м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
Справа № 932/18671/25
Провадження № 1-кс/932/6736/25
23 листопада 2025 року м. Дніпро
Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 (у режимі ВКЗ)
слідчого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150001505 від 21 листопада 2025 року, стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Енергодар, громадянин України, який має середню освіту, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не маючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовцю який зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимий: 16.01.2025 Чуднівським районним судом Житомирської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу 17000 грн.
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України -
установила:
23 листопада 2025 року до слідчої судді надійшло клопотання слідчого СВ ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150001505 від 21 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання старший слідчий зазначає, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду снайпера 2-ї роти 1 батальйону 81 аеромобільної десантно-штурмової бригади військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Згідно із ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, ст.41 Конституції України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише у бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Згідно із положеннями ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Незважаючи на це, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив злочин проти громадського порядку та моральності за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем в посаді снайпера 2-ї роти НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 аеромобільної дестантно-штурмової бригади військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_6 , близько 16-07 год., знаходився на перетині вул. Воскресенська та АДРЕСА_2 , де останній побачив раніше незнайому йому потерпілу ОСОБА_9 , яка стояла разом з онуками та чекала сигнал світлофору, у цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вчинення хуліганських дій, які грубо порушують громадський порядок із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення врегульованих законом комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно-корисної діяльності, дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті, бажаючи протиставити себе встановленим в суспільстві нормам порядку, нормам поводження серед інших людей та відверто ігноруючи їх, діючи з особливою зухвалістю, демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, і бажаючи їх настання, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства і прийнятих в ньому правил поведінки, знаходячись в громадському місці: на вулиці, біля зупинки трамваю, використовуючи малозначний привід для здійснення своїх хуліганських дій, ОСОБА_6 , маючи при собі заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень розкладний ніж, підійшов до потерпілої ОСОБА_9 , та наніс останній один удар ножом в область лівого стегна тим самим спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді колотої рани лівого стегна.
Продовжуючи свої злочинні дії, не зважаючи на прохання потерпілої ОСОБА_9 припинити дії, не бажаючи припиняти вчиняти правопорушення, розуміючи, що поряд з ним знаходяться сторонні люди, а також малолітні діти, ОСОБА_6 грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, які перебували поруч з останнім, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства і прийнятих в ньому правил поведінки, наніс потерпілій другий удар ножом у область лівого передпліччя, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді колотої рани лівого плечового суглоба. Після чого, ОСОБА_6 було затримано випадковими перехожими, у наслідок чого правопорушення було припинено.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
21 листопада 2025 року ОСОБА_6 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.
22 листопада 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. ст. 296 КК України.
Під час досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, прохав задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 факт вчинення кримінального правопорушення не заперечував. Прохав обрати йому інший запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання. Адвокат мала узгоджену позицію із ОСОБА_6 , також прохала обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або ж визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши доводи прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані докази та матеріали, слідчою суддею встановлено наступне.
Як вбачається із клопотання та наданих до нього доказів, слідчим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042150001505 від 21.11.2025 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
21 листопада 2025 року ОСОБА_6 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.
22 листопада 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. ст. 296 КК України.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Про причетність підозрюваного ОСОБА_6 до неправомірних дій та обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення свідчать докази, які долучені до матеріалів клопотання, зокрема: протоколами допиту ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 21.11.2025, ОСОБА_11 від 21.11.2025, ОСОБА_12 від 21.11.2025, ОСОБА_13 від 21.11.2025, ОСОБА_14 від 21.11.2025, протоколами огляду від 21.11.2025; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотографіями ОСОБА_11 від 21.11.2025., ОСОБА_12 від 21.11.2025; ОСОБА_13 від 21.11.2025, ОСОБА_14 від 21.11.2025.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Щодо обґрунтованості підозри
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час оцінки доказів у своїй сукупності, слідча суддя, з урахуванням вищевказаних письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_6 підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, що підтверджується копіями матеріалів кримінального провадження.
Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях особи вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.
Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки солдат ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до семи років. У випадку доведеності його вини у вчиненні злочину, його вік та стан здоров'я не є перешкодою для зміни місця мешкання та вчинення дій із можливого переховування від слідства та суду.
Є підтвердженим і ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу підозрюваного солдата ОСОБА_6 на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні. Так, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_6 має право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, тому є підстави вважати, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, останньому можуть бути відомі анкетні та контактні дані свідків, потерпілих.
Можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , підтверджується тим, що підозрюваний офіційного місця роботи не має, є раніше судимим за злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що 04.02.2025 року до ЄРДР внесені відомості за ознаками ч. 5 ст.407 КК України, а саме: 09.10.2024 військовослужбовець, який зарахований у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах воєнного стану, не повернувся із лікувального закладу у місце несення служби у м. Краматорську Краматорського району Донецької області.
Що стосується заявленого стороною захисту клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання або ж мінімального розміру застави, то вважаю за можливе відмовити у його задоволенні, оскільки відомостей щодо неможливого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді не надано.
Відповідно до статті 178 КПК України слідчий суддя, окрім викладеного, враховує також вагомість на даному етапі наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення; вік та стан його здоров'я; відсутність у підозрюваного постійного місця проживання; відсутність сім'ї; на утриманні нікого не має; міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання; а також те, що ОСОБА_6 є таким, що має судимість.
З огляду на викладене, вважаю, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Так, особисте зобов'язання є занадто м'яким запобіжним заходом, який не можливо застосувати враховуючи тяжкість вчиненого та наявність ризиків; особисту поруку не можливо застосувати через те, що на адресу правоохоронних органів не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрюваного; домашній арешт не вбачається можливим застосувати, оскільки підозрюваний не має постійного місця проживання, зареєстрований як ВПО.
Викладене вище дає підстави для твердження про те, що тримання ОСОБА_6 відповідає інтересам суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, у даному випадку, переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного засобу, прихожу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо визначення розміру застави
Окрім того, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом із цим, положеннями частини четвертої вказаної вище статті визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Дана норма, хоча і носить диспозитивний характер щодо права слідчого судді не визначати розмір застави в передбачених випадках, однак з огляду на обставини кримінального правопорушення, при яких ОСОБА_6 підозрюється у тому, що наніс ОСОБА_9 у присутності двох малолітніх онуків, два удари ножем, доходжу висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Щодо строку дії ухвали
Згідно із вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту його затримання.
ОСОБА_6 було затримано 21 листопада 2025 року о 17 год 20 хв, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
постановила:
Клопотання старшого слідчого ОСОБА_7 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150001505 від 21 листопада 2025 року, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України- задовольнити.
Клопотання адвоката - залишити без задоволення.
Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, а саме із 21.11.2025 року 17 год 20 хв. до 18.01.2026 року 17 год 20 хв включно.
Розмір застави - не визначати.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Повний текст ухвали постановлено 24.11.2025.
Слідча суддя ОСОБА_16