Справа № 459/2947/25
Провадження № 2/459/912/2025
(заочне)
24 листопада 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Дем'яновської Ю.Д. ,
з участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
28.08.2025 позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4785022 від 24.03.2021 в сумі 26004 грн., а також понесені судові витрати, які включають витрати на правову допомогу,
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №4785022, згідно з умовами якого відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умови кредитного договору. У зв'язку із порушенням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у відповідачки утворилася заборгованість в розмірі 26004,00 грн., з яких: 6000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 19584,00 грн. заборгованість за сумою відсотків; 420,00 грн. заборгованість за комісією.
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4785022 від 24.03.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . В добровільному порядку відповідач відмовляється погасити заборгованість за кредитним договором. Тому позивач просить стягнути з відповідача 26004 грн. заборгованості за кредитним договором №4785022 від 24.03.2021, 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 8000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
Ухвалою від 02.09.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд з викликом сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у визначений строк відзиву на позовну заяву не подала.
В судове засідання 15.10.2025, 24.11.2025 сторони не з'явились.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, у якому просить позов задовольнити.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явилася, не повідомила суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подала, хоча належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 24.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4785022 (а.с.7-10).
Відповідно до умов Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 30 днів з 24.03.2021 (п.п.1.2,1.3 договору).
Термін поверення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом:23.04.2021 (п.1.4. Договору).
Комісія за надання кредиту 420,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. Договору)
У п.1.5.2. Договору сторони обумовили, що проценти за користування кредитом:1584,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3. Договору (п.п. 1.6., 1.7. Договору)
Згідно п.2.1.Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п.2.3.1.2. Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.
Зі змісту довідки про ідентифікацію, за підписом представника ТОВ «Мілоан» вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №4785022 від 24.03.2021, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор Z41221, дата відправки ідентифікатора позичальнику 24.03.2021, 12:09, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380635641080 (а.с.12 зворот).
Додатками до Договору є графік платежів, який містить розрахунок заборгованості із зазначенням дати платежу 23.04.2021 та паспорт споживчого кредиту №4785022 де вказана інформація про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти (а.с.11 зворот -12)
ОСОБА_1 заповнила анкету заяву на кредит №4785022 від 24.03.2021 де зазначила бажані умови кредиту, надала свої особисті дані. (а.с.13)
На підтвердження факту отримання грошових коштів відповідачем за договором про споживчий кредит №4785022 від 24.03.2021, позивачем надано платіжне доручення №42268810 від 24.03.2021 про перерахування коштів відповідачу на суму 6 000,00 грн., картка № НОМЕР_1 . (а.с.14)
Встановлено, що 02.07.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передав (відступив), а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прийняв права вимоги до боржників за відповідними Реєстрами (а.с.16-23).
Відповідно до акту приймання - передачі Реєстру боржників від 02.07.2021 року до Договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 року (а.с.24) та витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги в тому числі і за кредитним договором відповідачки ОСОБА_1 .
Згідно платіжної інструкції від 02.07.2021 ТОВ ФК «Кредит - Капітал» проведено оплату згідно договору відступлення №73-МЛ. (а.с. 24 зворот)
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4785022 від 24.03.2021, станом на 24.07.2025 складає 26004,00 грн., з яких: 6000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 19584,00 грн. заборгованість за сумою відсотків; 420,00 грн. заборгованість за комісією (а.с.15 зворот).
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 205 ЦК України(тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем у справі було надано Договір про споживчий кредит №4785022 від 24.03.2021.
Даний договір був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, вищевказаний договір свідчить про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення відповідачем ОСОБА_1 умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Судом установлено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 ..
Договір факторингу № 73-МЛ укладений 02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, суд погоджується з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що до нього перейшло як до нового кредитора, права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в односторонньому порядку припинила виконувати умови, укладені у вищевказаному кредитному договорі, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість за договором становить 26004 грн, з яких: 6000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 19584,00 грн. заборгованість за сумою відсотків; 420,00 грн. заборгованість за комісією.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 4785022 встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховувалися з 24.03.2021 по 22.06.2021 відповідно до умов договору.
Відтак, судом встановлено, що відповідач отримала на умовах кредитного договору грошові кошти, проте зобов'язань за вищевказаним договором не виконувала ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, чим порушила права останнього та внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4785022 від 24.03.2021 слід задовольнити в сумі 25584,00, з яких 6000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 19584,00 грн. заборгованість за сумою відсотків.
Щодо вимог про стягнення комісії згідно п.1.5.1 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту: 420,00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово суд зазначає наступне.
16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України N 3795-VI від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд приходить до висновку, що положення п.1.5.1 спірного кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту слід відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2383,27 грн., виходячи з наступного розрахунку 25584,00 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (ставка судового збору) : 26004,00 грн. (сума заявлених позовних вимог).
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», адвоката Усенко М.І., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.08.2012 та ордера серія ВС №1381377 від 02.07.2025 уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ТОВ «ФК «Кредит-капітал» у справі про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .
Згідно акту № Д/720 наданих послуг від 24.07.2025 та детального опису до нього, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача, складається з усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції з клієнтом та складення позовної заяви, подання заяви до суду; сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000грн.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020, згідно якого, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 4000 грн 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4785022 від 24.03.2021 в сумі 25584 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні, 00 копійок, з яких 6000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 19584,00 грн. заборгованість за сумою відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2383 (дві тисячі триста вісімдесят три) гривні, 27 копійок судових витрат понесених на сплату судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 4000 (чотири тисячі) гривень, 00 копійок судових витрат понесених на правову допомогу.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) ;
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складено 24.11.2025.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська