Справа № 214/9081/25
2/214/5193/25
Іменем України
(заочне)
20 листопада 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеними з ТОВ «Стар Файненс Груп» кредитним договором № 02328-11/2024 від 01.11.2024 в сумі 14 969,84 грн. та кредитним договором № 06418-12/2024 від 03.12.2024 в сумі 11 584,44 грн. та за укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договором позики № 73444324 від 24.09.2024 в сумі 18 074,10 грн. посилаючись на відступлення прав вимоги і неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань. В обґрунтування вимог зазначено про укладення 01 листопада 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 кредитного договору № 02328-11/2024 та укладення 03 грудня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 кредитного договору № 06418-12/2024, шляхом підписання їх електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов яких відповідачка, як позичальник, отримала кредитні кошти на погоджених вказаними договорами умовах та сумі. 25.04.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем було укладено договір факторингу № 250425, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами № 02328-11/2024 та № 06418-12/2024, про що письмово повідомлено відповідача. 24 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73444324 шляхом підписання його електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором №73444324, про що письмово повідомлено відповідача. Тому враховуючи обов'язок боржника сплатити кредитну заборгованість, з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року розгляд справи ухвалено проводити у заочному порядку.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток.
Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача Какун А.С. просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника, на вимогах наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 не повідомив причини неявки, відзиву на позов не подав. Поштове відправлення, направлене на зареєстровану адресу місця проживання відповідача із повідомленням про виклик до суду, повернуто до суду не врученим.
Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом та не спростовано в судовому засіданні відповідачем, 01 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 02328-11/2024 шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи (а.с. 9-15 - копія договору з додатками).
Відповідно до умов договору, Товариство надало позичальнику фінансовий кредит в сумі 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 1.2 договору, сторони погодили тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надавався строком на 120 днів, дата надання кредиту 01.11.2024, наданий кредит позичальник зобов'язався погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 28.02.2025.
Пунктом 1.4 кредитного договору сторони погодили проценти, що є платою за користування кредитом, де серед іншого визначили денну процентну ставку в розмірі 1%, яка застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 договору.
Крім того, 03 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 06418-12/2024 шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи (а.с. 22-29 - копія договору з додатками).
Відповідно до умов договору, Товариство надало позичальнику фінансовий кредит в сумі 5 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 1.2 договору, сторони погодили тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надавався строком на 120 днів, дата надання кредиту 03.12.2024, наданий кредит позичальник зобов'язався погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 01.04.2025.
Пунктом 1.4 кредитного договору сторони погодили проценти, що є платою за користування кредитом, де серед іншого визначили денну процентну ставку в розмірі 1%, яка застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 договору.
Крім того, 24 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73444324 про надання позичальнику у власність грошових коштів шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи (а.с. 43-47 - копія договору з додатками).
Відповідно до умов договору, Товариство надало відповідачу фінансовий кредит у сумі 9 500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом порядку та на умовах, визначених договором. Строк позики 30 днів, за користування кредитом погоджено фіксовану процентну ставку 0,150% в день.
У якості доказів неодноразового продовження строків кредитування стороною позивача надано ряд додаткових угод між ТОВ «1 Безщпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (а.с. 51-106), а відповідно до умов додаткової угоди № 14448326 від 12.03.2025, сторонами договору позики № 73444324 від 24.09.2024 погоджено умови реструктуризації погашення позичальником заборгованості, що утворилась станом на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 18 074,00 грн., яка є фіксованою, а отже своїм підписом у вказаній угоді відповідач підтвердила факт наявності суми боргу в сумі 18 074,00 грн. (а.с. 48-50).
Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
25 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», як клієнтом, було укладено договір факторингу № 250425, відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників. Відповідно до наданих до суду письмових доказів, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги за кредитними договорами № 02328-11/2024 та № 06418-12/2024.
27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як клієнтом, було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників. Відповідно до умов додаткових угод, акту прийому-передачі реєстру боржників, витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги за договорами позики № 73444324 від 24.09.2024.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022року у справі № 757/40395/20.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договорів позики та кредитів шляхом заповнення анкети-заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, в подальшому, кредитодавцями було перераховано грошові кошти.
Відповідно до частини першої статті та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування », у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування», залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування», передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування », .
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування », які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
При цьому розмір комісії не був прихованим та позичальник ознайомився і погодився з ним, підписуючи кредитний договір, та в подальшому не оспорював його в судовому порядку.
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У зв'язку порушеннями зобов'язань за договором № 02328-11/2024, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 9 969,84 грн., з яких:
- 7 553,64 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
- 2 416,20 грн. - заборгованість за відсотками.
За кредитним договором № 06418-12/2024, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 5 792,22 грн., з яких:
- 3 620,22 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
- 2 172,00 грн. - заборгованість за відсотками.
За договором позики № 73444324, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 18 074,10 грн., з яких:
- 5 469,13 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
- 6 454,64 грн. - заборгованість за відсотками;
- 4 725,33 грн. - сума заборгованості про процентам за понадстрокове користування позикою;
- 1 425,00 грн. - комісія.
Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростувала, контррозрахунку боргу не надала.
У частині вимог про стягнення суми боргу за штрафами за договором № 02328-11/2024 в сумі 5 000,00 грн. та за договором № 06418-12/2024 в сумі 5 792,22 грн., суд вважає необхідним відмовити з таких підстав.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Так, згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від …. обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів.
Так, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється в тому числі від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення кредитних зобов'язань, яка нарахована включно з 24 лютого 2022 року та у період воєнного стану і таке за прострочення підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням відповідачкою грошових зобов'язань, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Оскільки належним чином повідомлена про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надала, враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Тому суд вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені судові витрати у справі: суму судового збору, сплачену ним при подачі позову до суду, з урахуванням пропорційності задоволених вимог.
Керуючись статями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статтями 10, 12,13, 141, 263, 265, 274, 280-284, 288 ЦПК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором - частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість в загальній сумі 33 836 (тридцять три тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 16 коп. з яких заборгованість:
- за договором № 02328-11/2024 у сумі 9 969,84 грн., з яких 7 553,64 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 2 416,20 грн. - заборгованість за відсотками;
- за договором № 06418-12/2024 у сумі 5 792,22 грн., з яких: 3 620,22 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 2 172,00 грн. - заборгованість за відсотками.
- за договором № 73444324, у сумі 18 074,10 грн., з яких: 5 469,13 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 454,64 грн. - заборгованість за відсотками; 4 725,33 грн. - сума заборгованості про процентам за понадстрокове користування позикою; 1 425,00 грн. - комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень) 76 коп.
Відмовити у задоволенні іншої частини вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 20 листопада 2025 р.
Суддя А.В. Ткаченко