465/7361/25
2/465/3929/25
іменем України
(заочне)
20.11.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря судових засідань Беднара А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором №0513/980/031412638/1 від 16.01.2018 в розмірі 26082.48 грн., а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
16.01.2018 року між Акціонерним Товариством «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0513/980/031412638/1 (далі - кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ: 43115064) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого первісний кредитор - Акціонерне Товариство «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 0513/980/031412638/1 від 16.01.2018 року, продукт (BANK CARD), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 26082,48грн., із яких: Заборгованість по тілу кредиту: 14464,27 грн. Заборгованість по відсотках: 11618,21 грн. Заборгованість по комісії: 0 грн. Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв'язку з істотними порушеннями Відповідачем умов Кредитного договору, відповідно до п. 6.7. Договору факторингу АТ «ОТП БАНК», повідомив Відповідача про відступлення Позивачу права вимоги та про передачу персональних даних Відповідача, а також інформацію про Позивача відповідно до вимог Закону України " Про споживче кредитування" за допомогою відправлення СМС повідомлень.
Позиція відповідача.
Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без участі представника позивача та не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуєтеся довідкою про доставку SMS повідомлення та судовою повісткою, проте про причини неявки суд не повідомив. Крім того, на його поштову адресу було направлено копію позовної заяви з додатками, однак до сьогоднішнього дня відзиву на позовну заяву подано не було, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надходило.
При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
Суд встановив, що 18.12.2017 ОСОБА_1 подав до АТ «ОТП Банк» заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0513/980/031412638/1.
Заявою-анкетою підписаною 16.01.2018 визначено умови обслуговування кредитної лінії, зокрема, розмір процентної ставки, які банк нараховує за користування кредитом, що на момент укладення заяви-анкети становить 36% річних, а впродовж пільгового періоду 0,01% річних.
Розпискою відповідач підтвердив, що отримав картку, імітовану на його ім'я, № НОМЕР_1 з терміном дії до 12/20, а також, що ознайомився з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк».
Згідно з розрахунком заборгованості (банківська виписка по рахунку), наданим первісним кредитором АТ «ОТП Банк», станом на 24.03.2023 заборгованість за договором №0513/980/031412638/1 від 16.01.2018 становить 26082,48 грн.
Відповідно до копії звіту-рахунку за період з 16.01.2018 року по 24.03.2023, відповідач активно користувався кредитними коштами.
24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» був укладений Договір факторингу № 24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстрований в реєстрі за № 265. Положеннями означеного договору визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, зокрема за заявою - анкетою про надання банківських послуг ОТ «ОТП Банк» №0513/980/031412638/1 від 16.01.2018, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 ..
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості.
Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно до умов Договору (п. 1.2. Договору).
За цим Договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов'язань за Кредитними Договорами (п. 1.3. Договору).
Відповідно до Витягу №1 до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №0513/980/031412638/1 від 16.01.2018 у сумі 26 082,48 грн., яка складається із: 14 464,27 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11 618,21 грн. - заборгованість по відсотках.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Вказаний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому(ч. 1 ст. 634 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом з тим, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У свою чергу ч.1 ст. 1078 ЦК України, закріплює положення про предмет договору факторингу, яким може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором.
При цьому суд враховує, що сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 належним чином виконував кредитні зобов'язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.
Таким чином, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, у свою чергу відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази для підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд дійшов до висновку що позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення у повному обсязі. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Брайт Інвестмент» підлягає до стягнення заборгованість у загальному розмірі 26082,48 гривень.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 5 000 грн.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 20.08.2025 № 0513/980/031412638/1, Виписка про створення Адвокатського Бюро Ольги Клещ, Детальний опис виконаних робіт адвокатом від 20.08.2025, Договір №43453613 від 01.07.25 про надання правової допомоги, Додаткову угоду №0513/980/031412638/1 до Договору №43115064 від 01.07.25 року, платіжку інструкцію №1458 від 14.08.2025, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що деякі види робіт мають необґрунтовано завищену вартість.
Верховний Суд часто підкреслював на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).
Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З огляду на викладене вище, суд вважає наявними підстави для відмови у відшкодуванні за рахунок відповідача повністю всієї суми заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на невідповідність таких витрат вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.
Суд констатує, що справи за позовами про стягнення заборгованості не є складними, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, чинне законодавство України та судова практика з такого предмету спору тривалий час є незмінною та стабільною.
Таким чином, суд, зважаючи на положення статей 89 133, 134, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду та враховуючи складністю справи,доказів у справі, їх необхідність, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також заявленими позовними вимогами, то суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень, оскільки за даних обставин справи таке стягнення буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позову судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №1087 від 13.08.2025.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 0513/980/031412638/1 від 16.01.2018 у розмірі 26082 (двадцять шість тисяч вісімдесят дві) грн. 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9, ЄДРПОУ:43115064);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя Коліщук З.М.