Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13700/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 754/329/25
05 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зотько Т.А., у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі з 15.10.2005 року по 7.11.2011 року. Шлюб між ними був розірваний.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народилася їх спільна дитина ОСОБА_3 , яка з народження проживає з нею.
05 липня 2012 року Апеляційний суд м. Києва постановив встановити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання дочки в твердій грошовій сумі 700 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, однак відповідач ці кошти практично не платив, переводячи їх кілька разів на рік.
Відповідач дитиною не цікавився, не спілкувався, не піклувався про неї, не з?являвся ні в садочку, ні в школі. В додаткових витратах на одяг, лікування, взуття, іграшки, гігієнічні потреби, виховання участі не брав.
17 липня 2018 року відповідач фактично відмовився від дитини, написавши нотаріальну згоду на усиновлення ОСОБА_4 . У виконавчій службі до цього періоду накопичився борг у розмірі майже 30 000 грн, який вона закрила, так як розуміла що відповідач його сплачувати не буде.
Дитина всиновлена не була та в період з 2018 року по 2022 рік відповідач не поцікався життям дитини, її здоров'ям.
Оскільки її фінансовий стан погіршився, вона звернулася до Деснянського районного суду з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання доньки.
16.02.2023 року був виданий виконавчий лист № 754/1067/22 і відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 2833 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
З огляду на те, що ціни на харчування, лікування, одяг, взуття, гігієнічні потреби, комунальні послуги значно виросли, виникла необхідність у перегляді розміру аліментів, що стягуються з відповідача на утримання дитини, так як щомісячна сума аліментів 2833 грн не відповідає ціновій політиці потреб дитини в теперішній час.
Позивач зазначала, що дитина раніше займалася в гуртку з хореографії, в гуртках малювання, хіп-хоп, має художній дар, і для занять в художній студії, їй не вистачає коштів, так, як відвідування художньої студії коштує 2000 грн в місяць, з яких половину просить покласти на відповідача. Також дитина виявляє бажання вивчати іноземні мови, при цьому середня вартість однієї години з викладачем англійської мови становить 500 грн, для вивчення іноземної мови однієї години в тиждень замало, потрібно мінімум 2 рази на тиждень. Таким чином, на вивчення англійської мови дитині на місяць необхідно 4 000 грн, з яких половину просить покласти на відповідача.
На плановому медичному огляді в вересні 2024 року дільничний педіатр запідозрила у дитини сколіоз і дала направлення до ортопеда. Анастасії було встановлено діагноз на основі рентгену - сколіоз грудного і поперекового відділу хребта. Так, як районна поліклініка не надає таких специфічних послуг з вирішення цієї проблеми, то потрібно звертатися до приватної клініки для того, щоб отримати адекватне лікування.
Також позивач вказувала на наявність у неї ще однієї дитини від другого шлюбу ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має діагноз бронхіальна астма.
З урахуванням викладеного, посилаючись на те, що ОСОБА_2 проживає в м. Києві, знімає квартиру, має роботу і стабільний дохід, інших біологічних дітей не має, просила суд збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з 2 833 грн до 7 000 грн щомісячно, у твердій грошовій сумі до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину, відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.
Зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є несправедливим, не відповідає фактичним обставинам справи, судом не надано належну оцінку доказам у справі.
Вказує на те, що до позовної заяви нею були долучені докази, які в рішенні суду не зазначені, а саме: диск, на якому є інформація, що чітко показує, що відповідач обманює та приховує свій реальний дохід, ксерокопія з сайту Robota.ua, в якій вказано справжню заробітну плату, яку надає даний роботодавець ОСОБА_6 і яка складає, судячи з розміщеної вакансії, 32000-42000 грн+% від зроблених заказів.
Зазначає, що відповідач працює на фірмі MODERNO, що займається виготовленням, проектуванням, складанням і встановленням різноманітних меблів для дому (кухні, шафи і т.д).
Вважає несправедливим оцінку судом обставини, які вказують на погіршення чи покращення матеріального стану її, як позивача. Зазначає, що в неї є двоє дітей, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . ОСОБА_7 в травні 2024 році поставили діагноз бронхіальна астма, він знаходиться на лікуванні АСІТ терапією та йому потрібна увага, лікування та догляд.
Спільна з відповідачем донька - ОСОБА_4 навчається в школі, закінчила 9-й клас. Дитині потрібно нормальне харчування, вона потребує одягу по сезону, коли хворіє, то її необхідно забезпечити ліками, вітамінами, однак відповідач за всі роки не надавав дитині кошти добровільно. Відповідач абсолютно не цікавиться життям і здоров?ям цієї дитини. Початок формиКінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.( а.с. 5).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2012 року ухвалено змінити рішення Деснянського районного суд м. Києва від 18.04.2012 року, зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі з 1 000 грн на 700 грн щомісячно, починаючи з 29.02.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Деснянським районним судом м. Києва на виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист.
З Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що 22 грудня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення (справа № 754/1067/22), яким позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину - задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суд м. Києва від 18.04.2012 року, яке змінено Апеляційним судом м. Києва 05.07.2012 року та постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі з 1000 грн на 700 грн щомісячно, починаючи з 29.02.2012 року до досягнення дитиною повноліття, змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 833 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні інших вимог позову - відмовлено.
Як вбачається з копії постанови старшого державного виконавця Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2023 року, на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №754/1067/22, виданий 16 лютого 2023 року Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів у розмірі 2 833,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, розпочинаючи стягнення з 28.01.2023 року - ВП НОМЕР_1 (а.с. 11).
Із довідки від 11.02.2025 року, виданої Шосткинським відділом державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області вбачається, що на виконанні у Шосткинському відділі державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває ВП N? НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 754/1067/22, виданого 16.02.2023 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів у твердій грошовій сумі 2833,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість зі сплати аліментів на 01.02.2025 відсутня ( а.с. 30).
