Справа № 947/41197/24
Провадження № 1-кп/947/630/25
(про зупинення кримінального провадження, розшук обвинуваченого та дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою)
17.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162470000824 від 21.06.2024 року у відношенні: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.307 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходяться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162470000824 від 21.06.2024 року у відношенні: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.307 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зупинення кримінального провадження, розшук обвинуваченого та дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав викладених у клопотанні, що долучено до матеріалів провадження.
Захисник заперечував проти вищезазначеного клопотання прокурора.
Дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, повістки про виклик, довідки про їх вручення, рапорти уповноважених працівників Національної поліції, довідки про неможливість виконання приводу та інші матеріали, що підтверджують фактичну відсутність обвинуваченого за місцем проживання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не з'являється в судові засідання без поважних причин, не повідомляє суд про причини своєї неявки, а здійснення його приводу органами поліції неодноразово виявлялося неможливим через відсутність обвинуваченого за місцем проживання та відсутність інформації про його місцезнаходження.
На підставі аналізу зібраних доказів суд установив, що процесуальна поведінка обвинуваченого має ознаки свідомого ухилення від суду, що унеможливлює продовження судового розгляду у розумні строки та суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України. Така поведінка створює об'єктивні процесуальні передумови для застосування механізмів, передбачених статтями 135, 323 та 335 КПК України, зокрема можливість зупинення провадження щодо цього обвинуваченого та оголошення його розшуку.
Згідно з частиною першою статті 135 КПК України, виклик обвинуваченого до суду здійснюється шляхом вручення йому повістки про виклик особисто, або шляхом її надсилання поштовим відправленням, електронною поштою, факсимільним зв'язком, а також шляхом здійснення телефонного дзвінка чи надсилання телеграми. Такий підхід законодавця забезпечує належне інформування обвинуваченого про час і місце судового засідання та передбачає декілька альтернативних способів комунікації, спрямованих на забезпечення ефективності судового провадження.
Матеріали провадження свідчать, що судом неодноразово здійснювалися заходи щодо повідомлення ОСОБА_5 про дату та час судових засідань, повістки надсилалися за адресою його реєстрації, а також здійснювалися виклики за відомими телефонами. Проте жоден із цих способів не забезпечив явку обвинуваченого, а отримання будь-якої інформації про поважні причини його неявки не відбулося. Такі фактичні дані свідчать про неналежне виконання обвинуваченим свого процесуального обов'язку, встановленого статтею 42 КПК України, з'являтися за викликом суду.
Відповідно до частини першої статті 323 КПК України, у разі коли обвинувачений, щодо якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд, призначити дату нового засідання та вжити заходів для забезпечення його прибуття до суду. Як передбачено цією ж нормою, суд має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення відповідно до процедур, передбачених главами 11 та 12 КПК України.
Суд установив, що заходи, передбачені статтею 323 КПК України, були фактично реалізовані: суд неодноразово призначав нові дати слухань, ініціював виконання приводу, однак такі дії не привели до встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 та забезпечення його явки. Рапорти працівників Національної поліції підтверджують, що за адресою проживання обвинувачений відсутній, а його місцезнаходження невідоме. Таким чином, у матеріалах провадження наявні об'єктивні дані, що свідчать про ухилення обвинуваченого від участі у судовому провадженні.
З урахуванням вищезазначеного, суд констатує наявність правових передумов для подальшого застосування норм статті 335 КПК України, що регламентує можливість зупинення судового провадження у разі ухилення обвинуваченого від суду та оголошення його розшуку. Саме така ситуація має місце щодо ОСОБА_5 , оскільки неявка останнього є систематичною, без поважних причин, а здійснення приводу за встановленою процедурою виявилося неможливим.
Відповідно до частини першої статті 335 Кримінального процесуального кодексу України законодавець передбачає імперативний порядок дій суду у випадку ухилення обвинуваченого від суду. Норма прямо визначає, що у разі, якщо обвинувачений ухиляється від участі у судовому провадженні, суд зобов'язаний зупинити розгляд кримінального провадження щодо такої особи до моменту її розшуку. При цьому оголошення розшуку здійснюється виключно ухвалою суду, а обов'язок організації та забезпечення виконання заходів розшуку покладається на орган досудового розслідування (слідчого) та/або прокурора. Така конструкція є проявом балансу між правом обвинуваченого на участь у судовому розгляді та обов'язком суду забезпечити реальні гарантії змагальності й неможливість розгляду справи за відсутності обвинуваченого, якщо така відсутність не є добровільною участю або належним чином оформленою відмовою.
