03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4773/2025
16 липня 2025 року м. Київ
Справа № 362/2690/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Ковбеля М.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Васильківська міська рада, сектор № 4 відділу № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним рішення Кодаківської сільської ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
встановив:
У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати недійсним рішення сесії Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області від 31.10.2007 року № 147-12-V про передачу у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,21 га по АДРЕСА_1 ,
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 263 097, виданий 06.03.2012 року Управлінням Держкомзему у Васильківському районі на ім'я ОСОБА_2 , кадастровий номер 3221483801:01:025:0061, площею 0,21 га, що розташована АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),
- скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,21 га, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2576266132120, номер запису про право власності 46571403 від 04.02.2022 р., здійснену державним реєстратором виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області Кантеруком О.А., підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63308607 від 08.02.2022 р. та кадастровий номер земельної ділянки 3221483801:01:025:0061.
- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 загальною площею 0,345 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: будівництво, обслуговування житлового будинку - 0,250 га, кадастровий номер - 3221483801:01:025:0068, ведення особистого підсобного господарства- 0,095 га, кадастровий номер - 3221483801:01:025:0069, шляхом відновлення меж земельної ділянки згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія ІУ-КВ № 053607-27900 виданий на ім'я ОСОБА_1 та знесенням збудованих бетонних стовпчиків та забору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,345 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: будівництво, обслуговування житлового будинку - 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,095 га. Вказана обставина підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія IV-KB № 053607-27900. За витягом про присвоєння кадастрового номеру від 19.03.2010 року № 1413/02-7К, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,2500 га - 3221483801:01:025:0068, а кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0951 га - 3221483801:01:025:0069. При оформленні права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 погоджено межі земельної ділянки з суміжними землевласниками, встановлено межові знаки, що підтверджується актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_4 .
В грудні 2021 року позивач виявила порушення меж земельної ділянки між нею та суміжним землевласником ОСОБА_2 , коли відповідач почала ставити нову огорожу, заливши бетоном стовпчики на її земельній ділянці, знищивши повністю квітник, будуючи самовільно паркан на частині належної їй на праві приватної власності земельної ділянки. Зазначене підтверджується фотознімками, на яких чітко вбачається, що відповідач зрізала межові знаки, відступила від старого забору 1,5 м. в сторону будинку ОСОБА_3 , захопивши частину її земельної ділянки, на даний час паркан стоїть посеред квітника позивача.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вважає, що в рішенні суду продубльовано висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 17026/32-41 від 14.11.2023 року, проте не надано оцінку висновку експерта в мотивувальній частині, щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку та оформлення державного акту відповідачем.
Також, рішення суду не містить мотивувальної частини, відсутня оцінка доказам, не визначено характер спірних правовідносин, не застосовано належні норми матеріального права. Не надано оцінки доводам позивача про наявність доказів накладки земельної ділянки, земельною ділянкою ОСОБА_6 , порушення відповідних органів при складенні технічної документації та виготовлення державного акту на земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_6 .
Вказує, що ОСОБА_1 погоджувала межі земельної ділянки ще з попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , про що свідчить акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 26.12.1999 року. Вказані межі існували до грудня 2021 року і не заперечувались відповідачем, а тому відповідач зобов'язана була використовувати ділянку, відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови за ст.39 ЗК України.
ОСОБА_2 порушила свої зобов'язання відповідно до акту встановлення місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки згідно фактичного користування, оформила Державний акт на право власності на земельну ділянку з порушенням меж фактичного користування, що підтверджується експертизою.
З огляду на наведене, вважає, що саме при виготовлені технічної документації, земельну ділянку ОСОБА_2 , яка виготовлялась у 2009 році (тобто на 9 років пізніше за ОСОБА_1 ) допущена помилка, відповідно до якої межа по довжині від В до Г (довжиною 54,33 м. зміщена на земельну ділянку ОСОБА_1 .
Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки у рішенні збільшенню позовних вимог, оскільки неправомірними діями відповідач, яка незаконно приватизувала земельну ділянку, захопивши при цьому частину земельної ділянки позивача, зруйнувала попередній паркан, квітник, залила стовпчики на земельній ділянці позивача, спричинила матеріальну шкоду позивачу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Вказувала, що позивачем жодним чином не спростовано висновок експерта, в якому на запитання 3 експертом вказано , що порушень меж (або накладання) земельної ділянки площею 0.21 га , кадастровий номер 3221483801:01:025:0061, що розташована : АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , та земельної ділянки загальною площею 0.345 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , відповідно до документацій із землеустрою, на підставі яких формувались досліджувані земельні ділянки, не встановлено.
Проведена експертиза відповідає повністю вимогам законодавства, і жодною стороною по справі не було зауважень щодо порядку її проведення та щодо висновків на поставлені запитання. Також не було заявлено клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи. Відповідь експерта на питання № 3 повністю спростовує обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та підтверджує, що приватизація відповідачем земельної ділянки із кадастровим номером 3221483801:01:025:0061 є законною та не порушує прав інших осіб.
Державний акт на право власності на землю серії IV - КВ № 053607-27900 на ім'я позивача ОСОБА_1 виготовлений та виданий 02.10.2000 року. В акті є план земельної ділянки, але відсутній кадастровий номер земельної ділянки і сам кадастровий план. Це означає, що остаточно земельна ділянка не була сформована через відсутність кадастрового плану та присвоєного кадастрового номеру. Із витягу про присвоєння кадастрового номеру Головного управління Держкомзему у Київській області управління Держкомзему у Васильківському районі № 1413 02-7К від 19.03.2010 року вбачається, що кадастрові номери уже двом земельним ділянкам позивача присвоєні лише 19.03.2010 року.
ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263097 02 березня 2010 року, а кадастровий номер 3221483801:01:025:0061 земельній ділянці був присвоєний 14.12.2009 року, тобто набагато раніше позивача , що підтверджується Витягом про присвоєння кадастрового номеру № 3165\02-7к від 14.12.2009 року. Цим документом одночасно підтверджується виготовлення кадастрового плану земельної ділянки з межами користування попереднього землекористувача ОСОБА_8 і у розмірі 0,2100 га відповідно до рішення сільської ради.
Отже, саме позивачем при виготовленні кадастрових планів на свої земельні ділянки після того, як уже була належним чином сформована земельна ділянка ОСОБА_2 , була допущена помилка, відповідно до якої межа по довжині від А до Д (довжиною 61,25 м) зміщена на земельну ділянку відповідача, тобто відбулась технічна накладка на уже існуючий кадастровий план земельної ділянки із кадастровим номером 3221483801:01:025:0061.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, будучи належно повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,345 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: будівництво, обслуговування житлового будинку - 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,095 га.
Вказана обставина підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-KB № 053607-27900.
За витягом про присвоєння кадастрового номеру від 19.03.2010 року № 1413/02-7К, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,2500 га - 3221483801:01:025:0068, а кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0951 га - 3221483801:01:025:0069.
При оформленні права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 погоджено межі земельної ділянки з суміжними землевласниками, встановлено межові знаки, що підтверджується актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_4 .
Право власності позивача земельні ділянки було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2565099132120, номери запису про право власності 46332413 та 46327188.
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відповідачем ОСОБА_2 було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263097 від 06.03.2012 р. з кадастровим номером 3221483801:01:025:0061, площею 0,21 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2576266132120, номер запису про право власності 46571403 від 04.02.2021 р.
Відповідачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,21 та, кадастровий номер 3221483801:01:025:0061, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №263097.
Як вбачається з висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №17026\32-41 від 14.11.2023 року, експерти дійшли наступних висновків:
1. Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (державного акту на право власності на земельну ділянку) ОСОБА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам п.1.16 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 .
2. Технічна документація по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадян в с. Кодаки на території Кодаківської сільської ради Васильківського району не відповідає вимогам п.1.16 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43.
4. Фактичне землекористування земельною ділянкою ОСОБА_2 не відповідає правовстановлюючим документам, документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,21 та, кадастровий номер 3221483801:01:025:0061, що розташована по АДРЕСА_1 .
Конфігурація та проміри, що відображені на плані меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221483801:01:025:0061, що міститься у державному акті, що посвідчує право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 (малюнок 1,2) ідентичні конфігурації та промірам меж, що відображені на кадастровому плані досліджуваної земельної ділянки, що міститься в Технічній документації.
Площа, що зазначена на плані меж земельної ділянки з кадастровим номером 322148-3801:01:025:0061, що міститься у Державному акті, що посвідчує право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 (малюнок 1,2) відрізняється від площі, що зазначена на кадастровому плані досліджуваної земельної ділянки, що міститься в Технічній документації. Відповідно до державного акту площа - 0,2100 га, в кадастровому плані площа становить 0,1955 га.
За результатами співставлення координат поворотних точок (кутів) фактичних меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221483801:01:025:0061 з координатами поворотних точок (кутів) меж вказаної земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (державного акту на право власності на земельну ділянку) ОСОБА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, по АДРЕСА_1 ( Додаток 2 до Висновку), слід зазначити, що конфігурація фактичного використання досліджуваної земельної ділянки відповідає конфігурації відповідно до технічної документації.
Проте, проміри меж та площа фактичного використання досліджуваної земельної ділянки не відповідають промірам та площі відповідно до досліджуваної технічної документації.
Загальна площа фактичного використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221483801:01:025:0061, становить 0,2027 га, що на 0.0073 га менша від площі згідно державного акту серія ЯИ №263097.
Також зазначено, що фактичне використання досліджуваної частини земельної ділянки відповідає цільовому призначенню згідно з правовстановлюючими документами, а саме - будівництво та обслуговування житлового будинку.
6. Фактичне землекористування земельною ділянкою ОСОБА_1 не відповідає правовстановлюючим документам, документації із землеустрою на земельну ділянку загальною площею 0,345 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Співставивши координати поворотних точок (кутів) фактичних меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3 загальною площею 0.345 га з координатами поворотних точок (кутів) меж вказаної земельної ділянки із технічної документації із землеустрою по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадян в с. Кодаки на території Кодаківської сільської ради Васильківського району, що містяться на кадастровому плані земельної ділянки загальною площею 0,345 га, яка належить гр. ОСОБА_3 , зазначено, що конфігурація фактичного використання досліджуваної земельної ділянки майже відповідає конфігурації плану земельної ділянки технічної документації.
Проте, проміри меж та площа фактичного використання досліджуваної земельної ділянки не відповідають площі та промірам меж відповідно до технічної документації.
Площа фактичного використання земельної ділянки гр. ОСОБА_3 становить 0,357 га, що на 0,0012 га (12 м.кв.) менша від площі, що вказана в державному акті серія IV-KB №053607.
Відповідно до Додатку №3 до Висновку лініями червоного кольору зображена межа земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів, лініями синього кольору зображені межі фактичного використання земельної ділянки, лініями чорної штриховки зображена невідповідність меж згідно правовстановлюючих документів фактичним межам, цифрами чорного кольору позначені проміри невідповідності, «Sнев» позначені площі невідповідності.
Також зазначено, що фактичне використання досліджуваної земельної ділянки відповідає цільовому призначенню згідно правовстановлюючим документам, а саме: будівництво, обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства
3. За результатами співставлення координат поворотних точок (кутів) меж досліджуваних земельних ділянок із Технічна документація 1 та Технічна документація 2, де червоними лініями зображений контур земельної ділянки з кадастровим номером 3221483801:01:025:0061, а синіми лініями зображений контур земельної ділянки, загальною площею 0.345 га, що належить гр. ОСОБА_3 , порушень меж (або накладання) земельної ділянки площею 0.21 га, кадастровий номер 3221483801:01:025:0061, що розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить ОСОБА_2 та земельної ділянки загальною площею 0.345 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення: будівництво, обслуговуванню житлового будинку - 0.250 га, ведення особистого селянського господарства - 0.095 га, що належить ОСОБА_1 , відповідно до документацій із землеустрою, на підставі яких формувались досліджувані земельні ділянки, не встановлено.
Отже, висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №17026\32-41 від 14.11.2023 року, встановлено, що загальна площа фактичного використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221483801:01:025:0061, що належить ОСОБА_2 , становить 0,2027 га, що на 0,0073 га є меншою від площі, визначеної державним актом серія ЯИ №263097.
При цьому порушень меж (або накладання) земельної ділянки площею 0.21 га, кадастровий номер 3221483801:01:025:0061, що належить ОСОБА_2 , та земельної ділянки загальною площею 0.345 га, що належить ОСОБА_1 , відповідно до документацій із землеустрою, на підставі яких формувались досліджувані земельні ділянки, не встановлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, навівши у мотивувальній частині рішення зміст висновків експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №17026\32-41 від 14.11.2023 року, вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту накладки земельних ділянок, тому дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити через його недоведеність та необґрунтованість.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, проте вважає, що позов задоволенню не підлягає з інших підстав.
Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Частинами 1-2, 3 - 5, 7 статті 79 -1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частиною 1 ст. 126 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року ( зі змінами) ( що регулювала спірні правовідносини на час їх виникнення), складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
Пунктом 2.14. Інструкції було визначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч 1 ст. 155 ЗК України).
Звертаючись із позовом до відповідача ОСОБА_2 , позивач просила визнатинедійсним рішення сесії Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області від 31.10.2007 року № 147-12-V про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,21 га по АДРЕСА_1 , а також визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 263 097, виданий 06.03.2012 року Управлінням Держкомзему у Васильківському районі на ім'я ОСОБА_2 , кадастровий номер 3221483801:01:025:0061, площею 0,21 га.
Позивач стверджує, що з Публічної кадастрової карти України ( станом на 21.02.2022 року) чітко вбачається накладення приватизованої ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3221483801:01:025:0061 на земельні ділянки позивача, що належать їй на праві приватної власності. Вважає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу допускає часткове накладення на земельну ділянку позивача, така документація суперечить призначенню землеустрою та вимогам щодо достовірності технічної документації із землеустрою.
Оскільки відповідачем порушуються права позивача шляхом накладення частини земельної ділянки відповідача на земельні ділянки позивача, що має наслідком безпідставне зменшення площі земельної ділянки позивача, просила позовні вимоги задовольнити.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області № 147-12-V від 31 жовтня 2007 року передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,21 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1 . Дозволено виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку, для чого замовити розроблення відповідної технічної документації в землевпорядній організації, яка має відповідний дозвіл ( ліцензію) на виконання цих робіт. ( а.с. 149, т. 1).
02 вересня 2010 року Управлінням Держкомзему у Васильківському районі ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263097 , відповідно до якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,21 га, що розташована по АДРЕСА_1 на підставі Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області № 147-12-V від 31 жовтня 2007 року ( а.с. 148 , т. 1).
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2022 року справа № 557/1471/20, «рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень є підставою для державної реєстрації права власності чи права постійного користування на земельну ділянку (здійснення відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), тому у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, зазначені рішення можуть визнаватися недійсними та скасовуватись, що узгоджується з приписами статей 15, 16 ЦК України, статті 152 ЗК України.
Належними відповідачами у справах про визнання недійсним та скасування рішення, яке стало підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку є особа, за якою зареєстровано таке право власності та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв таке рішення.»
У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 362/884/16-ц , від 24 квітня 2019 року в справі № 758/3921/15-ц , від 24 лютого 2021 року у справі № 581/478/18, від 26 травня 2021 року № 607/2263/16, від 05 вересня 2022 року у справі № 686/18437/17 зроблено висновок, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним рішення Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області № 147-12-V від 31 жовтня 2007 року, визнання недійсним виданого на підставі вказаного рішення державного акту на ім'я відповідача ОСОБА_2 , а також скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, що була проведене 04.02.2022 року.
Відповідачем у даній справі ОСОБА_1 визначила лише ОСОБА_2 , проте правонаступника Кодацької сільської ради Васильківського району Київської області як відповідача до участі у справі не залучено.
Отже, позов пред'явлено не до всіх осіб, які повинні відповідати за позовом.
При цьому вимога про скасування державного акту про право власності на земельну ділянку не підлягає задоволенню з аналогічних підстав.
Право власності особи на земельну ділянку, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 308/6261/16-ц (провадження № 61-12958св21)).
Отже, заявлені позивачем вимоги в частині визнання недійсними рішення сільської ради та державного акту про право власності на земельну ділянку безпосередньо стосуються прав та обов'язків Кодаківської сільської ради ( її правонаступника) та не можуть бути розглянуті судом без залучення належного відповідача, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Проте, Кодаківська сільська рада ( її правонаступник) до участі в справі в якості співвідповідача не залучена, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляла, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку внаслідок неналежного складу відповідачів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення меж земельної ділянки згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія ІУ-КВ № 053607-27900 виданого на ім'я ОСОБА_1 та знесення збудованих бетонних стовпчиків та забору, позивач також посилалась на недійсність рішення Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області від 31.10.2007 року № 147-12-У та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 263 097, і скасування з цих підстав державної реєстрації речових прав ОСОБА_2 на земельну ділянку.
Таким чином, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення бетонних стовбців та паркану задоволенню також не підлягають як похідні від вирішення вимог про визнання недійсними рішення сільської ради та державного акту.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Разом з тим, оскільки місцевий суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , то судове рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо вирішення даного спору по суті пред'явлених позовних вимог про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, апеляційний суд не аналізує, оскільки дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові з огляду на незалучення належного відповідача.
Крім того, слід зазначити, що після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, в якій вирішено питання щодо способу захисту прав законного володільця земельної ділянки, на яку частково накладаються земельні ділянки, що перебувають у власності інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду.
Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на його земельну ділянку. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність відповідача якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
Водночас, земельна ділянка, у частині якої наявні підстави для витребування, має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.
Вирішуючи питання про витребування частини земельної ділянки, що накладається, суд має враховувати, що виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте таких висновків зроблено з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити оскаржуване рішення в мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.