Справа № 331/4736/25
Провадження № 2/331/2901/2025
23 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «Він Фінанс» звернулася до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 27.07.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 242585, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику в сумі 7000,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 242585 від 27.07.2018 р. та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000,00 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 15 551,00 грн., яка складається з: 3500,00 грн. - основного боргу; 1701,00 грн. - боргу за процентами; 9450,00 грн. - боргу за пенею і штрафами. 12.04.2018 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами та 27.12.2018 р. укладено додаткову угоду № 10 до вказаного договору факторингу, відповідно до яких право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 242585 від 27.07.2018 р. перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». 25.07.2024 р. відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». Крім того, сума збитків з урахуванням 3% річних складає 1400,87 грн., сума збитків інфляційних страт за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 36400,45 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 22.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
12.09.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначачено, що не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Він Фінанс», оскільки тілом кредиту відповідно до п.1.1 догвоору є сума в розмірі 3500,00 грн. Позивач нарахував суму боргу за пенею та штрафами в розмірі 9450,00 грн. та проценти в розмірі 1701,00 грн., що в сукупності складає 11 151,00 грн. Тобто, сума боргу за процентами, пенею та штрафами більш ніж в три рази перевищує суму тіла кредиту. Зазначений позивачем розмір боргу - 15 151,00 грн. розрахований з порушенням абз. 1 ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та не відповідає дійсності, а отже інші розрахунки теж не відповідають дійсності. Відповідно до п. 1.4 договору строку дії кредитного договору становив 30 днів та завершився 26.08.2018 р. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1095 ЦК України. Відповідно до п. 1.2.1 договору, в межах строку договору застосовувалась процентна ставка 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (3,65% річних), починаючи з наступного дня після надання кредиту. Таким чином, проценти за користування тілом кредиту за весь строк дії договору становлять 10,50 грн. Враховуючи складність справи, розмір реального боргу, а також значення справи для сторін, вважає розмір правничої допомоги у сумі 5000,00 грн. завищеним та необґрунтованим. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, штрафів та пені, нарахованих позивачем у загальному розмірі 20 352,32 грн. та стягненні витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «Він Фінанс»; обмежити суму стягнення до розміру основного боргу (тіла кредиту) та процентів за 30 днів, нарахованих відповідно до кредитного договору № 242585 від 27.07.2018 р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом зазначив про розгляд справи без його участі на підставі наявних доказів та матеріалів.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, заяв не надав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 27.07.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 242585 про надання фінансового кредиту, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А315905.
Згідно із п.п. 1.1 договору, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.2 договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом: 1.2.1. 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,65% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту.
Згідно із п.1.3 договору, сукупна вартість кредиту складає 100,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 3510,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: 1.3.1. проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 10,50 грн. (у грошовому виразі).
Відповідно до п. 1.4. договору, строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів.
Згідно з п. 1.5. договору кредит надається шляхом: 1.5.1. перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта; 1.5.2. здійснення грошового переказу на ім'я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.
Відповідно до довідкок ТОВ ФК «Вер Фор Пей» вих. № 5713-ВП від 15.07.2025 року та ТОВ «ТОВ «Авентус Україна» вих. № 6660/25-Е від 15.07.2025 р., було здійснено успішний переказ коштів 27.07.2018 року у розмірі 3500,00 грн., маска карти: НОМЕР_1 , код авторизації 172756, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-512899.
Згідно із карткою обліку договору № 242585 (розрахунку заборгованості) ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 15 551,00 грн., з яких: 3500,00 грн. - основний борг; 1701,00 грн. - сума процентів за користування кредитом; 9450,00 - пеня.
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
27.12.2018 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено додаткову угоду № 10 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 р. та відповідно до Реєстру прав вимоги № 11 від 27.12.2018 р., до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 27.07.2018 р.
Згідно із наказом № 55-к від 25.07.2024 р. на виконання протоколу № 1706 Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 25.07.2024 р., ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейменовано у ТОВ «Він Фінанс».
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «Він Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 242585 про надання фінансового кредиту від 27.07.2018 року.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якшо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а такод іншими актами законодавства. Елеткронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підтавою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Законону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій особі цього договору.
Оскільки договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладний з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 27.07.2018 р. в електронній формі уклали договір №242585, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 3500,00 гривень, строком на 30 днів.
Факт видачі кредиту підтверджується інформацією ТОВ «Вей Фор Пей» та ТОВ «Авентус», які досліджені судом.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, постанові Верховного Суду від 21 червня 2024 року у справі № 134/743/22).
Дослідивши розрахунок, який наданий позивачем, суд вважає, що ним неправомірно нараховувалася пеня поза межами строку кредитування, передбаченого договором.
Так, умовами договору передбачено відсотки за весь період кредитування - 30 днів у розмірі 10,50 гривень.
Разом із тим, у пункті 3.4 договору сторони погодили, що у разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов'язаний сплатити товариству процент за користування кредитом у розмірі 1.8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.
У зв'язку із цим, нарахування відсотків у розмірі 1701,00 грн. є правомірним, оскільки вказані відсотки нараховані в межах строку кредитування.
Вимога позивача про стягнення пені після 26.08.2018 р. (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такі правові висновки, узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18 та постанови ВС від 06 лютого 2019 року у справі №175/4753/15-ц.
Вирішуючи питання про стягнення штрафу, суд зазначає, пунктом 4.4. договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом Клієнт зобов'язаний сплатити товариству: 4.4.2. на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.; 4.4.3. на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.; 4.4.4. на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.
Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, судом зроблено висновки, що стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки, відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за договором підряду на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 10 календарних днів. Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Тому є обґрунтованими нарахування штрафу у розмірі, передбаченому пунктом 4.4.2 договору 100 грн, а нарахування штрафу за прострочення виконання зобов'язання на 30 і 90 календарних днів є неправомірним, оскільки суперечить принципу, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне і те ж правопорушення.
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 1400,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 3400,45 грн згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України за період з 23.02.2019 р. по 23.02.2022 р. виходячи із суми боргу 15 551,00 грн, яка включає тіло кредиту, проценти, штрафи і пеню.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Штраф і пеня - це неустойка, додаткова відповідальність за невиконання основного зобов'язання. Вони мають акцесорний характер (залежать від основного боргу).
Суд зазначає, що штраф і пеня не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК, а тому інфляційні втрати та 3% річних на них не нараховуються
Тому, суд вважає за можливе нараховувати 3 % річних та інфляцію на заборгованість за тілом кредиту 3500,00 грн та відсотками 1701,00 грн., разом - 5201,00 грн.
Отже, виходячи із суми боргу 5201,00 грн за період прострочення грошового зобов'язання з 23.02.2019 р. по 23.02.2022 р., інфляційні втрати будуть становити 1137,27 грн (5201,00 x 1.21866444 - 5201,00) та 3% річних - 468,94 грн (0,427479452 Х 1097 днів).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, серед іншого, сплата неустойки.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за договором № 242585 про надання фінансового кредиту від 27.07.2018 року, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованості у розмірі 6907,21 грн., яка складається з: 3500,00 грн. - основний борг; 1701,00 грн. - сума процентів за користування кредитом; 100,00 - штраф; 468,94 грн. - 3 % річних; 1137,27 грн. - інфляційні втрати.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 р.; додаткову угоду до договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 р.; детальний опис робіт (наданих послуг); акт підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 12.08.2025 р., згідно яких загальна сума витрат понесених позивачем на правничу допомогу складає 5 000,00 гривень.
Однак, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 1500,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору пропорційно частці задоволених позовних вимог в розмірі 822,12 гривень та 1500,00 гривень - за надання правничої допомоги.
Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за договором № 242585 про надання фінансового кредиту від 27.07.2018 року в розмірі 6 907 (шість тисяс дев'ятсот сім) гривень 21 копійка, з яких: 3500,00 грн. - сума кредиту; 1701,00 грн. - сума процентів за користування кредитом; 100,00 - штраф; 468,94 грн. - 3 % річних; 1137,27 грн. - інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239) судовий збір у розмірі 822 гривні 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239) суму витрат на правову допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.М. Світлицька