Справа № 331/5289/25
Провадження № 2/331/3127/2025
іменем України
24.11.2025
Олександрівський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 8 844,34 грн. та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.09.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № С-406-006801-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до якої відповідачу було встановлено максимальний ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн., який на момент укладення угоди становив 3000 грн., зі сплатою 48% річних. Банк виконав свої зобов'язання надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 3000 грн. строком до 04.09.2024, в той же час, відповідач своїх зобов'язань не виконував, в зв'язку з чим, станом на 19.12.2023 утворилась заборгованість у розмірі 8 844,34грн. , яка складається з: 3366,86 грн. заборгованості за основним боргом та 5477,48 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками.
19.12.2023 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» уклали договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передало за плату, а ТОВ «Оптіма Факторинг» прийняло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитом від 04.09.2018 № С-406-006801-18-980.
22.12.2023 ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» уклали договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» прийняло права вимоги до до ОСОБА_1 за кредитом від 04.09.2018 № С-406-006801-18-980.
За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитом від 04.09.2018 № С-406-006801-18-980, що був укладений між АТ «Ідея Банк» та відповідачем. Позивачем вживались заходи, для позасудового вирішення спору, однак відповідач не реагував, тому, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням, відзив на позовну заяву не надала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 04.09.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № С-406-006801-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до якої відповідачу було встановлено максимальний ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн., який на момент укладення угоди становив 3000 грн. зі сплатою 48% річних. Банк виконав свої зобов'язання надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 3000 грн. строком до 04.09.2024, в той же час, відповідач своїх зобов'язань не виконував, в зв'язку з чим, станом на 19.12.2023 утворилась заборгованість у розмірі 8844,34грн. , яка складається з: 3366,86 грн. заборгованості за основним боргом та 5477,48 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками./а.с.5-6/.
19.12.2023 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» уклади договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передало за плату, а ТОВ «Оптіма Факторинг» прийняло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитом від 04.09.2018 № С-406-006801-18-980./а.с.13-30/.
Вказане підтверджується відповідними розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, долученими до позовної заяви (а.с. 10-14).
Згідно п. 2.1 цього Договору, АТ «Ідея Банк» (ПАТ «Ідея Банк») відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором факторингу.
Відповідно до п. 2.2 цього Договору, права вимоги, що АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк» та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами в паперовому вигляді в день укладення договору факторингу.
ТОВ «Оптіма Факторинг» виконав вимоги укладеного договору факторингу, перерахувавши АТ «Ідея Банк» відповідну суму коштів (а.с. 47).
Копія реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу, серед яких є і відповідач, долучена до позовної заяви (а.с. 43-45).
22.12.2023 ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» уклали договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» прийняло права вимоги до до ОСОБА_1 за кредитом від 04.09.2018 № С-406-006801-18-980./а.с.48-56/.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає за плату права вимоги та зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» на умовах визначених Договором факторингу. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються ( передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг» та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Пунктом 5.1 Договору факторингу передбачено, що права Вимоги, вважаються такими, що перейшли від ТОВ «Оптіма Факторинг» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання друкованого реєстру Боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язань передбачених Договором факторингу, щодо розрахунків (п.4.1.).
Так, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь ТОВ «Оптіма Факторинг». За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитом від 04.09.2018 № С-406-006801-18-980, що був укладений між АТ «Ідея Банк» та відповідачем.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Суд визнає, що договори факторингу та реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
При цьому, слід зазначити, що вищезазначені Договори факторингу у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.
Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором Кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем вживались заходи для позасудового вирішення спору, 29 липня 2024 року направлялася досудова вимога відповідачу щодо дострокового стягнення заборгованості/а.с.31/.
Відтак, виходячи із основних засад цивільного судочинства, зокрема диспозитивності, що відповідає положенням статті 13 ЦПК України, враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 04.09.2018 № С-406-006801-18-980у розмірі 8 844,34грн. , яка складається з: 3366,86 грн. заборгованості за основним боргом та 5477,48 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір №02-24 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між Адвокатським об'єднанням «Правничий курс» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал»; додаткову угоду №1/1 від 01 липня 2024 року , форму акту прийому - передач реєстру боржників за Договором про надання правової допомоги №02-24 від 1 липня 2024 року , Акт №1 прийому передачі наданої правової допомоги від 5.09.2024 року , відповідно до якого розмір винагороди становить 7 000,00 грн./а.с.57-65/.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 14000,00 грн. є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги в даній справі зводилося до складання позовної заяви.
Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт,заперечення відповідача щодо позовних вимог, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 3000,00 грн.
В силу вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, в сумі 3028 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за угодою № С-406-006801-18-980 від 04.09.2018 року у розмірі 8 844,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», витрати по сплаті судового збору, в розмірі 3028 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 24.11.2025року.
Суддя: Н.В.Фісун