Дата документу 12.11.2025 Справа № 334/3723/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 334/3723/25 Пр. № 22-ц/807/1839/25Головуючий у 1-й інстанції: Фетісов М.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
12 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Подліянової Г.С., Полякова О.З.
за участі секретаря Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (а.с.3-10), в якому просила стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 3100,00 грн., суму моральної шкоди - 100000,00 грн., а також судовий збір, витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що у приватній власності вона мала автомобіль ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким регулярно користувалась. 24.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено її транспортний засіб, а відповідно до оцінки МТСБУ фактично знищений. 24.08.2024 о 18.15 годині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по перехрестю вул. Сергія Синенка (Кремлівська) та вул. Іванівська в м. Запоріжжі, при зміні напрямку, не переконався у безпеці маневру та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала вона. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Після розшуку, затримання та проведення відповідних дій, працівниками поліції було встановлено, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку відмовився. По даним фактам працівниками поліції були складені протоколи, згідно яких водій ОСОБА_2 порушив Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за статями 124, 122-4, частиною першою статті 130 КУпАП. В її діях порушень Правил дорожнього руху не встановлено, жодного протоколу на неї в зв'язку із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою не складалося. 01.11.2024 Ленінським районним судом міста Запоріжжя винесено постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статями 124, 122-4, 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Вказана постанова не оскаржувалася. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , технічно пошкоджений, фактично знищений. Таким чином, ОСОБА_2 їй спричинено матеріальну та моральну шкоду. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, що ускладнило отримання нею коштів за збитки, понесені в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Її цивільно-правова відповідальність була застрахована, звернулась до МТСБУ, від якого отримала компенсацію за пошкоджений автомобіль. Відповідно до Звіту № 27-10-24 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, відновлювальний ремонт її пошкодженого автомобіля визнано економічно необґрунтованим, тому за відрахуванням вартості залишків, МТСБУ їй виплачено ринкову вартість автомобіля, що позбавило її можливості користуватись транспортним засобом тривалий час, а також, за виплачену суму придбати аналогічний транспортний засіб просто неможливо. Сума матеріальної шкоди, завдана відповідачем складає 3100,00 грн., яка складається з транспортування пошкодженого автомобіля. Моральна шкода виявляється в наступному: душевному стресі під час дорожньо-транспортної пригоди; перенесені моральних страждань через знищення автомобілю; душевному стресі через отримання звістки про дорожньо-транспортну пригоду, її рідні та близькі будуть переживати за неї, за її фізичний та моральний стан, особливо 80-річна матір; порушення її звичного устрою життя, адже на тривалий час позбавлена можливості користуватись автомобілем, змушена їздити по різних інстанціях, збирати довідки та інші документи для отримання коштів за пошкоджений автомобіль, а також, в зв'язку з відмовою відповідача добровільно відшкодовувати матеріальні та моральні збитки, вимушена була звернутися за юридичною допомогою, до страхової компанії, збирати пакет документів, а також до суду, що також займає багато часу, коштів та переживань; отримання відшкодування за пошкоджений (фактично знищений) автомобіль лише завдяки тому, що мала страховий Поліс, тому звернулась до МТСБУ, яке з фонду потерпілих виплатило ринкову вартості автомобіля, адже його відновлення визнано економічно недоцільним; вимушена була постійно доводити свою невинуватість в даній пригоді в суді, в своєму оточені, серед родичів, що призводило до постійних переживань та моральних страждань з її сторони; її страждання посилюються поведінкою відповідача, який відмовляється добровільно відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду, чим змусив звернутися до суду; моральні збитки, спричинені відповідачем полягають в його суспільно небезпечній поведінці, перебуваючи за кермом у стані алкогольного сп'яніння, відповідач двічі втік з міста ДТП, спочатку його наздогнав та повернув свідок дорожньо-транспортної пригоди, після чого знову втік і лише після оперативно-розшукових дій працівників поліції був затриманий та доставлений на місце дорожньо-транспортної пригоди; головне обґрунтування спричиненої моральної шкоди є ситуація, в яку відповідач її поставив, допустивши дорожньо-транспортну пригоду та знищивши її автомобіль - позбавив можливості користуватись транспортним засобом, адже вона щодня повинна відвідувати свою 80-річну матір, яка мешкає окремо, безстроково визнана інвалідом першої групи, потребує постійного стороннього догляду, може пересуватись лише в інвалідній колясці, має певні захворювання. Використовувала автомобіль щодня, щоб їздити на роботу та до матері, а відсутність транспортного засобу значно ускладнювало як її життя, так і життя її мами. До того ж їй не вдалось відгородити мати від переживань