Справа № 464/8022/25
пр.№ 2-о/464/297/25
21.11.2025 м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м. Львова Борачок М.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_2 діючи в інтересах ОСОБА_1 використовуючи систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити особу заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, Донецька область, Україна.
Оглянувши матеріали заяви, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.4 ст.294 цього Кодексу справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб.
Згідно до ч.3 ст.42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Всупереч вимогам ст.42 та ч.4 ст.294 ЦПК України, заявник, який подав дану заяву не зазначив у такій заінтересованих осіб.
Окрім того, статтею 315 ЦІК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Цей перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до висновків сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено поняття ідентифікації особи в контексті розгляду питання щодо встановлення належності особи до громадянства.
Зокрема, відповідно до ст. 3 означеного вище закону, ідентифікація особи - це встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.
Згідно з ч.4 ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» порядок здійснення ідентифікації та верифікації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, зокрема п. п. 16, 18, 39-43, 46-68 встановлено порядок проведення ідентифікації особи, її встановлення. При цьому вказаними нормами визначені повноваження Державної міграційної служби щодо виконання заходів з ідентифікації і встановлення особи у зв'язку з оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта.
Крім того, відповідно до п.11 ч. 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, на ДМС України покладено завдання проведення ідентифікації осіб.
Також зазначений орган забезпечує створення, удосконалення, розвиток, супроводження та підтримку функціонування Національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства.
Таким чином, з метою забезпечення і реалізації прав осіб на своєчасне і якісне отримання послуг щодо отримання документів (паспорта) і проведення при цьому всіх необхідних процедур, у тому числі ідентифікації особи, виконання заходів з встановлення її тотожності, створені відповідні державні органи ДМС України, які мають дискреційні повноваження щодо здійснення оформлення видачі громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.
Виходячи з наведених норм Закону та актів Кабінету Міністрів України вбачається, що порядок ідентифікації особи, умови та строки її проведення, а також встановлення особи з метою її подальшої паспортизації як громадянина чітко нормативно врегульовано.
Отже, заявнику гарантовано законом право для використання позасудового порядку встановлення факту та надано можливість одержати, відновити документ, що посвідчує факт.
За умовами ч.1 ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.
Із заяви вбачається, що лише в листопаді 2025 року заявниця звернулася до відділу ДМС України щодо видачі паспорта. Однак відповіді ще не отримала.
Таким чином, заявником в порушення вимог ч.1 ст.318 ЦПК України в заяві не зазначено причини неможливості позасудового встановлення факту.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних вище недоліків, шляхом подання заяви, з дотриманням вимог ст.ст.42, 294, 318 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.95, 177, 185, 260, 318, 354 ЦПК України,
заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без руху.
Надати заявнику п'ятиденний строк з дня отримання нею чи її представником ухвали, для усунення недоліків заяви вказаних у мотивувальній частині ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Повна ухвала суду складена та підписана суддею 21 листопада 2025 року.
Суддя М.В. Борачок