Справа №760/23753/25 2/760/13423/25
12 листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Горобчук К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач) звернулося до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 67125 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір № 2754183 в електронній формі шляхом подання заявки на отримання кредиту. За вказаним договором відповідач отримав у кредит 15000 грн.
За вказаним кредитним договором нарахована заборгованість у сумі 67125 грн, яка складається з 15000 грн - тіло кредиту; 50625 грн - нараховані відсотки, 1500 грн - комісія.
За договором про відступлення права вимоги № 64-МЛ від 11.03.2021 право вимоги до відповідача за вказаними простроченими зобов'язаннями перейшло до позивача.
З посиланням на норми Цивільного кодексу України позивач просить стягнути прострочену заборгованість із відповідача.
Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення (виклику) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено дату судового засідання на 12.11.2025.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду та постановлення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його участі.
Відповідач подав до суду пояснення, в яких не заперечував отримання вказаного кредиту, але просив врахувати, що розрахунок заборгованості повинен здійснюватись відповідно до умов договору за яким загальна сума зобов'язань відповідача становить 22125 грн.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30.11.2020 відповідачем укладено договір № 2754183 з ТОВ «МІЛОАН» в електронній формі (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2 - 1.5. Договору відповідач отримав у позику '15000 грн. строком на 30дні, починаючи з 30.11.2020, витрати за кредитом - 7125 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 22125 грн.
Вказані кошти були зараховані ТОВ «МІЛОАН» на картковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним доручення № 34343291 від 30.11.2020.
Доказів повернення коштів відповідачем до матеріалів справи не надано.
Договором про відступлення права вимоги № 64-МЛ від 11.03.2021 право вимоги до відповідача за вказаними простроченими зобов'язаннями перейшло до позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
Щодо виконання зобов'язань за кредитним договором із сторони відповідача, то останній їх не виконав.
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 була сформована такі правові висновки:
«53. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Відповідна правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 р у справі № 300/438/18.
Отже, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Адже сума процентів, які нараховані позикодавцем є очевидно не співмірною із сумою кредитних коштів, які отримав відповідач у позику, і створюють умови надмірного боргового тягаря для відповідача. При цьому позивачем не надано доказів, що строк кредитування передбачений договором був продовжений між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем у встановлений спосіб.
Враховуючи вказане, суд вважає, що безпідставно нараховані відсотки за договором № 2754183 від 30.11.2020 за межами строку кредитування.
З огляду на викладене суд вважає, що розмір заборгованості який підлягає стягненню з відповідача складає 22125 грн, що відповідає загальній вартості кредиту згідно із договором.
Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, то вимоги позивача в частині стягнення судових витрат підлягають задоволенню пропорційно задоволенню позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (32,96%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 798,43 грн. судового збору за подання позову.
Позивачем також заявлено витрати на правову допомогу 8000 грн.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на малозначність справи, обсяг правничої допомоги наданої представником позивача, яка обмежилась складанням та поданням позовної заяви до суду, а також часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись викладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 2754183 від 30.11.2020 у сумі 22125 гривень та судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 798 гривень 43 копійки та витрат на професійну правничу допомогу 1500 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О. Майстренко