Матеріали кримінального провадження, долучені до суду разом із поясненнями прокурора, містять фактичні дані, які свідчать про тривалу відсутність обвинуваченого ОСОБА_5 на території його зареєстрованого місця проживання, а також за адресами, які він раніше повідомляв як місця свого перебування. Вжиті органами досудового розслідування та прокуратури заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження обвинуваченого не дали результату, що підтверджується відповідними рапортами, постановами та результатами перевірок. Суд також бере до уваги документально підтверджену неможливість забезпечення примусового приводу обвинуваченого, зокрема у зв'язку з відсутністю достовірних даних щодо його перебування, що унеможливлює виконання вимог статей 139-140 КПК України.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що невиконання обвинуваченим свого процесуального обов'язку з'являтися до суду має ознаки свідомого ухилення, оскільки його відсутність має тривалий характер, а причини неявки не повідомлені та не підтверджені жодними документами. Більше того, сукупність зібраних даних свідчить про реальну неможливість забезпечити участь обвинуваченого у судовому провадженні будь-якими менш суворими процесуальними засобами. Відтак продовження судового розгляду за відсутності обвинуваченого є юридично неможливим та суперечило б засаді справедливого судового розгляду.
З огляду на встановлені фактичні обставини, а також виходячи з імперативних приписів статті 335 КПК України, суд констатує наявність визначених законом правових підстав для зупинення судового провадження у даній справі. У зв'язку з цим суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 та покладення обов'язку організації його проведення на слідчого та/або прокурора, як цього вимагає кримінальний процесуальний закон.
У ході судового засідання прокурором було заявлено комплексне клопотання, яке включає три взаємопов'язані процесуальні вимоги, а саме: зупинення судового провадження, оголошення розшуку обвинуваченого та надання дозволу на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначене клопотання є процесуально допустимим та відповідає механізму, закріпленому у статтях 176, 177, 190, 309 та 335 КПК України, які встановлюють порядок застосування запобіжних заходів, підстави їх обрання та умови здійснення приводу і затримання обвинуваченого.
Відповідно до положень статті 176 КПК України тримання під вартою віднесене до запобіжних заходів, що мають винятковий характер, а їх застосування можливе лише за наявності правових підстав, встановлених статтями 177-178 КПК України. Частина друга статті 177 КПК України визначає, що обрання будь-якого запобіжного заходу можливе лише за умови доведення стороною обвинувачення факту існування обґрунтованої підозри та доведеності ризиків, передбачених частиною першою цієї статті. Таким чином, надання судом дозволу на затримання обвинуваченого є похідним процесуальним рішенням, яке повинно ґрунтуватися на попередній перевірці наявності підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу та необхідності забезпечення явки особи до суду для розгляду відповідного клопотання.
Частина перша статті 177 КПК України визначає вичерпний перелік ризиків, за наявності яких допускається застосування запобіжних заходів, зокрема: можливість переховування від органів досудового розслідування чи суду; ймовірність незаконного впливу на потерпілих, свідків або інших учасників кримінального провадження; ризик знищення, спотворення або приховування доказів; створення перешкод кримінальному провадженню іншим чином; а також ризик учинення нового кримінального правопорушення. Наявність хоча б одного з цих ризиків за умови доведення обґрунтованої підозри вже є підставою для застосування запобіжного заходу.
Прокурор у своєму клопотанні навів і документально підтвердив обставини, які свідчать про свідоме ухилення ОСОБА_5 від суду. Обвинувачений тривалий час не з'являється на виклики суду, не виходить на зв'язок, місцезнаходження його невідоме, а органи правопорядку не мають можливості забезпечити його привід. Така поведінка об'єктивно вказує на реальний ризик переховування від суду, що прямо підпадає під зміст пункту 1 частини першої статті 177 КПК України та є самостійною достатньою підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності інкримінованих обвинуваченому злочинів, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, суд бере до уваги високу ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може впливати на свідків, учасників кримінального провадження або продовжити злочинну діяльність. Суворість можливого покарання, а саме значний строк позбавлення волі, додатково підвищує ризик ухилення від суду.
Суд, оцінюючи доводи прокурора в контексті вимог статей 178 та 183 КПК України, доходить висновку, що наведені ризики є реальними, підтвердженими матеріалами справи та не можуть бути нейтралізовані застосуванням більш м'якого запобіжного заходу. З огляду на це суд вважає обґрунтованим вирішення питання про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, серед основних завдань кримінального провадження законодавець визначає забезпечення його ефективності та недопущення безпідставного затягування розгляду. На суд покладено обов'язок організовувати та здійснювати судовий розгляд таким чином, щоб кримінальне провадження відбувалося у строки, що узгоджуються з принципами справедливого судочинства, водночас із безумовним дотриманням прав і законних інтересів усіх учасників процесу. Цей обов'язок має не декларативний, а практичний характер і вимагає від суду прийняття процесуальних рішень, спрямованих на забезпечення належного ходу провадження.
Стаття 28 КПК України конкретизує зазначене завдання, установлюючи, що суд зобов'язаний забезпечити здійснення всіх процесуальних дій у розумні строки. Розумність строків оцінюється з урахуванням складності кримінального провадження, поведінки учасників, обсягу необхідних процесуальних дій, а також інших об'єктивних факторів. У цьому контексті суд не може ігнорувати обставини, які унеможливлюють продовження розгляду справи, та повинен застосувати передбачені законом механізми реагування.
Тривала неявка обвинуваченого ОСОБА_5 , підтверджена матеріалами провадження та відсутністю інформації щодо його фактичного місцезнаходження, створює суттєві та об'єктивні перешкоди для подальшого судового розгляду. Ухилення обвинуваченого від явки до суду позбавляє суд можливості продовжувати розгляд відповідно до вимог змагальності та безпосередності, що, у свою чергу, порушує встановлені законом гарантії та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
За таких умов суд зобов'язаний забезпечити дотримання принципу розумних строків шляхом застосування передбачених КПК України процесуальних заходів, спрямованих на усунення перешкод, що виникли. Зокрема, закон надає суду право зупинити судове провадження у випадку ухилення обвинуваченого, оголосити його розшук та, за наявності відповідного клопотання сторони обвинувачення, надати дозвіл на затримання з метою приводу для участі у вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу. Зазначені дії є правомірними, спрямованими на забезпечення балансу між завданнями кримінального провадження та процесуальними правами учасників, а також відповідають вимогам національного законодавства та принципам ефективності судового розгляду.
Оцінивши у сукупності всі встановлені обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 має системний та свідомий характер, який спрямований на уникнення особистої участі в судовому процесі. Фактичне ухилення обвинуваченого підтверджується його тривалою неявкою до суду, відсутністю будь-якого зв'язку з органами судової влади та невстановленим місцезнаходженням, що унеможливлює виконання завдань кримінального провадження у спосіб, передбачений КПК України.
Установлені обставини свідчать про наявність реальних та підтверджених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, а також інших ризиків, пов'язаних із можливим незаконним впливом на учасників провадження або перешкоджанням здійсненню правосуддя. Зазначені ризики випливають із характеру інкримінованих злочинів, їх тяжкості, суворості потенційного покарання та поведінки обвинуваченого, яка свідчить про його небажання виконувати процесуальні обов'язки.
Судом встановлено, що всі передбачені законом звичайні процесуальні заходи забезпечення явки обвинуваченого вичерпані та виявилися неефективними. Здійснити примусовий привід не видалося можливим через відсутність інформації про місце його перебування, що об'єктивно унеможливлює продовження судового розгляду без застосування спеціальних процесуальних інструментів, передбачених КПК України.
З урахуванням необхідності забезпечення ефективності та безперервності кримінального провадження, дотримання принципу розумних строків, а також на виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором наведено достатні, належні та допустимі обґрунтування для задоволення заявленого клопотання.
У сукупності встановлених фактів та правових підстав суд приходить до однозначного висновку, що клопотання прокурора про зупинення кримінального провадження, оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 та надання дозволу на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає вимогам закону та підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 28, 110, 135, 140-143, 314, 323, 309, 369-372, 392- 395 КПК України, Суд -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 , про зупинення кримінального провадження, розшук обвинуваченого та дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Оголосити у розшук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 07.10.2021 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч.2 ст.302, ч.3 ст.303 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.307 КК України.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.307 КК України зупинити до розшуку останнього.
Надати дозвіл на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.3 ст.307 КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Визначити строк дії ухвали суду до 17.05.2026 року включно.
Копію ухвали суду невідкладно скерувати на адресу ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, для виконання в частині розшуку обвинуваченого та його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та Київської окружної прокуратури м. Одеси, для контролю за виконанням.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ст.392 КПК України
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1