з приводу дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило загострення її хронічних захворювань. Після дорожньо-транспортної пригоди їй довелось пройти повне медичне обстеження на предмет спричинення їй тілесних ушкоджень, серйозних наслідків для її здоров'я не настало, але вона дуже хвилювалась стосовно їх наявності - адже в такому разі постраждала б не тільки вона, а й її матір. Підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність факту протиправної поведінки винуватцем дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 проти неї, а також, підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність факту пошкодження її майна. Виходячи з засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також тимчасового позбавлення її можливості користуватися транспортним засобом, розмір завданої моральної шкоди оцінює у 100000,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Фетісова М.В. (а.с.33). Ухвалою суду першої інстанції від 27.05.2024 року (а.с.42) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року (а.с.74-79) позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., судовий збір у сумі 58,74 грн., у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9515,03 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.85-97) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, відмовити відповідачу в задоволенні заяви про витрати на правничу допомогу в повному обсязі.
Справа № 334/3723/25 надійшла безпосередньо до апеляційного суду 28.08.2025 року (а.с.100). В автоматизованому порядку 28.08.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Подліянову Г.С. та Полякова О.З. (а.с.101). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 02.09.2025 року (а.с.102), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.103), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.
Відповідач подав апеляційному відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 109-122).
Позивач подала апеляційному суду відповідь на відзив відповідача у цій справі (а.с. 130-132).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , у тому числі останній додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, (а.с.108, 125) не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності сторін, які не з'явились, за присутності представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рощина В.С. (а.с.115-118).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рощина В.С., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1).…змінити рішення (п.2).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для …зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).
В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, правильно задовольняючи позов позивача у цій справі частково при вищевикладених обставинах, правильно керувався ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265,268, 279 ЦПК України та правильно виходив із такого.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 24.08.2024 о 18.15 годині ОСОБА_2 , рухаючись по перехрестю вул. Сергія Синенка (Кремлівська) та вул. Іванівська в м. Запоріжжя, керуючи автомобілем Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, не переконався у безпеці маневру та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
24.08.2024 о 18.15 годині ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Сергія Синенка (Кремлівська) поряд з буд. 17 в м. Запоріжжя, керуючи автомобілем Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , після цього місце пригоди залишив, чим порушив пункт 2.10.а ПДР України.
24.08.2024 о 18.15 годині ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Сергія Синенка (Кремлівська) поряд з буд. 17 в м. Запоріжжя, керував автомобілем Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України. Від керування транспортним засобом водій був відсторонений, про повторність попереджено.
Постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 01.11.2024 у справі ЄУН № 334/7160/24 (копія а.с. 11-13) визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно з медичними документами КНП «МІСЬКА ЛІКАРНЯ № 9» ЗМР від 25.08.2024 ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою до закладу 25.08.2024 в результаті того, що 24.08.2024 потрапила в дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 29-30).
25.08.2024 ОСОБА_1 сплачена технічна допомога з евакуації транспортного засобу ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 3100,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком (а.с. 16-19).
Відповідно до Звіту № 27-10-24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 29.10.2024, ринкова вартість транспортного засобу ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 103047,25 грн., вартість відновлювального ремонту в сумі 130503,59 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала 98718,81 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини), вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу транспортного засобу ЗАЗ TF698К, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 103047,25 грн. (а.с.20).
На адресу позивачки був надісланий лист МТСБУ про прийняття рішення про виплату відшкодування шкоди в сумі 74803,15 грн. (а.с. 58). Листом МТСБУ від 05.06.2025 № 3-01б/14288 підтверджується про виплату з відшкодування шкоди, заподіяної власнику майна ОСОБА_1 , в сумі 74803,15 грн. Вказану обставину також підтвердила в судовому засіданні у суді першої інстанції і позивачка (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).
Відповідно до розрахунку вартості КТЗ марки ЗАЗ TF698К, державний номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП та розміру регламентної виплати, від 12.12.2024, ринкова вартість КТЗ до ДТП склала 103047,25 грн., вартість КТЗ в пошкодженому стані 28244,10 грн., різниця вартості КТЗ до та після ДТП склала 74803,15 грн. (а.с. 57-58).
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Нормами статті 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною другою статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі, що визначено у статті 4 Закону № 1961-IV.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанова № 4) роз'яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Суд першої інстанції правильно у цій справі встановив, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 24.08.2024 застрахована не була.
24.08.2024 дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 01.11.2024 у справі № 334/7160/24.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб ЗАЗ TF698К, державний номерний знак НОМЕР_1 , був знищений, оскільки вартість відновлювального ремонту є вищою за вартість транспортного засобу.
Враховуючи те, що на моменту дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована не була, з метою відшкодування шкоди ОСОБА_1 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке сплатило страхове відшкодування в сумі 74803,15 грн. (ст. 82 ч. 1 ЦПК України, а.с. 57-58).
Позивачкою заявлена вимога до відповідача про відшкодування їй матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на евакуацію транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 3100,00 грн., яка полягала у евакуації пошкодженого транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961 МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1961 шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди..
Статтею 29 Закону № 1961-IV визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Розмір страхової суми визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
При цьому відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну майну потерпілих, затверджені у розмірі 160000,00 грн. на одного потерпілого.
Судом першої інстанції у цій справі правильно встановлено, враховуючи те, що МТСБУ виплатило позивачці страхове відшкодування в сумі 74803,15 грн., відшкодування за евакуацію транспортного засобу позивачки з місця дорожньо-транспортної пригоди у сумі 3100,00 грн. перебуває у межах страхової суми та мало бути виплачене МТСБУ за заявою позивачки.
Однак, як пояснила позивачка в судовому засіданні у суді першої інстанції, що вона не зверталась до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування, пов'язаного з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на вказане, суд першої інстанції при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції обставинах дійшов правильного висновку про те, що позов позивача в частині стягнення матеріальної шкоди у цій справі є необґрунтованим та в його задоволенні необхідно відмовити.
Також, згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Проте, суд першої інстанції помилився у визначенні розміру моральної шкоди позивача, який підлягав стягненню з відповідача у цій справі, тому останній підлягає зміні апеляційним судом шляхом збільшення з «5000,00 грн.» до «25000,00 грн.» та, відповідно, збільшенню також підлягає розмір судового збору з відповідача на користь позивача у суді першої інстанції з «58,74 грн.» до «293,70 грн.» та зменшенню також підлягає розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу з «9515,03 грн.» до «7575,20 грн.» (пропорційно до суми задоволених позовних вимог позивача у цій справі).
Оскільки, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди позивача не звернув належної уваги на чисельність та глибину фізичних і душевних страждань позивачки ОСОБА_1 з вини відповідача ОСОБА_2 у вищезазначеній ДТП та за наслідками останньої у подальшому, а саме:
-по-перше, внаслідок знищення належного їй майна (вищезазначеного її автомобілю) з вини відповідача ОСОБА_2 , який вона мала за свій рахунок у тому числі евакуювати з місця ДТП;
-по-друге, якого вона повинна була у тому числі розшукувати, оскільки він ( ОСОБА_2 , який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, посвідчення (копія а.с.54) з явними ознаками алкогольного сп'яніння) місце ДТП залишив, на місце ДТП був доставлений працівниками поліції (а.с.13);
-по-третє, який ( ОСОБА_2 ) визнаний судом винним за результатами вищезазначеного ДТП 24.08.2024 року одразу у 3-х порушеннях, передбачених ст. ст. 124, 122-4, 130 ч. 1 КУпАП у справі ЄУН 334/7160/24, у зв'язку із чим на якого було накладено штраф з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 (один) рік, але для цього вона (потерпіла ОСОБА_1 ) мала у тому числі звертатись за допомогою до адвоката та також приймати участь у судовому засіданні 01.11.2024 року у вищезазначеній справі відносно ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення (а.с.11-13);
