Справа №333/6014/25
Провадження №2/333/3860/25
ЗАОЧНЕ рішення
Іменем України
24 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/6014/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21934,60 гривень, а також витрати по сплаті судового збору і витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову зазначено, що 22.03.2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №726442. 12.04.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано на «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу №1. 12.07.2019 року укладено додаткову угоду №22 та на виконання умов договору факторингу підписано реєстр прав вимог №22 від 12.07.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №726442 від 22.03.2019 року у розмірі 16760,00 гривень, з яких: 5000,00 грн - сума основного боргу, 1530,00 грн - сума боргу за процентами. Таким чином, на підставі зазначеного договору факторингу ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 21934,60 гривень, з яких: 16760,00 грн - сума заборгованості за кредитним договором, 3664,82 грн - сума інфляційних витрат, 1509,78 грн - сума 3% річних, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи. У позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
22.03.2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №726442 (а.с.39-40). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника.
Відповідно до п.1.1 зазначеного кредитного договору, товариство надає споживачу грошові кошти в загальній сумі 5000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а споживач зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Згідно з п.1.2 зазначеного кредитного договору позика видається строком на 17 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
На підставі п. 1.3.1. вказаного договору за користування позикою клієнт сплачує товариству знижену процентну ставку, яка становить 1,53 % від суми позики за кожен день користування позикою (558,45 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.2. цього договору.
Згідно з п.п. 1.3.2., 1.3.3. вказаного договору стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою (657,00 % річних), яка застосовується згідно з п.п. 1.7., 3.4., 3.6.2. цього договору.
Пунктом 1.4. договору визначено, що загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 126,01 % від суми позики (у процентному виразі) або 6300,50 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 26,01 % від суми позики (у процентному виразі) або 1300,50 грн (у грошовому виразі).
Відповідно до п. 3.2. договору нарахування процентів за договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховується щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2 цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів (додаток № 1 до цього договору).
Згідно з п. 3.4. договору у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2 але за стандартною процентною ставкою.
Відповідно до п. 6.2 договору датою укладення договору між товариством і клієнтом є дата його підписання. Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів.
12.04.2018 року на підставі договору факторингу №1, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано на «ВІН ФІНАНС», а.с.47), ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «ВІН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ВІН ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача (а.с.35-37).
На виконання умов договору факторингу підписано реєстр прав вимог №22 від 12.07.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №726442 від 22.03.2019 року у розмірі 6530,00 гривень, з яких: 5000,00 грн - сума основного боргу, 1530,00 грн - сума боргу за процентами (а.с.16, 11-12).
Позивачем на підтвердження своїх вимог надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №726442 від 22.03.2019 року в розмірі 21934,60 грн, з яких: 16760,00 грн - сума заборгованості за кредитним договором, 3664,82 грн - сума інфляційних витрат, 1509,78 грн - сума 3% річних.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов'язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.
При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження законності позовних вимог ТОВ «ВІН ФІНАНС» надало суду копії договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №726442 від 22.03.2019 року, графіку платежів до договору від 22.03.2019 року, копію договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, реєстру прав вимог № 22 від 12.07.2019 року, а також розрахунок заборгованості.
У договорі про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №726442 від 22.03.2019 року та графіку платежів до договору зазначено, що вони підписані ОСОБА_1 електронним підписом.
Разом з тим, ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «ВІН ФІНАНС» надало довідку ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікаціюпозичальника, де зазначено, що договір зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству, одноразовий ідентифікатор А964621, фінансовий номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_1 (а.с.14).
Проте надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору (при цьому суд звертає увагу на зазначення прізвища позикодавця в кредитному договорі і в довідці через російську літеру «и»).
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення кредитодавцем одноразового ідентифікатора на телефон відповідача. При цьому зазначення в довідці про ідентифікацію ТОВ «Авентус Україна» фінансового номера телефону, на який нібито відправлено одноразовий ідентифікатор, не свідчить про те, що такий одноразовий ідентифікатор було відправлено на цей номер.
Також ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №726442 від 22.03.2019 року.
Так, ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №726442 від 22.03.2019 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.
Повідомлення ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 07.05.2025 року містить інформацію про те, що 22.03.2019 року товариством за дорученням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» здійснено успішний переказ коштів на суму 5000,00 грн. на картку НОМЕР_2 . Однак матеріали позовної заяви не містять жодної інформації про реквізити картки, якою користувався відповідач, також позивачем не використано своє право про витребування відповідної інформації від банківських установ.
Таким чином, позивачем не доведено факту виконання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умов договору про надання коштів, який би породжував обов'язок ОСОБА_1 повернути надані кошти та виконати інші обов'язкові платежі згідно з умовами договору, тобто наявності фактичних договірних відносин між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем.
Також суд звертає увагу, що відповідно до реєстру прав вимог №22 від 12.07.2019 року, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ВІН ФІНАНС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №726442 від 22.03.2019 року у розмірі 6530,00 гривень (5000,00 грн - сума основного боргу, 1530,00 грн - сума боргу за процентами), а не 16760,00 грн. як зазначено позивачем у розрахунку.
Вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, є також безпідставними, оскільки відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки позивачем не доведено право вимоги на суму заборгованості у розмірі 16760,00 грн., тому безпідставними є вимоги застосування наслідків неналежного виконання грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
У зв'язку з викладеним, у задоволенні позову слід відмовити.
У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати (по сплаті судового збору і витрат на правову допомогу) покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8) до ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 24 листопада 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков