, 12.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 є ОСОБА_1 .
Власником транспортного засобу «DAF XF 105410», д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепа «Krone SD», д.н.з. НОМЕР_2 є ТзОВ «Профігруп Україна», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 .
Наказом ТзОВ «Профігруп Україна» № 28 від 16.01.2023 передано в службове користування вантажний автомобіль «DAF XF 105410», д.н.з. НОМЕР_1 (причіп НОМЕР_2 ) водію ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF XF 105410», д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216601254. Строк дії договору з 11.09.2023 по 10.09.2024. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн, розмір франшизи 0.
Встановлено, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн, які були перераховані на ремонтну станцію ФОП ОСОБА_4 .
З висновку судового експерта Тараканова Ю.Ю. №492 складеного 06.02.2024 вбачається, що матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Toyota Land Gruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталася 29.11.2023, станом на дату проведення дослідження, складає: 294 485,80 грн. Вартість відновлювального ремонту складає (з урахуванням ПДВ на замінні складові) 546 939,84 грн.
З рахунку №7 від 29.01.2024 вбачається, що ОСОБА_1 за експертні послуги сплатила ФОП ОСОБА_5 4500,00 грн.
З Акту здачі-прийняття робіт № 24/01/23-03 від 11.03.2024, який підписаний між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вбачається, що сума ремонту транспортного засобу «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , склала 382 233,30 гривень.
Згідно платіжної квитанції №1 від 08.03.2024 АТ «Сенс Банк», ОСОБА_1 доплачено ФОП ОСОБА_4 222 233,30 грн.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначила, що сума страхового відшкодування не покриває витрати на відновлювальний ремонт автомобіля марки «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , тому просила стягнути із відповідача на її користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 222 233,30 грн як різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (стаття 28 Закону № 1961-IV).
Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (стаття 31 вищевказаного Закону).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
У цій справі сторонами не оспорюється факт ДТП, наявність вини відповідача та отримання позивачем від страхової компанії суми страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для повного відшкодування шкоди позивачу.
Встановивши фактичні обставини справи, суд зробив правильний висновок про те, що відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову шкоду, зокрема різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
Як встановлено, на час розгляду справи транспортний засіб марки «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , був відремонтований, тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що в такому випадку розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт (до таких висновків прийшов Верховний Суду постановах від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц та від 25.03.2019 у справі №591/3152/16-ц).
Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт № 24/01/23-03 від 11.03.2024 сума ремонту транспортного засобу «Toyota Land Gruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_3 , склала 382 233,30 грн, тому суд першої інстанції вважав, що з відповідача на користь позивачка підлягає стягненню 222 233,30 грн різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Разом з тим, згідно із вказаним Актом здачі-прийняття робіт № 24/01/23-03 від 11.03.2024, ФОП ОСОБА_4 провів, серед іншого, такі ремонті роботи:
п. 42 - виготовлення заднього бампера для фарбування - 1150,00 грн;
п. 43 - фарбування заднього бампера - 1825,00 грн,
п.16 - скло заднє бокове у зборі б/у - 9313,50 грн;
п.32 - молинг вітрового скла правий - 1725,00 грн.
Однак, дані ушкодження автомобіля не були встановлені та зафіксовані під час первинного огляду транспортного засобу безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди та 13.12.2023 під час огляду автомобіля оцінювачем ОСОБА_7 . Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.11.2023 встановлено такі ушкодження автомобіля: заднє ліве крило, задня ліва дверка, передня ліва дверка, переднє ліве крило, лобове скло, передня ліва стійка. Із протоколу огляду транспортного засобу від 13.12.2023 вбачається, що на автомобілі виявлено 19 пошкоджень на лівій стороні. Із вказаними протоколами погодився водій автомобіля марки «Toyota Land Gruiser Prado» - ОСОБА_3 , що підтверджується його підписом.
Таким чином обґрунтованими є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведено зв'язку між вказаними вище ремонтними роботами та пошкодженнями автомобіля, які мали місце внаслідок ДТП 29.11.2023.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують правильність указаного акту.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню сума завданої шкоди у розмірі 208 219,80 грн (222 233,30 - (1150,00 + 1825,00 +9313,50 +1725,00)), тому рішення суду в цій частині та в частині стягнення судового збору (пропорційно до задоволених вимог) слід змінити.
Щодо оскарження ухвали суду про відмову в ухваленні додаткового рішення
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у цій справі, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Проте погодитися з цим висновком міськрайонного суду колегія суддів не може, виходячи з такого.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02.09.2020 та від 10.11.2021 у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказувала, що «…гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України».
У цій справі справі встановлено, що інтереси позивача в суді першої інстанції представляла адвокат Біла Р.В.
У позовній заяві, серед іншого, позивачка зазначила попередній розрахунок судових витрат при розгляд цієї справи у суді першої інстанції - 30 000,00 грн, які просила стягнути з відповідача.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 30.01.2024, додаток №1 до договору б/н від 30.01.2024 про надання правової допомоги, акт приймання наданих послуг від 28.01.2025 за договором б/н від 30.01.2024 про надання правової допомоги, додаток №1 від 28.01.2025.
З аналізу вказаних документів вбачається, що гонорар адвоката Білої Р.В. передбачений у фіксованому розмірі (30 000,00 грн), який не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань, у зв'язку з чим суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав неподання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
В такому випадку конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання договору про надання правничої допомоги, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару, тому суд першої інстанції суд мав виходити зі встановленого у самому договорі розміру такого гонорару.
ТзОВ «Профігруп Україна» скористалося своїм правом на подання заперечень щодо вимог позивача про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу. У запереченнях відповідач покликався на те, що витрати у розмірі 30 000,00 грн є завищеними, не відповідають складності справи та критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Колегія суддів частково погоджується із вказаними доводами відповідача та, враховуючи критерії обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їх розміру, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, надану адвокатом Білою Р.В. своєму клієнту ОСОБА_1 у розмірі 18 000 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.
За таких обставин, ухвалу суду слід скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 .
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення суду слід змінити, а ухвалу суду - скасувати з ухваленням нової постанови про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігруп Україна» та ОСОБА_1 - задовольнити частково
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2025 року змінити в частині визначення розміру відшкодування та стягнення судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігруп Україна» на користь ОСОБА_1 208 219,80 грн на відшкодування завданої шкоди та 2108,61 грн сплаченого судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2025 року скасувати.
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігруп Україна» на користь ОСОБА_1 18 000,00 грн витрат на правову допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 21.11.2025
Головуючий
Судді