Справа № 216/8472/25
провадження 1-кс/216/2688/25
іменем України
22 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисників - адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду №7 клопотання старшого слідчого слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області майор поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Юго-Камськ Пермського району Пермської області, російська федерація, громадянина російської федерації, документованого посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 01.09.2017, з вищою освітою, який не працевлаштований, одружений, на утриманні має малолітню дитину: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041230002186 від 04.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
21 листопада 2025 року від старшого слідчого слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області майор поліції ОСОБА_7 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, строком на 60 діб. При цьому просила суд визначити альтернативний запобіжний захід - заставу на рівні 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
1. Зміст поданого клопотання.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні слідчого відділу Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041230002186 від 04.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України: носіння, придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, процесуальне керівництво якого здійснюється Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області.
03.11.2025 до чергової частини Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про те, що ОСОБА_10 займається незаконним зберіганням у приміщенні гаражу по АДРЕСА_2 та збутом зброї та бойових гранат.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 показав, що в один з днів наприкінці жовтня 2025 року, зустрівшись в одній компанії з ОСОБА_11 , він бачив, як той заносив снайперську гвинтівку у будинок, в якому мешкає, за адресою: АДРЕСА_2 , та в ході бесіди пропонував купити у нього бойову гранату виробництва США за 1000 грн., яка знаходиться у його гаражі на цій же вулиці.
Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що Пунктом 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» - додатку № 1 до чинної Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ в редакції від 24.01.1995 «Про право власності на окремі види майна», визначено, що зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини та засоби вибуху віднесено до видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України.
Пунктами 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 (далі - Положення) та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України від 21.08.1998 №622 (далі - Інструкція) визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї бойових припасів до неї, вибухових матеріалів і речовин здійснюються лише на підставі спеціальних дозволів, і на органи Національної поліції України покладено повноваження здійснювати розслідування незаконного володіння, зберігання і носіння зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів.
Згідно з положеннями п. 5 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 3 (далі - Постанова), з посиланням на вищевказані Положення та Інструкцію, бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для
стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.
Відповідно до положень п. 11 Постанови під незаконним зберіганням… бойових припасів… розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.
Незаконне носіння… бойових припасів… є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).
У п. 12 Постанови зазначено, що незаконним придбанням …бойових припасів… слід вважати умисні дії, пов'язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.
Згідно з положеннями п. 16 Постанови незаконний збут …бойових припасів, …полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.
Всупереч чинних нормативно-правових актів, які регулюють обіг бойових припасів на території України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив умисні протиправні дії, пов'язані з незаконним поводженням з вогнепальною зброєю.
Так, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного поводження з вогнепальною зброєю та бойовими припасами, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, в порушення чинних нормативно-правових актів, які регулюють обіг вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових матеріалів на території України, тобто без передбаченого законом дозволу, у невстановленої особи придбав бойову нарізну вогнепальну зброю - снайперську гвинтівку Драгунова (СВД) калібру 7,62 мм, заводський номер « НОМЕР_2 », промислового виготовлення та бойові припаси - 7,62-мм гвинтівкові патрони центрального бою до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм у кількості не менш ніж 17 одиниць, які носив та зберігав без передбаченого законом дозволу у приміщенні гаражу, розташованого п?ятим за порядком у суцільному блоці капітальних гаражів, розташованих навпроти будинків №3 і № 5 по вул.Гірничозаводська у м. Кривому Розі.
20.11.2025, приблизно об 11:57 годин, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, перебуваючи у приміщенні вищевказаного гаражу, збув ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без передбаченого законом дозволу зазначені снайперську гвинтівку та 19 патронів, отримавши від нього в якості оплати грошові кошти в сумі 40000 грн.
Надалі, о 12:12 годин 20.11.2025, в ході проведення огляду ділянки місцевості, розташованої навпроти будинку № 44 по вул.Староярмаркова у м.Кривому Розі, та огляду автомобілю «Volkswagen Passat» з номерним знаком « НОМЕР_3 », яким керував ОСОБА_12 , останній добровільно видав слідчому збуті йому ОСОБА_4 вищевказані вогнепальну зброю - снайперську гвинтівку Драгунова (СВД) калібру 7,62 мм, заводський номер « НОМЕР_2 », промислового виготовлення (1988 рік, Тульський збройний завод, м. Тула, Росія), та бойові припаси - 17 одиниць 7,62-мм гвинтівкових патронів центрального бою центрального бою до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм (гвинтівки та карабіни системи Мосіна, СВД, кулемети ПД, ПКТ та інш.), які ОСОБА_4 придбав, зберігав, носив і збув ОСОБА_12 без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за ознаками: носіння, зберігання, придбання та збут вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
20.11.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
21.11.2025 у вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 263 КК України.
Слідчий зазначає, що під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилаючись на викладене, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просила застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та як альтернативний запобіжний захід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
2. Позиція учасників у судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити, зауважив щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив визначити як альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що зазначені прокурором ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є неконкретизованими та необґрунтованими. Просив у задоволенні клопотання відмовити та обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вказав на наяність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, а також на відсутність підстав застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав свого захисника ОСОБА_5 та просив обрати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою. Також в судовому засіданні підозрюваний відмовився від захисника ОСОБА_6 відповідно до ст. 52 КПК України та бажав щоб його захист здійснював лише захисник ОСОБА_5 . Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний повідомили слідчому судді, що перед цим мали конфіденційне спілкування між собою та відмова підозрюваного не є наслідком тиску або погроз та є вільною та усвідомленою.
3. Мотиви та оцінка суду.
3.1. Підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою18 Розділу ІІ КПК України.
Згідно з ч. 1ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: (1) особисте зобов'язання, (2) особиста порука, (3) застава, (4) домашній арешт, (5) тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1ст. 178 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може застосовуватись до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
3.2. Набуття статусу підозрюваного.
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1ст. 42 КПК України, статус підозрюваної має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1ст. 278 КПК України).
20.11.2025 о 16.07 годині ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, складено і підписано 21.11.2025 та вручено останньому 21.11.2025 об 11 год. 50 хв.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і відносно нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.3. Наявність обґрунтованої підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до його вчинення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема:
- показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_12 , які дали показання щодо відомої їм інформації про злочинну діяльність ОСОБА_4 , а також показаннями ОСОБА_12 про обставини збуту йому 20.11.2025 ОСОБА_4 снайперської гвинтівки з патронами та інших предметів;
- протоколами пред'явлення вказаним свідкам для впізнання ОСОБА_4 за фотознімками;
- протоколом огляду ділянки місцевості, розташованої навпроти будинків №№ 3 та 5 по вул.Гірничозаводська у м. Кривому Розі, за участю свідка ОСОБА_12 , який вказав на гараж, розташований у складі суцільного ряду (блоку) капітальних гаражів, п?ятим за порядком, без номеру та належності до будь-яких автогаражних товариств, за географічними координатами 47.89296, 33.33974, та пояснив, що саме у приміщенні цього гаража ОСОБА_4 показував йому снайперську гвинтівку та бойові гранати у коробках;
- показаннями свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які брали участь у якості понятих в ході огляду та помітки грошових коштів, вручених ОСОБА_12 , а також в огляді ділянки місцевості біля будинку № 44 по вул.Староярмаркова у м. Кривому Розі та автомобілю, в ході якого ОСОБА_12 добровільно видав вогнепальну зброю - снайперську гвинтівку Драгунова (СВД) калібру 7,62 мм, заводський номер « НОМЕР_2 », промислового виготовлення (1988 рік, Тульський збройний завод, м. Тула, Росія), та бойові припаси - 17 одиниць 7,62-мм гвинтівкових патронів центрального бою до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм, збуті йому ОСОБА_4 ;
- висновками судових експертиз зброї від 20.11.2025 № СЕ-19/104-25/45469-БЛ та № СЕ-19/104-25/45466-БЛ.
- речовими доказами - вищевказаною вогнепальною зброєю, бойовими припасами та грошовими коштами в сумі 40000 грн., вилученими у ОСОБА_4
- протоколом огляду від 20.11.2025 ділянки місцевості, розташованої навпроти будинку № 44 по вул.Староярмаркова у м.Кривому Розі, та огляду автомобілю «Volkswagen Passat» з номерним знаком « НОМЕР_3 », в ході якого ОСОБА_12 добровільно видав працівникам поліції вищевказані снайперську гвинтівку, патрони та інші предмети, в тому числі, два предмети, схожі на бойові гранати з підшивачами та предмети, схожі на тротилову шашку з електродетонатором;
- протоколом від 20.11.2025 особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 , в ході якого, у нього були виявлені грошові кошти в сумі 40000 грн., які були використані ОСОБА_15 в якості оплати за збуті ОСОБА_4 снайперську гвинтівку та патрони, а також предмет, схожий на вогнепальну зброю - пістолет;
Крім того, 20.11.2025, у період часу з 16:41 годин до 18:48 годин на підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17.11.2025 працівниками Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проведено обшук приміщення гаражу, яким користувався ОСОБА_4 , п?ятим за порядком у суцільному блоці капітальних гаражів, розташованих навпроти будинків №3 і № 5 по вул.Гірничозаводська у м. Кривому Розі, в ході якого виявлено й вилучено 19 предметів, схожих на патрони.
