12.11.2025 Справа №607/7348/25 Провадження №2/607/2769/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Бойко О.В.
представника позивача Парійчук Ю.Д.
представника відповідача Дрозди В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства ,-
Адвокат Парійчук Ю.Д. 09.04.2025 в інтересах позивача ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 ), у якому просить визнати відповідача батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що із 2013 року по 2019 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без шлюбу. За час їх спільного проживання у них народилося двоє дітей: сини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .У свідоцтві про народження старшого сина, зазначено, що його батьком є ОСОБА_2 . Однак, при реєстрації актового запису про народження молодшого сина ОСОБА_3 , відомості про батька внесено зі слів матері, на підставі ч.1 ст.135 СК України. Позивач зазначила, що сторони уже не проживають разом із 2019 року, неповнолітні діти проживають разом із матір'ю. ОСОБА_2 ставиться до ОСОБА_5 , як до свого сина та визнає його таким, однак відмовляється добровільно подати до органу РАГСу заяву про реєстрацію його, як батька в актовому записі про народження дитини. На підставі наведеного, позивач звернулась із позовом для встановлення факту батьківства.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дрозда В.П. через систему «Електронний Суд» 27.05.2025 подав суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що сторона відповідача не визначилась щодо позову та заявить свою позицію після результатів судової молекулярно-генетичної експертизи.
14 квітня 2025 року у даній справі відкрито провадження, якою ухвалено справу розглядати за правилами загального провадження із проведенням у ній підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 26.05.2025 у даній справі за клопотанням сторони позивача призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
02 жовтня 2025 року у даній справі протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Парійчук Ю.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просить суд їх задовольнити, з підстав наведених у позові, стягнувши також судові витрати із відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дрозда В.П. в судовому засіданні позов не визнав, просить врахувати, що позивач не зверталась із даним позовом раніше, ОСОБА_2 дізнався, що відомості про нього, як про батька дитини ОСОБА_5 внесено у актовий запис зі слів матері, тобто в порядку ст.135 СК України дізнався випадково. Також зазначив, що сторона відповідача не погоджується із сумою судових витрат, зазначених стороною позивача, оскільки вважає їх неспівмірними, а також просить врахувати час участі представника позивача у судових засіданнях.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 2013 року проживали однією сім'єю без шлюбу.
За час їх спільного проживання у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане 05.06.2014 р. Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області).
Як вбачається Витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, при реєстрації актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.
22.02.2021 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.12.2020 р., у справі №607/20841/20, про стягнення із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 128 Сімейного кодексу України (далі - СК України), за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до положень ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Відповідно до Висновку молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/120-25/7091-БД від 13.08.2025 Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ймовірність походження ДНК-профілів від ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , становить не менше ніж 99,999999998356%.
Враховуючи викладене, а також те, що запис про батька у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3 вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, суд вважає за необхідне позов у цій частині задовольнити, визнавши ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо вимоги про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу та витрати пов'язані із проведенням експертизи.
Згідно із ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
До матеріалів представником позивача - адвокатом Парійчук Ю.Д. надано договір про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2025 року, Акт виконання робіт від 11.11.2025 р. на суму 10 000 грн., із яких: 1.Ознайомлення, вироблення правової позиції стосовно участі в судовій інстанції, вивчення судової практики - 3,0 год. вартістю 3000 грн., 2. Підготовка та подання позову - 4,0 год. вартістю 4000 грн., 3. Участь у трьох судових засіданнях - 3000 грн. Крім цього, представником позивача долучено квитанцію до прибуткового касового ордера №07 від 11.11.2025 р. про оплату ОСОБА_1 10 000,00 грн. за підготовку документів та процесуальний супровід справи про встановлення батьківства.
Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21 зробив висновок, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд, при визначенні витрат на правову допомогу, враховує обсяг виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, принципу розумності та справедливості, вважає, що загальна сума таких витрат, яку слід стягнути із відповідача у користь позивача, із урахуванням обсягу затраченого часу адвоката та виконаних робіт, зазначених у акті виконання робіт від 11.11.2025, буде складати 7000 грн., із розрахунку: - підготовка та подання позову - 4000 грн., участь адвоката у судових засіданнях 3 000 грн. (3х1000), з яких 3 - кількість судових засідань у яких адвокат приймав участь із розглядом справи по суті. При цьому, суд не бере до уваги послуги, які зазначені у акті про виконання робіт від 11.11.2025, як «витрати понесені адвокатом на ознайомлення, вироблення правової позиції, вивчення судової практики вартість яких складає 3000 грн.», оскільки вважає, що такі послуги адвоката слід охоплювати часом затраченим адвокатом на підготовку та подання позову, вартість робіт у яких складає 4000 грн.
Крім того, згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 в користь позивача документально підтверджені витрати в сумі 17 204 (сімнадцять тисяч двісті чотири) грн. 99 коп. вартості проведеної молекулярно-генетичної експертизи, а також 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265 ЦПК України, суд , -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., 17 204 (сімнадцять тисяч двісті чотири) грн. 99 коп. вартості проведеної молекулярно-генетичної експертизи, а також 7 000 (сім тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний зміст рішення суду складений 21 листопада 2025 року.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає та зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддяВ. В. Ромазан