Дата документу 18.11.2025
Справа № 334/9407/25
Провадження № 1-кп/334/818/25
18 листопада 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Запоріжжя кримінальне провадження №12025082050000305 від 12.02.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В проваджені Дніпровського районного суду міста Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження №12025082050000305 від 12.02.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали - до 20 листопада 2025 року.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій, оскільки існують та не зникли ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, уникнути яких буде не можливо у разі перебування обвинуваченої на волі, а саме обвинувачена може переховуватися від суду, вчинити інший злочин, незаконно впливати на свідків. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала щодо клопотання, зазначила, що якщо матиме змогу працювати, відшкодує завдану потерпілому матеріальну шкоду.
Захисник адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила змінити запобіжний захід на домашній арешт, вважає що вказаний запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченої і дасть змоги відшкодувати завдану шкоду.
Потерпілий ОСОБА_6 вирішення клопотання залишив на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, що дає підстави вважати, що вона, усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений нею злочин може переховуватися від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Також суд враховує, що розгляд кримінального провадження по суті на даний час не розпочався, в судовому засіданні ще не допитаний потерпілий та свідки, тому обвинувачена може впливати на потерпілого та свідків, будучи достеменно обізнаною зокрема про місце мешкання потерпілого та свідка, що може провокувати у останніх бажання відмовитися від наданих свідчень або змінити їх.
Ризик передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, не має джерела постійного доходу, тобто може вчинити новий злочин проти власності, що є ризиком передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що ризики, які були підставами для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що у сукупності із пред'явленим обвинуваченням, даними про особу ОСОБА_4 дають підстави для продовження обвинуваченій строку тримання під вартою.
Стороною захисту та самою обвинуваченою ОСОБА_4 не наведено достатніх підстав для зміни запобіжного захисту.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, виконання нею процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк шістдесят днів відповідно до вимог ст.183 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 392, 616 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на шістдесят днів - по 17 січня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошений 19 листопада 2025 року о 10 год. 30 хв.
Суддя: ОСОБА_1