Також, 20.11.2025, у період часу з 19:09 годин до 23:02 годин на підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17.11.2025 проведено обшук житла ОСОБА_4 - будинку АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено й вилучено предмет, схожий на бойову гранату з підривачем.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкримінований йому злочини.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях вини у вчиненні злочинів. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування відносно такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
3.4. Наявність ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (частина 1статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним дій передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1статті 177 КПК.
3.4.1. Ризик переховування від органів до судового розслідування та суду.
Ризик переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру процесуальних дій, які належить провести.
При визначенні імовірності переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у інкримінованого кримінального правопорушення. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де Суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу) від 20.08.2010.
При розгляді справи «Москаленко проти України» (Заява №37466/04) Європейський суд з прав людини вказав: «суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».
Слідчий суддя погоджується зі стороною захисту про наявність у підозрюваного соціальних зв'язків за місцем мешкання, разом з тим, враховуючи тяжкість покарання, яке може загрожувати підозрюваному у випадку визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження соціальні зв'язки підозрюваного не можуть повністю виключити ризик переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику предбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.4.2. Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Суд вважає, що оскільки підозрюваному відомі анкетні дані, місце проживання свідків, які на теперішній час судом не допитані, вказане свідчить про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на останніх з метою надання необхідних підозрюваному показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст. 23 КПК України.
З огляду на наведене слідчий суддя приходить до висновку про існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.4.3. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Зазначений ризик слідчий суддя вважає недоведеним, оскільки підозрюваний є раніше несудимим та данних про пред'явлення йому підозри у вчиненні іншого злочину слідчому судді не надано. Відомостей про притягення у минулому підозрюваного до кримінальної відповіальності слідчому судді не надано. З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність прокурором існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.5. Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у разі визнання винуватим, у вчиненні якого йому може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк до 7 років;
- матеріальний стан підозрюваного, який офіційно не працевлаштований
- стан здоров'я підозрюваного, а саме, що він інвалідності або тяжких хронічних захворювань не має;
- сімейний стан підозрюваного, який перебуває у зареєстрованому шлюбі, на утриманні має малолітню дитину;
- репутацію підозрюваного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно;
- ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, який на думку слідчого судді є помірним.
3.6. Наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування домашнього арешту та застави, як основного запобіжного заходу, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню, оскільки останній, володіючи засобами зв'язку, зможе впливати на свідків.
Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів комунікації та не може повною мірою виключити ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, оскільки не передбачає цілодобового контролю за місцем перебування підозрюваного, що враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні в якому він підозрюється, є досить великим.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підорюваного обов'язків буде залежати виключно від волі ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків, окрім того, жодна особа не звернулась до суду із письмовим зобов'язанням про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Зазначені обставини та ризики підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, а вищевказані обставини виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, суд приходить висновку, що відносно підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування відносно підозрюваного вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому, вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію та стадію кримінального провадження, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування та з урахуванням часу фактичного затримання, а саме до 18 січня 2026 року.
3.7. Застосування альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 , встановлені ризики, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, доцільним визначити розмір застави передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України та він буде здатний забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає можливим визначити заставу в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 грн. (3028 х 80 = 242240 грн.), та вважає її достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
При цьому, в разі внесення підозрюваним застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
3.8. Висновки за результатами розгляду клопотання.
З урахуванням наведених обставин, що вказують на обгрунтованість підозни у вчиненні діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення та наданих слідчим доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним інкримінованого йому злочину, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України, то слідчий суддя, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 177, 178, 182-184, 193-197, 211, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, строком на 60 діб, починаючи з моменту затримання, а саме 16:07 години 20 листопада 2025 року з утриманням його у Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)», тобто до 18 січня 2026 року включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в сумі становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Дніпропетровській області протягом дії ухвали.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - звільнити.
Покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою;
- не відлучатися із міста Кривий Ріг Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про причини неявки підозрюваного.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання або перебування.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самим підозрюваним обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_16 , негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про взяття під варту останнього.
Визначити кінцевий строк дії ухвали 18 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_17