-по-четверте, за наслідками ДТП позивач (потерпіла ОСОБА_1 ) мала біль в шиї, грудний клітині, головний біль, тому вона вимушена була у подальшому у тому числі звертатись до лікарні за медичною допомогою (а.с. 29-30), витрачати час та кошти у тому числі на відповідні консультації відповідних спеціалістів та відповідне лікування;
-вп'яте, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 не мав полісу цивільно-правового страхування, вона (потерпіла ОСОБА_1 ) вимушена була:
= звертатись за відшкодуванням матеріальної шкоди - до М(Т)СБУ, збираючи та надаючи відповідний пакет документів для цього, що також займало певний час, кошти та завдавало душевних страждань позивачу,
= звертатись до суду у цій справі - у тому числі за відшкодуванням моральної шкоди, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не вважав і не вважає за доцільне самостійно за свій рахунок відшкодовувати і не відшкодував взагалі їй завдану з його вини при вищевикладених встановлених судом обставинах цієї справи будь-яку матеріальну та моральну шкоду у добровільному порядку;
-вшосте, вона - потерпіла ОСОБА_1 (1976 р.н. (а.с. 14), шлюб якої із чоловіком розірваний (свідоцтва про укладенні та розірвання шлюбу, копії - а.с.27-28), та яка має мати (а.с.2628) - ОСОБА_3 , 1944 р.н.(а.с.22-23), яка в свою чергу є пенсіонером (а.с. 25) та особою з інвалідністю 1 (першої) групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 24), вимушена була після ДТП змінити свій звичний уклад життя «з автомобілем» на «без автомобілю».
В іншій частині доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 дублюють доводи її позову у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в іншій частині, а лише відображають позицію позивача, яку вона вважає такою, що є єдино правильною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу в іншій незміненій частині з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 в незміненій апеляційним судом частині оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Позивач не надала належних, допустимих доказів суду першої інстанції у цій справі в обґрунтування позову в незміненій апеляційним судом частині оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті в іншій частині відмови судом першої інстанції з урахуванням зміни апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року у цій справі слід змінити, - збільшивши розміри стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 = моральної шкоди - з «5000,00 грн.» до «25000,00 грн.», = судового збору - з «58,74 грн.» до «293,70 грн.» (розрахунок: документально підтверджений понесений судовий збір позивачем за позовну заяву у суді першої інстанції ст. ст. 133, 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України - 1211,20 грн. (а.с.1-2,40) *сума задоволених вимог позивача 25000,00 грн./сума заявлених вимог позивача 103100,00 грн. - ціна позову а.с. 3), - зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу з «9515,03 грн.» до «7575,20 грн.» (розрахунок: документально підтверджені понесені відповідачем витрати на гонорар адвоката за договором - ст. ст. 133, 137, 141 ч.ч.1, 1,13 ЦПК України 10000,00 грн. (а.с. 50-53), який позивач у суді першої інстанції не просила зменшити (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні) *суму відмовлених вимог позивача 78100,00 грн. (розрахунок: сума заявлених вимог позивача 103100,00 грн. - сума задоволених вимог позивача 25000,00 грн.)); в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Також, в разі часткового задоволення апеляційної скарги позивача при вищевикладених обставинах, позивач має право на компенсацію за рахунок відповідача судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору за апеляційну скаргу 440,54 грн. (розрахунок: 1816,80 грн. (а.с. 84) *сума задоволених вимог позивача 25000,00 грн./сума заявлених вимог позивача 103100,00 грн. (розрахунок: 100000,00 грн. моральної шкоди + 3100,00 грн. матеріальної шкоди)).
Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 367-368, 371 - 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року у цій справі змінити,
-збільшивши розміри стягнутих з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 )
= моральної шкоди - з «5000,00 грн.» до «25000,00 грн.»,
= судового збору - з «58,74 грн.» до «293,70 грн.»,
-зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрат на професійну правничу допомогу з «9515,03 грн.» до «7575,20 грн.»
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору за апеляційну скаргу 440,54 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 21.11.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Подліянова Г.С.Поляков О.З.