Справа № 370/692/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4530/2025 Доповідач: ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_6
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024111050000230 від 20.01.2024 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Макарівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року,
Вироком Макарівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 26.08.2022 Макарівським районним судом Київської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин,
засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до вироку,ОСОБА_8 , будучи раніше засудженим вироком Макарівського районного суду Київської області від 26.08.2022 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт та 01.12.2022 знятим з обліку Бучанського РВ № 3 філії «Центр пробації» у м. Києві та Київській області у зв'язку з відбуттям покарання, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , в порушення вимог закону, безпричинно, умисно вчинив систематичне психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_9 , що призвело до психологічних страждань потерпілої, а саме: певної проблематизації її життя і наповнення його стресогенними факторами у життєво значущих сферах життєдіяльності та душевними переживаннями у вигляді тривоги, страхів, емоційного напруження.
ОСОБА_8 з 22.02.2023 перебуває на обліку відділення поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, як сімейний кривдник.
20.01.2023 близько 14.00 години ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою приниження гідності своєї матері ОСОБА_9 , з мотивів неповаги до неї, вчинив відносно останньої дії психологічного насильства, що виразилося у безпричинних, не маючи на те підґрунтя словесних образах та висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, та погрозах фізичної розправи, що призвело до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_9 .
Крім того, 22.02.2023 близько 18.30 години, ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою приниження гідності своєї матері ОСОБА_9 , з мотивів неповаги до неї, вчинив відносно останньої дії психологічного насильства, що виразилося у безпричинних, не маючи на те підґрунтя словесних образах та висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, та погрозах фізичної розправи, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_8 та склали відносно нього протокол серії ВАВ №740812 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 283232 від 22.02.2023.
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 24.03.2023 у справі № 370/500/23 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вищевказаним фактом та на останнього накладено стягнення у виді десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
10.10.2023 близько 23.00 години ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою приниження гідності своєї матері ОСОБА_9 , з мотивів неповаги до неї, вчинив відносно останньої дії психологічного насильства, що виразилося у безпричинних, не маючи на те підґрунтя словесних образах та висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, та погрозах фізичної розправи, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_8 та склали відносно нього протокол серії ВАВ № 934746 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 297914 від 13.10.2023.
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 23.01.2024 у справі № 370/2760/23 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вищевказаним фактом та на останнього накладено стягнення у виді десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
18.01.2024 о 09.30 годині, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, з метою приниження гідності своєї матері ОСОБА_9 , з мотивів неповаги до неї, вчинив відносно останньої домашнє насильство, тобто систематичне психологічне насильство, що виразилося у безпричинних, не маючи на те підґрунтя словесних образах та висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, та погрозах фізичної розправи, приниження гідності, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи, оскільки у ОСОБА_9 внаслідок вищевказаних дій, відбулося накопичення емоційних переживань у вигляді образливості, пригнічення гідності, що призвело до певної проблематизації її життя і наповнило його стресогенними фактами у життєво значущих сферах життєдіяльності та душевними переживаннями у вигляді тривоги, страхів, емоційного напруження.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи висновки суду щодо доведеності його вини, вказав, що судом не враховано його щире каяття, визнання винуватості у повному обсязі та сприяння органу досудового розслідування, суду у встановлені всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення як обставини, що пом'якшують його покарання. Вважає, що в оскаржуваному вироку безпідставно визнано як обставину, яка обтяжує покарання, повторність вчиненого ним кримінального правопорушення, що не відповідає дійсності. Також вказав, що суд неналежним чином врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про його особу, зокрема те, що він відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, а тому призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просив суд скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким його визнати винним за ст. 126-1 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення захисника обвинуваченого, який підтримав вимоги апеляційної скарги обвинуваченого та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій за ст. 126-1 КК України учасниками судового провадження не оспорюється.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання та необхідність звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставіст. 75 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, сукупність даних про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується незадовільно, зловживає спиртними напоями, порушує громадський порядок, протягом останніх 5 років до лікаря-психіатра не звертався, з 2021 року перебуває під спостереженнями в наркологічному кабінеті з діагнозом: синдром залежності від алкоголю, раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, а саме 26.08.2022 Макарівським районним судом Київської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, з 22.02.2023 року перебуває на обліку поліції як сімейний кривдник, що свідчить про те, що обвинувачений належних висновків щодо своєї протиправної поведінки не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином проти життя та здоров'я особи, конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме вчинення ним домашнього насильства щодо своєї матері похилого віку, позиція потерпілої, яка в судових дебатах вказала про неможливість виправлення обвинуваченого покаранням у виді громадських робіт та втомилась терпіти, відсутність обставин, які пом'якшують покарання винного, наявність обставин, які обтяжують покарання, якими суд визнав вчинення кримінального правопорушення повторно, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, не приводять колегію суддів до переконання про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання за ст. 126-1 КК України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга обвинуваченого не містить обґрунтованих доводів про наявність обставин, які свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та дають суду можливість застосувати положення ст. 75 КК України.
Зокрема, посилання обвинуваченого на те, що суд не врахував його щире каяття, визнання винуватості у повному обсязі та сприяння органу досудового розслідування, суду у встановлені всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення як обставин, що пом'якшують його покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 хоч і визнав свою вину свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, не оспорював фактичні обставини справи у зв'язку з чим розгляд справи було проведено відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, однак його визнання зводиться лише до підтвердження факту того, що у встановлені дні він систематично вчиняв домашнє насильство щодо своєї матері. Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про те, що ОСОБА_8 дійсно щиро кається, засуджує свою поведінку, висловлюєщирий жаль з приводу вчиненого та зробив для себе належні висновки, що свідчить про існування такої пом'якшуючої покарання обставини як щире каяття. Більше того, як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 , надаючи свої пояснення в суді першої інстанції, зауважив, що причиною домашнього насильства є вживання ним алкогольними напоями, що вказує про його виправдовування, а не осуд його дій та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Також не заслуговують на увагу і доводи обвинуваченого про наявність активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, адже воно було розкрите працівниками поліції, жодних активних дій, спрямованих на повідомлення обвинуваченим ОСОБА_8 органу досудового розслідування таких обставин вчинення кримінального правопорушення, які б не були встановлені ними, матеріали кримінального провадження не містять.
Доводи обвинуваченого про безпідставне визнання судом як обставини, що обтяжує покарання, повторності вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження, адже як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 раніше засуджений вироком Макарівського районного суду Київської області від 26.08.2022 за ст. 126-1 КК України, однак на шлях виправлення не став та повторно вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством, а тому така обставина правомірно визнана судом як обтяжуюча.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про неналежне врахування судом тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а також даних про його особу, зокрема те, що він відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тяжкість кримінального правопорушення та дані про особу ОСОБА_8 , які наявні в матеріалах кримінального провадження, були достатньою мірою враховані судом першої інстанції, а твердження обвинуваченого про те, що він відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, є необґрунтованим, оскільки вказана стаття передбачає, що такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення, тоді як вбачається з матеріалів кримінального провадження 01.12.2022 року ОСОБА_8 був знятий з обліку уповноваженого органу з питань з питань пробації у зв'язку з відбуттям покарання у виді громадських робіт, однак вже 20.01.2023 року, тобто до закінчення одного року з дня відбуття покарання, знову вчинив щодо своєї матері психологічне насильство, а тому його судимість у встановленому законом порядку погашена не була.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги обвинуваченого та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, вирок Макарівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне вказаний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Макарівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 рокущодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4