Справа № 214/11168/25
1-кп/214/1116/25
21 листопада 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянув у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у м. Кривому Розі кримінальне провадження №12025046750000371 від 04.11.2025 щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянство України, який має повну загальну середню освіту, неодружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх чи інших непрацездатних осіб не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, -
ОСОБА_3 , 02.11.2025 приблизно о 03-00 годині, перебував за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час, між ним та ОСОБА_4 ., ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник конфлікт, в ході якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_4 у ОСОБА_3 виник намір, спрямований на завдання фізичного болю останній.
Після цього, ОСОБА_3 , реалізуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілій ОСОБА_4 три удари долонею правої руки в область голови, а саме в частину лівої щоки та один удар кулаком правої руки в область обличчя, умисно вчинивши насильницькі дії, які завдали потерпілій ОСОБА_4 фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 належить кваліфікувати за ч.1 ст.126 КК України за ознаками: умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, який складений та затверджений 19.11.2025 процесуальним керівником - прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_5 , надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, потерпілою ОСОБА_4 надано заяву про згоду з розглядом обвинувального акта щодо ОСОБА_3 у спрощеному провадженні. Потерпілій роз'яснено, що вона буде позбавлена права на оскарження вироку в апеляційному порядку з підстав спрощеного розгляду провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (том 1 а.с.10).
Окрім того, згідно з заявою ОСОБА_3 від 19.11.2025 щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної за участі його захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України та погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами викладеними в обвинувальному акті. Також, ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку та погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (том 1 а.с.9).
Враховуючи викладене вище, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.
У відповідності до положень ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Так, згідно з положеннями ч.2 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
Частинами 1 та 2 ст.382 КПК України визначено, що суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок, який повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду, та в якому за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього письмові докази, які, відповідно до положень ст.ст.85, 86 КК України, є належними та допустимими, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, зокрема, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття.
Обставин, відповідно до ст.67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 по відношенню до інкримінованого йому кримінального проступку підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України (том 2 а.с.18).
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий (том 2 а.с.20), за місцем мешкання характеризується посередньо (том 2 а.с.21), на обліку в КП «Криворізька багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (том 2 а.с.18, 19).
При призначенні покарання суд враховує, що у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Також, у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Крім того, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, у виді штрафу, в розмірі, передбаченому санкцією статті.
Суд, переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України, судом не встановлено.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання судом не встановлено.
Процесуальні витрати та речові докази у провадженні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368-371, 370, 373, 374, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.126 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст.381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1