Справа № 461/9534/25
Провадження № 1-кс/461/7159/25
про накладення арешту на майно
24.11.2025 слідча суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025140000000246 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
Слідча звернулася до слідчої судді зі вказаним клопотанням, у якому просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 42025140000000246 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на майно, вилучене 20.11.2025 в ході проведення затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, що відбулось у профпатологічному відділенні, що знаходиться на другому поверсі будівлі «Університетська лікарня» філія державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, буд. 7, а саме - мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» ІMEI1: НОМЕР_1 , ІMEI2: НОМЕР_2 , із встановлено сім-картою із абонентським номером НОМЕР_3 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні СУ ГУНП у Львівській області перебувають матеріали об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025140000000246 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді лікаря - профпатолага профпатологіного відділення «Університетська лікарня» філія державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», будучи головуючим лікарем у справі з оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_6 , розгляд якої здійснювала експертна команда оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) при «Університетська лікарня» філія державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», будучи службовою особою, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та незаконного збагачення, використовуючи надане їй службове становище 14.11.2025 вимагала, та 20.11.2025 близько 16:42 год., перебуваючи у приміщенні «Університетська лікарня» філія державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» заадресою: м. Львів, вул. Чернігівська, буд. 7, одержала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США, за вчинення дій із використанням свого службового становища, а саме за прийняття рішення експертної команди про продовження йому групи інвалідності та встановлення максимальних відсотків втрати працездатності.
Так, 20.11.2025 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбачерного ч. 3 ст. 368 КК України. Під час проведення затримання ОСОБА_5 виявлено та вилучено - мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» ІMEI1: НОМЕР_1 , ІMEI2: НОМЕР_2 , із встановлено сім-картою із абонентським номером НОМЕР_3 .
21.11.2024 слідчим винесено постанову про визнання вище вказаного мобільного телефону речовим доказом у кримінальному провадженні № 42025140000000246 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, на даний час в органу досудового розслідування існує сукупність підстав вважати, що вилучений мобільний телефон, є речовим доказом у вказаному вище кримінальному провадженні, оскільки містить інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Зокрема вилучений мобільний телефон може містити інформацію щодо телефонних дзвінків, листування між ОСОБА_5 та іншими причетними особами.
Тому є необхідним долучення вище вказаного мобільного телефону до матеріалів кримінального провадження з метою використання у доказуванні, отриманні постійного безперешкодного доступу до нього, недопущенні його відчуження, зміни або знищення, а також проведення ряду судових експертиз та інших слідчих дій, необхідність у яких може виникнути у ході проведення досудового розслідування.
У зв'язку з наведеним, з метою збереження речових доказів на вище перелічене майно просить накласти арешт.
Слідча у судове засідання не з'явилася, у клопотанні просить проводити розгляд у її відсутності та відсутності прокурора.
З метою забезпечення арешту майна, слідча суддя вважає за можливе у порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження
Клопотання узгоджено з вимогами ст. 171 КПК України і доводи слідчого, якими він обґрунтовує клопотання, підтверджені доданими до клопотання копіями документів.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні зазначені підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У частині 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025140000000246 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, триває, та у подальшому може виникнути необхідність у додатковому дослідженні вказаних у клопотанні речових доказів для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже, враховуючи викладене, слідча суддя доходить до висновку, що вказане у клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, а також можуть мати суттєве значення для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв'язку з чим, з метою їхнього збереження, слідча суддя вважає за необхідне накласти на них арешт.
Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під. час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження, вилученими в ході огляду місця події речима та предметами, з метою запобігання їхньому зникненню, пошкодженню чи відчуженню. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.
На підставі вищевикладеного, клопотання слідчої про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідча суддя -
1. Клопотання задовольнити.
2. Накласти арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 42025140000000246 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на майно, вилучене 20.11.2025 у ході проведення затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, що відбулось у профпатологічному відділенні, що знаходиться на другому поверсі будівлі «Університетська лікарня» філія державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, буд. 7, а саме - мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» ІMEI1: НОМЕР_1 , ІMEI2: НОМЕР_2 , із встановлено сім-картою із абонентським номером НОМЕР_3 .
3. Виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова покласти на прокурорів Львівської обласної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42025140000000246 від 17.11.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України, арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя ОСОБА_7