18.11.2025 Справа №607/14870/25 Провадження №1-кп/607/1698/2025
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
у приміщенні суду в м. Тернополі, під час підготовчого судового засідання в режимі відео конференції, в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140140000204 від 24.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 -2 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , -
На розгляд Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024140140000204 від 24.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 -2 КК України,
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , не заперечив щодо призначення судового розгляду та підтримав подану ним скаргу в порядку ст.303 КПК України, просив задовольнити з мотивів викладених у ній.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримав заявлену скаргу та просив задовольнити, не заперечив щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисників щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду та просив скаргу задовольнити.
Так, із клопотання захисника ОСОБА_5 в інтресах ОСОБА_3 від 19.09.2025 вбачається, що сторона захисту просить в порядку ст. 303 КПК України визнати протиправною бездіяльність слідчих у даному кримінальному провадженні в частині неповідомлення прокурора в продовж п'яти днів про наявність обставин, які можуть свідчити що виявлене кримінальне правопорушення не віднесене до їх компетенції, а також визнати протиправною бездіяльність прокурорів групи прокурорів в даному провадженні в частині неприйняття протягом десяти днів постанови про визначення підслідності.
Прокурор заперечив щодо задоволення скарги, оскільки в ході підготовчого судового засідання, до ухвалення судового рішення, у суду немає повноважень щодо надання оцінки рішенням слідчого та прокурора. Окрім цього, вважає, що така оцінка неможлива без дослідження відповідних доказів та підлягає дослідженню під час судового розгляду.
Суд, заслухавши скаргу сторони захисту, думку прокурора, який заперечив у її задоволенні, оглянувши матеріали судового провадження, приходить до висновку, що скарга сторони захисту до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
В силу ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
За ч.ч. 2, 3 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 цього Кодексу. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені п.п. 5 та 6 ч.1 цієї статті.
Відповідно до ст. 291 КПК України, разом із наданням суду обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та інших, зазначених у вказаній статті процесуальних документів, надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Як вбачається з доданих до скарги матеріалів, зокрема Витягу з ЄРДР № 1 від 24.07.2024 встановлено, що відомості внесено за №62024140140000204 на підставі матеріалів правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 366-2 КК України. Об'єкт декларування упродовж 2019-2023 років умисно вносив завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, не відобразивши факт будівництва, користування та фактичного проживання у житлових будинках на території Тернопільської області.
Підставою внесення вищевказаних відомостей до ЄРДР був рапорт оперативного працівника ДБР ОСОБА_7 від 22.07.2024 щодо встановлення факту недостовірного декларування начальника ГУ ДПС в Тернопільській області ОСОБА_3 , який звільнений у вересні 2022 та поновлений на посаді, згідно рішення суду у 2024 році.
Згідно доданої захистом постанови від 26.07.2024 першим заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_8 визначено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62024140140000204 від 24.07.2025, зокрема начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_9 , якого і визначено старшим прокурором групи прокурорів.
Керівником органу досудового розслідування - четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м.Тернополі) 25.10.2024 направлено матеріали старшому групи прокурорів для визначення підслідності та місця проведення досудового розслідування, оскільки виключено фактичні дані, які б вказували на можливу причетність до вчинення правопорушення працівником правоохоронних органів та відповідно виключено підслідність Державного бюро розслідувань.
У скарзі зазначено, що лише 25.10.2024, тобто більше ніж через три місяці з дня початку досудового розслідування, керівник четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м.Тернополі) ТУ ДБР в місті Львові ОСОБА_10 листом повідомив прокурора у кримінальному провадженні про те, що кримінальне провадження № 62024140140000204 від 24 липня 2024 року не підслідне слідчим державного бюро розслідування через не встановлення фактичних даних, які б вказували на можливу причетність до його вчинення працівників правоохоронних органів та скерував матеріали кримінального провадження для визначення підслідності відповідно до вимог ст.ст.216, 218 КПК України. Захисник зазначає, що такі дії слідчий мав вчинити протягом п'яти днів, а прокурор - прийняти рішення протягом десяти днів з дня виявлення обставин для зміни підслідності.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 від 29.10.2024 року визначено підслідність у кримінальному провадженні № 62024140140000204 від 24 липня 2024 за СУ ГУНП в Тернопільській області.