Згідно довідки №2, виданої ФОП ОСОБА_9 24.03.2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 з 16.08.2021 року за основним місцем роботи та займає посаду комплектувальника меблів. Посадовий оклад становить 8 200 грн та заробітна плата за 12 місяців склала 93 410 грн.02 коп. ( а.с. 43).
Із відомостей із державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела, суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 26.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року отримана дохід у розмірі 62,13 грн ( а.с. 44).
Як вбачається із наданої на запит суду першої інстанції відповіді Головного управління ДПС у Сумській області від 23.04.2025 року, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу нарахованого ( перерахованого) податку та військового збору, за період з січня 2024 року по грудень 2024 року ОСОБА_2 отримував доходи від ОСОБА_9 , у загальному за вказаний період ОСОБА_2 отримав дохід у розмірі 93 478,34 грн (а.с. 54-55).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину, суд першої інстанції виходив із того, що заробітна плата ОСОБА_2 , починаючи з жовтня 2024 року становить 8 200,00 грн., його сукупний дохід з серпня 2024 року по січень 2025 року включно становить 48 310,02 грн. Таким чином, доводи позивачки про необхідність збільшення розміру визначених за рішенням суду від 22 грудня 2022 року аліментів з 2 833,00 грн до 7 000 грн є безпідставними, оскільки з наданих позивачкою та витребуваних судом доказів не вбачається, що матеріальний стан відповідача значно покращився.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 1статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального, сімейного стану платника аліментів.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 20 червня 2019 у справі №632/580/17 та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі №536/1557/17, від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19.
Звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, як на підставу своїх вимог, позивачка посилалася на те, щоОСОБА_2 проживає в м. Києві, знімає квартиру, має роботу і стабільний дохід, інших біологічних дітей у нього немає, а з огляду на те, що ціни на харчування, лікування, одяг, взуття, гігієнічні потреби, комунальні послуги значно виросли, просила суд переглянути розмір аліментів, стягнутих з відповідача на утримання їх доньки, збільшивши їх до 7000,00 грн, так як аліменти в розмірі 2833,00 грн не забезпечують потреб доньки на теперішній час.
Апеляційний суд враховує, що у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів стягувач має надати докази не лише про те, які доходи платник аліментів має на час розгляду питання про збільшення аліментів, а і які він мав доходи на час ухвалення рішення про стягнення аліментів для порівняльного аналізу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається із ч.3 ст12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 працює у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 з 16.08.2021 року за основним місцем роботи та займає посаду комплектувальника меблів. Посадовий оклад становить 8 200 грн та заробітна плата за 12 місяців склала 93 410 грн.02 коп.
Позивачка ОСОБА_1 згідно відомостей із Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року отримана дохід у розмірі 62, 13 грн.( а.с. 44).
В матеріалах справи відсутні докази збільшення доходів відповідача, чи відомості про наявність у нього нерухомого майна, придбання майна.
Суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження доходів відповідача не дають підстав вважати, що у відповідача покращився матеріальний стан.
Доводи позивача та долучені докази на підтвердження дійсного розміру, на її думку, заробітної плати відповідача, а саме СD-R-диск та скріншоти із сайту Robota ua, де наявне відео з соціальної мережі «Facebook» та скріншоти з мережі «Instagram», з коротким відеоматеріалом послуг, які надає компанія з емблемою «Moderno», з вакансіями компанії «Moderno» складальник, майстер з монтажу меблів із заробітною платою 32 000-42 000 грн, зводяться до припущень позивача й спростовується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: довідкою із місця роботи відповідача та відомостями, витребуваними судом із Державного реєстру фізичних осіб- платників податків, відповідно до яких середня заробітна плата відповідача за місяць не перевищує 8 200 грн, а тому відхиляються колегією суддів апеляційного суду. При цьому суду заборонено ухвалювати рішення на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Таким чином, позивач не надала доказів існування обставин, передбачених ст.192 СК України, щодо зміни майнового стану відповідача після ухвалення Деснянським районним судом м. Києва рішення про збільшення розміру аліментів від 22 грудня 2022 року, яким відповідачу збільшено розмір аліментів на утримання доньки з 700,00 грн. до 2 833,00 грн.
Доводи ОСОБА_1 про те, що у їх з відповідачем спільної дитини ОСОБА_3 наявне захворювання - сколіоз грудного і поперекового відділу хребта, що потребує лікування, а також наявні витрати на заняття у художній студії та у дитини є бажання вивчати іноземні мови, та, відповідно, значних матеріальних витрат, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення вимог про збільшення розміру аліментів на дитину, з огляду на наступне.
Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 185 СК України).
Таким чином право позивачки ОСОБА_1 на відшкодування витрат, пов'язаних із додатковими витратами на вивчення донькою англійської мови, розвиток її художніх здібностей та лікування підлягає захисту за її зверненням до суду з позовом про відшкодування додаткових витрат на дитину в порядку ст. 185 СК України, з наданням відповідних доказів та зазначенням необхідності вказаних витрат, а не під час вирішення спору про збільшення розміру аліментів.
Посилання позивача на наявність у неї ще однієї дитини від іншого шлюбуОСОБА_5 , який хворіє, не є підставою для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивачки на утримання їх спільної із відповідачем дитини ОСОБА_10 , так як у сина позивачки є батько, який має нести витрати на утримання свого сина.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявність підстав для збільшення, визначених за рішенням суду аліментів на утримання ОСОБА_3 з 2 833 грн до 7 000 грн.
У цілому доводи позивача про майновий стан відповідача є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень і, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: