Справа № 175/12982/25
2/0187/611/25
"21" листопада 2025 р.
Петриківський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Соловйова І.М.,
за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,
розглянувши в селищі Петриківка в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років,-
23.09.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області на підставі ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач в якій позивач просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 від усіх видів доходів відповідача на дитину щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення нею трирічного віку, а в подальшому до її повноліття у розмірі щомісячно від усіх доходів відповідача;
- стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання 1/6 частини щомісячно до досягнення дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Позовна заява сформована через систему «Електронний суд» 01.08.2025.
Позовна заява обґрунтовується тим, що сторони перебували тривалий час у стосунках в результаті яких в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки спільне життя у сторін не склалося вони почали мешкати окремо. Наразі дитина проживає разом з позивачкою і перебуває на повному її утриманні. Відповідач жодних коштів та іншої допомоги на утримання та розвиток дитини не надає у зв'язку з чим позивачка звернулась до суду про стягнення аліментів.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд» адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3585 від 25.01.2018) яка діє на підставі Ордера Серія АЕ № 1411279 від 01.08.2025.
Ухвалою суду від 01.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На офіційну адресу відповідача було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, яка повернулася до суду 22.10.2025 з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зазначає, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема з метою створення умов для реалізації прав особи, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (ч.1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).
Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи наведене, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Згідно копії паспорту позивачки серія НОМЕР_1 виданого 01.08.2014 Петриківським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, встановлено, що вона є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони деякий час перебували у стосунках, у результаті яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 64 від 19.04.2024, зареєстрований Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), в якому батьками дитини записані сторони - ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_1 (мати).
Наразі дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні.
Як зазначає позивачка, відповідач жодних коштів та іншої допомоги на утримання та розвиток дитини не надає. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Усі обов'язки щодо утримання та виховання дитини позивач несе самостійно. На утримання дитини для їх нормального забезпечення життєдіяльності необхідна постійна допомога обох батьків, в тому числі і відповідача.
Вказані доводи відповідачем не спростовано.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Згідно із статтею 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, так і доказів щодо обставин передбачених ст. 182 Сімейного кодексу України.
Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини.
Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання позивачки в розмірі 1/6 частини до досягнення дитиною трирічного віку, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Відповідно до частини другої статті 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв'язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що мати, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Спільна дитина сторін не досягла трирічного віку, проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.
При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини (матері його дитини), суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу матері його дитини.
Відповідач не надав доказів, що рівень його доходу не дає змоги сплачувати аліменти на утримання позивачки.
Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання дружини-матері дитини.
Як зазначила позивачка, на момент звернення з даним позовом спільній дитині сторін виповнилося 1,5 року. Позивачка вважає необхідним та достатнім розміром аліментів суму, що становитиме 1/4 частку доходу відповідача на кожну особу. Водночас, оскільки вимоги стосуються утримання двох осіб, загальний розмір аліментів не може перевищувати 33 % доходу відповідача. У зв'язку з цим позивачка просить визначити розмір аліментів у частці 1/6 доходу на кожну особу до досягнення дитиною трирічного віку, а в подальшому встановити аліменти на дитину в розмірі 1/4 доходу відповідача.
З огляду на наведені положення законодавства та встановлені у справі обставини, суд не вбачає у визначенні такого розміру часток надмірного втручання у права відповідача. Запропонований розмір аліментів забезпечує необхідний рівень утримання осіб, на користь яких вони стягуються. Подальше припинення стягнення аліментів на користь дружини та досягнення дитиною трирічного віку, із відповідним збільшенням частки аліментів на дитину до 1/4 доходу відповідача, є обґрунтованим, оскільки таке збільшення узгоджується з природним зростанням потреб дитини у зв'язку з її розвитком і дорослішанням та відповідає мінімальним гарантіям, установленим законом.
За таких обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що пред'явлені позовні вимоги за даним позовом є обґрунтовані та доведеними доказами наявними в матеріалах справи, тому підлягають повному задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При поданні позову позивачем судовий збір не сплачувався, оскільки остання звільнена від його сплати.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що за подання такого позову позивач звільнений від сплати судового збору, відповідні витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 2 422,40 грн, оскільки у справі було пред'явлено дві позовні вимоги. Водночас, оскільки позов до суду подано в електронній формі, слід застосувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, який передбачений ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий зібр». Отже сума до стягнення буде складати 1 937,92 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 130,141, 223, 263-266, 280-282, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів на дитину щомісячно, починаючи з дня подачі позову - 01.08.2025, і до досягнення нею трирічного віку, а в подальшому до її повноліття в розмірі 1/4 частини щомісячно від усіх видів доходів.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 01.08.2025.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 937 (тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн 92 коп. на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено та підписано 21.11.2025.
Суддя І.М. Соловйов