Однак, у результаті, проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, як встановлено з реєстру матеріалів досудового розслідування, 19.11.2024 доручено слідчому підрозділу ДБР та саме слідчим ТУ ДБР у м.Львові після визначення остаточної правової кваліфікації скеровано обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 на розгляд суду.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У постанові від 28 лютого 2023 року в справі № 761/34746/17 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду зазначив, що Інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносять зокрема право на судовий захист і право на ефективне розслідування. Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень і такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування. Забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.
Також, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК).
Слід зауважити, що КПК не передбачає вимоги дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК не містить вимоги про дотримання при внесенні відомостей до ЄРДР правил підслідності і вказівки на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне органу.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Окрім цього, як вбачається з згідно ч.1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Частиною. 4 вказаної статті, визначено, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень вчинених, зокрема працівником правоохоронного органу - начальником ГУ ДПС в Тернопільській області, яку обіймав обвинувачений ОСОБА_3 , будучи суб'єктом декларування.
Як вбачається з позиції об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24 травня 2021 року Справа № 640/5023/19 (Провадження № 51-2917 кмо 20), зміна передбаченої законом підслідності, має розглядатися як екстраординарна процедура порівняно із загальним порядком визначення підслідності, за яким вирішення цього питання є предметом законодавчого регулювання, а не предметом дискреції.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) права на справедливий суд.
Однак, у межах даного кримінального провадження на розгляд суду було надано обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування. Стороною захисту, до матеріалів скарги додано рапорт, у якому зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 був звільнений з посади у 2022 році та станом на момент прийняття оскаржуваних захисником рішень - 2024 рік, був поновлений на посаді на підставі рішення суду. Також скаржником додано постанову щодо визначення підслідності за органом Національної поліції від 29.10.2024, однак відомостей, що стали підставою направлення 25.10.2024 керівником четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Тернополі) прокурору, що здійснює процесуальне керівництво у справі, повідомлення щодо відсутності підстав, які б вказували на причетність до правопорушення працівника правоохоронного органу, дати встановлення такого факту, підстав його встановлення, суду не додано.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з Реєстром матеріалів досудового розслідування, таке проводилось у встановлені строки, повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено лише 29.05.2025 і матеріали обвинувального акту скеровані на розгляд суду, відповідно до вимог ст.ст.291,293 КПК України саме прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Тернопільської обласної прокуратури та досудове розслідування проведено і завершено, у визначений законом двомісячний строк, слідчою ДБР ОСОБА_12 .
Тому суд, не має жодних фактичних доказів та у ході підготовчого судового засідання, не вправі виходити за межі наданих йому нормами КПК України повноважень, вдаючись фактично до оцінки доказів у кримінальному провадженні, їх легітимності та допустимості.
Унаслідок вказаного, у задоволенні скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , поданої до суду в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України про визнання протиправною бездіяльності слідчих у даному кримінальному провадженні в частині неповідомлення прокурора впродовж п'яти днів про наявність обставин, які можуть свідчити, що виявлене кримінальне правопорушення не віднесене до їх компетенції, а також визнання протиправною бездіяльності прокурорів групи прокурорів в даному провадженні в частині неприйняття протягом десяти днів постанови про визначення підслідності, суд вважає, слід відмовити.
Окрім цього, згідно ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим ст. 291 КПК України.
Аналізуючи обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024140140000204 від 24.07.2024, суд приходить до висновку, що він відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України і підстав для його повернення не вбачає.
Кримінальне провадження підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.
Не існує підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-8, 10 частини першої або частини другої статті 284 КПК України.
З врахуванням думки учасників судового провадження судовий розгляд необхідно проводити у відкритому судовому засіданні.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 27, 303, 314, 369-372 КПК України, суд, -
У задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 в порядку ст. 303 КПК України - відмовити.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №62024140140000204 від 24.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 -2 КК України, у судовому засіданні в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 09 год. 00 хв. 24 листопада 2025 року.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Про час розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, що визначене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1