4 листопада 2025 року місто Київ
справа № 758/2316/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/15430/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Петрова Д.В. від 25 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 1/2 вартості майна,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_3 про стягнення 1/2 вартості майна.
Позов мотивовано тим, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2009 року у справі № 2о-99 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю. Встановлено факт про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з січня 1993 року по час ухвалення рішення, тобто по 15 червня 2009 року.
15 листопада 2006 року, під час спільного проживання однією сім'єю, придбано автомобіль JAGUAR S-TYPE, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_3 .
Зазначає, що жодної угоди про добровільний поділ автомобіля, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами досягнуто не було. Всі спроби врегулювання даного питання не дали жодних результатів та були проігноровані відповідачем.
Згідно звіту про експертну грошову оцінку колісного транспортного засобу від 24 січня 2025 року, ринкова вартість автомобіля JAGUAR S-TYPE, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, становить 302 256 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 1/2 визначеної вартості автомобіля JAGUAR S-TYPE, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, а саме 151 128 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів спільного проживання сторін на час придбання спірного автомобіля. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2009 року у справі № 2о-99, яким було встановлено факт спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу у період з січня 1993 року по 15 червня 2009 року, скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року (провадження № 22-2051/11), а тому відсутні підстави для поділу майна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення, суд послався лише на преюдиційність рішення апеляційного суду, однак не дослідив інші докази. Суд не врахував, що під час розгляду судом справи про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю ОСОБА_1 визнав позов, що підтверджується журналом судового засідання від 15 червня 2009 року. Також судом не враховано обставин, наведених ОСОБА_3 у позовній заяві 2009 року, а саме про фактичне перебування сторін у шлюбі з січня 1993 року.
Вказує, що рішення суду першої інстанції про встановлення факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу скасовано за апеляційною скаргою третьої особи - ПАТ "Банк Форум", інтереси якого не були пов'язані з правовою природою сімейних відносин, а стосувалися майнових наслідків, зокрема предмета застави за кредитним договором. Скасування рішення суду про встановлення факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу відбулося не з підстав не доведення факту спільного проживання, а з огляду на майнові інтереси кредитора.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її доводів, оскільки є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 15 листопада 2006 року придбано автомобіль JAGUAR S-TYPE, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, право власності на який зареєстровано на ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Рішенням Святошинського районного суду від 15 червня 2009 року у цивільній справі № 2о-99 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю задоволено. Встановлено факт про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з січня 1993 року по час ухвалення рішення, тобто по 15 червня 2009 року. Визнано автомобіль "Мерседес-Венс", державний номер НОМЕР_3 , 2002 року випуску, власником якого є ОСОБА_1 , об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Форум" задоволено таскасовано рішення Святошинського районного суду від 15 червня 2009 року. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю.
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку колісного транспортного засобу від 24 січня 2025 року, ринкова вартість автомобіля JAGUAR S-TYPE, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, станом на 24 січня 2025 року становить 302 256 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2009 року у справі № 2о-99 встановлено факт їх спільного проживання з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, а саме у період з січня 1993 року по 15 червня 2009 року . У період їх спільного проживання, а саме 15 листопада 2006 року, придбано автомобіль JAGUAR S-TYPE, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на відповідача.
Позивач вважає, що за таких обставин спірний автомобіль підлягає поділу між сторонами шляхом компенсації йому половини вартості такого автомобіля.
Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Банк Форум", скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2009 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання права власності на майно набуте за час спільного проживання. У рішенні апеляційного суду встановлено, що факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім'є без реєстрації шлюбу не доведено.
Згідно з постановою Верховного Суду від 6 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21 преюдиційними фактами є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення".
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з установлених у рішенні Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року фактів, які не підтверджують проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. У зв'язку з цим такі обставини не потребують повторного доведення чи додаткового дослідження.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив інші докази у справі, як то позовну заяву ОСОБА_3 , акти, журнали судового засідання у справі № 2о-99, які на думку позивача, підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім'єю, як чоловік та жінки, без реєстрації шлюбу. З цих же підстав не заслуговують на увагу судової колегії і доводи апеляційної скарги про те, що у справі № 2о-99 обидві сторони визнали факт їх спільного проживання.
Колегія суддів зауважує, що фактично такі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 з рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року в справі № 2о-99 та відповідно не можуть бути підставою для скасування рішення суду, яке переглядається. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не скористався своїм правом на оскарження в касаційному порядку рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року у справі № 2о-99.
Зважаючи на вищевикладене, дослідивши докази у справі та надавши їм належну оцінку, врахувавши обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування половини вартості автомобіля, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони проживали разом, спірне майно було набуте внаслідок їх спільної праці, або доказів укладення між ними письмової угоди про створення спільної сумісної власності, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: