03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3014/2025
30 квітня 2025 року м. Київ
Справа № 760/17757/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Зуєвич Л.Л.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
встановив:
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якій позивач просила суд:розділити між нею і ОСОБА_1 спільне сумісне майно: автомобіль Great Wall YJVTR, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з.: НОМЕР_2 , чорного кольору, 2011 р.в., ціною 140 000 грн, автомобіль Opel Astra, VIN-код: НОМЕР_3 д.н.з.: НОМЕР_4 , бордового кольору, 2009 р.в., ціною 90 000 грн.
Просила виділити у власність відповідачу - ОСОБА_1 : автомобіль Great Wall YJVTR, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з.: НОМЕР_2 , чорного кольору, 2011 р.в., ціною 140 000 грн, а позивачу ОСОБА_3 : автомобіль Opel Astra, VIN-код: НОМЕР_5 д.н.з.: НОМЕР_4 , бордового кольору, 2009 р.в., ціною 90 000 грн.
У березні 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , та просив суд поділити майно наступним чином: виділити у власність ОСОБА_1 :
- автомобіль OPEL ASTRA червоного кольору НОМЕР_13 2007 року випуску вартістю 90 000 грн,
- автомобіль GREAT WALL чорного кольору НОМЕР_6 вартістю 140 000 грн,
- ліжко двоспальне коричневого кольору 1,6м/2м - 3 000 грн,
- дві тумби коричневого кольору вартістю 2 000 грн, - трюмо 1м/40см. -1500 грн,
- шафа коричневого кольору 1,4м/40/1.80/ 4000 грн,
- комод коричневого кольору 1м/40 см /60 см - 600 грн,
- холодильник білий фірми "Gorenie" 60/160 - 4 000 грн,
- телевізор плазмовий чорного кольору "Sumsung" діагональ 80см/60 см - 6 000 грн, на загальну суму 251 100 грн.
Решту майна виділити у власність ОСОБА_3 :
- гаражний бокс в ГБ ОК "Восход" за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 303 448 грн,
- диван жовтого кольору 2м/1,5 м вартістю 3 000 грн,
- диван-крісло зеленого кольору 1.2 м./2м. вартістю 1 500 грн,
- телевізор плазмовий, "Samsung" 60 см/40 см вартістю 4 500 грн,
- шафа купе кольору світло-бежевого 80ширина/1,6 м. довжина /2м. висота - 5 000 грн,
- меблеву стінку для вітальні коричневого кольору 3 м. довж. /40см. ширина/ 2м висота - 7000 грн, - крісло розкладне зеленого кольору 1,2м/2м - 1 500 грн,
- кухонний стіл та 4 стільці -2 000 грн, кухонні меблі: дві коричневі шафи - 3 000 грн,
- унітаз - 600 грн, - душова кабіна біла 90/2 - 7000 грн, - шафа біла для ванної кімнати 60/40/1,80 - 2 500 грн, - умивальник з тумбою 60/40 - 1 500 грн,
- пральну машину білого кольору LG 60/40 - 6 000 грн,
- бойлер білий на 60 літрів -Nova - 2 500 грн,
- шафа купе коричнева з дзеркальними дверима 40/1,60/1,80 - 5 000 грн, на загальну суму 356 048 грн.
Різниця у вартості спільного майна і того майна, що ОСОБА_1 просить виділити у свою власність, складає 607 148 грн - (251 100 x 2 = 502 200) = 104 948 грн.
Тому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості майна, з урахуванням рівності часток подружжя в сумі 52 000 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - задоволено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, - задоволено частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, виділено у власність та визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль Opel Astra, VIN-код: НОМЕР_7 д.н.з.: НОМЕР_4 , червоного кольору, 2007 р.в., ціною 90 000 грн.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, виділено у власність та визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Great Wall YJVTR, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з.: НОМЕР_2 , чорного кольору, 2007 р.в., ціною 140 000 грн.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на рухоме майно, а саме:
- пральну машину LG F1022SD, вартістю 5255,60 грн,
- бойлер NOVA TEC ЭВН А-80, вартістю 1 549,00 грн.
У іншій частині зустрічного позову, - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці вартості частки ОСОБА_3 у спільному сумісному майні у сумі 21 597,70 грн ; 908 грн судового збору; 10 000 грн судових витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувсяз апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва в частині відмови в задоволенні зустрічного позову щодо поділу гаражного боксу та врахування його вартості при поділі майна, в частині стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації, поділу майна в натурі та розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити:
- ОСОБА_1 - автомобіль Opel Astra д.н.з. НОМЕР_8 , вартістю 90 000 грн. та автомобіль Great Wall YJVTR д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 140 000 грн.
- ОСОБА_3 - гаражний бокс № НОМЕР_9 в ГБ ОК «Восход» за адресою АДРЕСА_2 , ряд 1 вартістю 303 448 грн., пральну машину LG F1022SD, вартістю 5255,6 грн. та бойлер NOVA ТЕС ЭВН А-80, вартістю 1549 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію різниці вартості частки ОСОБА_1 у розмірі 40 126,30 грн.
Всі понесені судові витрати розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його позовної вимоги про визнання гаражного боксу спільним сумісним майном подружжя та стягнення грошової компенсації за частину цього гаражного боксу, на підставі відсутності правовстановлюючих документів у матеріалах справи, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_3 надала пояснення про те, що 03.03.2008 року за спільні кошти з ОСОБА_1 придбала гаражний бокс № НОМЕР_9 в ГБ ОК «Восход» за 8300 доларів США. В подальшому оформлення купівлі-продажу відбулось шляхом переуступки (передачі) продавцем всіх своїх прав на гаражний бокс та членства в ГБ ОК «Восход» на ОСОБА_3 , а відтак отримала від продавця разом з гаражним боксом і всі права, якими остання володіла (похідні права).
ОСОБА_3 , як члену ОК «Восход», була видана довідка про підтвердження права власності на гаражний бокс та довідка для оформлення права власності. Тому вважає, що відсутність реєстрації права власності на гараж в БТІ не давало суду підстав для відмови в задоволенні позову в частині поділу цього майна та неврахування його вартості при поділі майна подружжя.
Таким чином залишення у володінні, користуванні та розпорядженні гаражного боксу ОСОБА_3 вартістю 303 448 грн. без стягнення грошової компенсації за частину, порушують законні права та інтереси ОСОБА_1 .
Додатково повідомляє, що судові витрати в суді першої інстанції складали 20 000 грн., а в суді апеляційної інстанції - 8000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Зазначає, що 07.03.2021 року ОСОБА_1 відібрав у незаконний спосіб у ОСОБА_3 автомобіль Great Wall YJVTR, д.н.з.: НОМЕР_2 , чорного кольору, 2007 р.в., ціною 140 000 грн.
З січня 2014 року виїхав з квартири за адресою: АДРЕСА_3 , не сплачує за комунальні послуги, не проводить ремонтні роботи, не знятий з реєстрації місця проживання, але має ключі та має вільний доступ до неї, та безпідставно вважає, що ОСОБА_3 в такий спосіб зобов'язана виплатити йому за частину неприватизованої квартири.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову щодо поділу гаражного боксу та врахувати його вартість при поділі майна подружжя.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.1987 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_10 від 23.06.1987, актовий запис № 24) ( а.с. 4, т. 1).
Рішенням Солом'янський районний суд міста Києва від 05 серпня 2021 у справі № 760/5922/21 шлюб, зареєстрований 23.06.1987 року виконкомом Плесецької сільської ради народних депутатів ( а/з № 24 ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 факт набуття під час перебування у шлюбі двох транспортних засобів, а саме автомобіля Great Wall, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з.: НОМЕР_2 , чорного кольору, 2007 р.в. та автомобіля Opel Astra, VIN-код: НОМЕР_11 д.н.з.: НОМЕР_4 , червоного кольору, 2007 р.в. за спільні кошти не заперечують.
Доказів того, що гаражний бокс № НОМЕР_9 в ГБ ОК «Восход» за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності комусь із сторін у справі, суду не надано. Правовстановлюючі документи на гаражний бокс № НОМЕР_9 в ГБ ОК «Восход», розташований за адресою АДРЕСА_1 , в матеріалах справи відсутні. Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а лише констатує наявність об'єкту із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик. Отже, наявний в матеріалах справи технічний паспорт на гараж правовстановлюючим документом не є, як і розписка про передачу ОСОБА_3 коштів ОСОБА_6 .
В матеріалах справи містяться докази придбання пральної машини LG F1022SD, вартістю 5255,60 грн, а також бойлера NOVA TEC ЭВН А-80, вартістю 1549,00 грн.
Щодо поділу інших меблів та техніки, які зазначені у зустрічній позовній заяві, то матеріали справи не містять доказів придбання даних речей подружжям, а також їх вартості у визначеному розмірі. При цьому, сторона відповідача по зустрічному позову наявність такого майна заперечує.
Отже, судом встановлено, що під час шлюбу сторонами придбано у спільну власність два автомобілі, пральну машину та бойлер. Згода сторін щодо долі цих неподільних речей відсутня.
Доводів та доказів на спростування указаного ОСОБА_3 розміру вартості спірних автомобілів ОСОБА_1 не надано, як і не надано належних доказів на спростування заявленої вартості техніки, а саме пральної машини LG F1022SD, вартістю 5255,60 грн та бойлеру NOVA TEC ЭВН А-80, вартістю 1549 грн.
За таких обставинах, за відсутності згоди подружжя щодо долі цих неподільних речей, з метою збалансування інтересів двох співвласників суд вважав доцільним поділити таке майно в натурі, виділивши у власність та визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль Opel Astra, VIN-код: НОМЕР_7 д.н.з.: НОМЕР_4 , червоного кольору, 2007 р.в., ціною 90 000 грн, право власності на рухоме майно, а саме: на пральну машину LG F1022SD, вартістю 5 255,60 грн, на бойлер NOVA TEC ЭВН А-80, вартістю 1549,00 грн.
Також суд дійшов висновку про виділення у власність та визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль Great Wall YJVTR, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з.: НОМЕР_2 , чорного кольору, 2007 р.в., ціною 140 000,00 грн та вирішив питання щодо виплати грошової компенсації різниці вартості частки ОСОБА_3 у спільному сумісному майні у сумі 21 597,70 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , не заперечуючи поширення правового режиму спільної сумісної власності подружжя на майно, зазначене в резолютивній частині рішення місцевого суду, посилається на те, що суд при поділі майна подружжя безпідставно не врахував об'єкт нерухомості, набутий сторонами в період шлюбу, а саме гаражний бокс № НОМЕР_9 в АДРЕСА_6, ряд № НОМЕР_12 . Зазначає, що в разі врахування судом зазначеного об'єкта нерухомого майна його поділ міг бути здійснений за варіантом, запропонованим у зустрічному позові, тобто шляхом залишення у власності відповідача двох транспортних засобів, виділення у власність позивача гаражного боксу, пральної машини й бойлера та покладення на неї обов'язку зі сплати грошової компенсації відповідачу.
З огляду на доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів не аналізує питання поширення на об'єкти рухомого майна (автомобілів та побутової техніки) правового режиму спільної сумісної власності подружжя в силу приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України, а лише вирішує питання, чи відноситься до об'єктів спільного майна сторін гаражний бокс № НОМЕР_9 в гаражному кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Відмовляючи в поділі між сторонами зазначеного гаражного боксу, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження набуття подружжям у власність вказаного об'єкта нерухомого майна. Суд зазначив, що надана відповідачем розписка про отримання колишнім власником гаражного боксу коштів та довідка кооперативу про те, що позивач ОСОБА_3 є користувачем гаражу, за відсутності правовстановлюючих документів на гараж, не підтверджує наявність у подружжя права власності на гаражний бокс, що, в свою чергу, унеможливлює його поділ між сторонами.
З висновками суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів належності сторонам гаражного боксу на праві власності колегія суддів погоджується.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом статті 61 СК України спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 зроблено висновок, що «зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.»
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша-друга статті 71 СК України).
Відповідно до частини четвертої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Поділ майна подружжя за загальним правилом здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі або з позовом про стягнення компенсації вартості його частки в спільному майні.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 4.17 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 вказала, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Сторони не заперечують, що право власності на спірний гараж у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зареєстроване.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом та обґрунтовуючи обставину належності до об'єктів спільного сумісного майна подружжя гаражного боксу № НОМЕР_9 в гаражному кооперативі «Восход», ОСОБА_1 надав суду технічний паспорт на гаражний бокс, виготовлений Київським міським БТІ станом на 16 грудня 2009 року, у якому власником об'єкта нерухомого майна зазначена ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 40-43), а також розписку, складену 03 березня 2008 року ОСОБА_6 про факт отримання від ОСОБА_3 вартості цього гаражного боксу в розмірі 8300 доларів США (т. 1, а.с. 44).
В ході розгляду справи ОСОБА_3 надала суду довідку (т. 1, а.с. 66) Обслуговуючого кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів інвалідів Великої Вітчизняної війни та праці «Восход», за змістом якої вона є користувачем гаражного боксу № НОМЕР_9 ; сума пайового внеску в розмірі 1300 руб. сплачена в 1977 році і цього ж року гаражний бокс було побудовано господарчим способом та введено в експлуатацію; довідка видана для оформлення права власності.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.
Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу (частина перша та друга статті 21 Закону України «Про кооперацію»).
Отже, внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий у користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя.
Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги, відповідач стверджує, що 03 березня 2008 року подружжя за спільні кошти - 8300 доларів США придбали гаражний бокс № НОМЕР_9 в АДРЕСА_7, ряд № НОМЕР_12 . Оформлення купівлі-продажу гаража відбулось шляхом переуступки ( передачі) продавцем ОСОБА_6 всіх своїх прав на гаражний бокс та членства в ОК «Восход» на ім'я покупця - ОСОБА_3 .
При цьому ОСОБА_1 як на правову підставу виникнення права власності у ОСОБА_6 посилається на Закон України «Про власність», вказуючи, що гаражний бокс був побудований в 1977 році.
Разом з тим, наявні у матеріалах справи докази підтверджують лише право користування гаражним боксом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та не можуть свідчити про набуття подружжям права спільної власності на вказаний об'єкт, виходячи з наступного.
Довідка, видана Обслуговуючим кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів інвалідів ВВВ та праці «Восход», не підтверджує право власності ОСОБА_3 на спірний гаражний бокс.
Так, у даній довідці зазначено, що ОСОБА_3 є членом ОКГ «Восход» згідно рішення загальних зборів, затвердженого рішенням виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Києва від 12 липня 1976 року за № 1283, та що гараж побудовано господарським способом та введений в експлуатацію в 1977 році.
Однак, відповідно до наявних у матеріалах даних, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 72, т. 1).
Також у довідці кооперативу вказано, що «сума пайового внеску за гаражний бокс в розмірі 1300 руб. сплачено 1977 р.». Відповідно до розписки ОСОБА_6 , кошти за гараж були отримані нею від ОСОБА_3 03 березня 2008 року.
Таким чином, довідка кооперативу не містить даних про те, хто саме сплатив пайовий внесок в 1977 році.
Відтак, єдина обставина, яку може підтвердити вказана довідка, - що ОСОБА_3 є користувачем гаражного боксу № НОМЕР_9 по АДРЕСА_4 .
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 15 Закону України «Про власність» ( 1991 року), член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
Відповідно п. 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26 березня 1991 року, положення статті 15 Закону України «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.
Разом з тим, станом на час передачі у березні 2008 року гаражного боксу в користування від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 зазначений закон втратив чинність 20.06.2007 року, а належних доказів про те, що ОСОБА_6 , розписка якої надана до матеріалів справи, набула право власності на гаражний бокс № НОМЕР_9 в ГБ ОК «Восход», матеріали справи не містять.
Надані відповідачем докази - розписка ОСОБА_6 , попереднього члена ОК «Восход», яка користувалась спірним гаражем, технічний паспорт на гаражний бокс від 16.12.2009 року, відповідно до якого гаражний бокс є капітальною спорудою, з бетонним фундаментом та цегляними стінами, побудований в 1977 році, у сукупності з довідкою, виданою ОК «Восход» на ім'я ОСОБА_3 , не свідчать про набуття ( виникнення) права власності у попереднього користувача.
Доводи відповідача про те, що подружжя набуло право власності на гаражний бокс, оскільки ОСОБА_6 стала власником гаражу відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», а ОСОБА_3 не проводить реєстрацію права власності на гараж, тим самим уникаючи його поділу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять належних доказів набуття права власності як попереднім членом ОК «Восход», так і ОСОБА_3 . Будь-яких правовстановлюючих документів на спірний гаражний бокс сторонами не надано.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121, яка втратила чинність згідно з наказом від 15.02.2002 року оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, зокрема : членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески.
Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, № 7/5 від 07.02.2002 року, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна
провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року, земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.
Згідно зі статтею 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
Таким чином, станом на березень 2008 року за наявності документів, що підтверджували : повне внесення пайового внеску членом кооперативу; будівництво гаражу господарським способом та введення його в експлуатацію; наявність у гаражного кооперативу документів на право користування земельною ділянкою та дозвіл на будівництво гаражів, право власності на гараж у члена кооперативу виникало після видачі йому свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції станом на березень 2008 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України в редакції станом на березень 2008 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з п. 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється.
Отже, з урахуванням вимог законодавства, що було чинним на час виникнення спірних правовідносин, відсутні правові підстави вважати, що подружжя ОСОБА_7 у березні 2008 року набуло право спільної власності на гаражний бокс, як об'єкт нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що факт набуття права власності ОСОБА_3 підтверджується довідкою ОК «Восход» колегія суддів також відхиляє, оскільки як зазначено вище, вказаною довідкою підтверджується лише те, що ОСОБА_3 є користувачем гаражного боксу.
Законом України № 1448-VI від 04.06.2009 року Закон України «Про кооперацію» було доповнено статтею 19-1, якою визначено, що член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.
Законом України № 402- VIІ від 04.07.2013 року частину другу статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» було викладено в наступній редакції:
У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Однак, у період перебування в шлюбі ОСОБА_3 також не отримала правовстановлюючих документів на гаражний бокс та право власності не зареєструвала.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірний гаражний бокс не набув статусу об'єкта спільної сумісної власності подружжя.
Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що пай у кооперативі є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 21 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.
Згідно з ч. 9, 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини про сплату ОСОБА_3 у період шлюбу коштів, спрямованих на викуп гаражного боксу в гаражному кооперативі, тобто коштів, витрачених з метою подальшого набуття майна у спільну власність подружжя, що стало підставою для переходу спірного гаражу у користування ОСОБА_3 , набуття нею членства в кооперативі та надає їй можливість оформити право власності на гаражний бокс в установленому законом порядку, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поділу гаражу підлягають задоволенню частково, шляхом залишення спірного гаражного боксу у спільному користуванні сторін.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають у повному обсязі обставинам справи, у зв'язку з чим дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову щодо поділу гаражного боксу - скасувати з ухваленням нового судового рішення про залишення гаражного боксу в спільному користуванні сторін.
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо поділу гаражу - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення:
Гаражний бокс № 4 в Обслуговуючому кооперативі по будівництву та експлуатації гаражів інвалідів Великої Вітчизняної війни та праці «Восход» за адресою: АДРЕСА_5 - залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.