Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/5781/25
Номер провадження 1-кс/299/896/25
21.11.2025 року м.Виноградів
Слідчий судя Виноградівського районногосуду Закарпатської області ОСОБА_1 за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Виноградів, клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за за №12025071080000667 від 19 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
Старший слідчий СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні за за №12025071080000667 від 19 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Клопотання мотивує тим, що 19.11.2025 року о 04:20 військовослужбовцями Державної прикордонної служби України на напрямку 109 прикордонного знаку (ділянка відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») було затримано 2-х громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканця АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 . Під час опитування даних осіб, останній повідомили, що прибули в прикордоння з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України за сприянням громадянина України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших невстановлених осіб.
Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071080000667 від 19 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
19 листопада 2025 року в період часу з 10 години 20 хвилин по 10 годину 50 хвилин проведено огляд місця події за адресою смт. Вилок, вул. Купальна, 2, Берегівського району, на території ВІПС «ВИЛОК» в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «IPHONE 15», ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешк. АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «REDМI NOTE 13 5G» ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_4 та «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 .
Згідно постанови старшого слідчого ОСОБА_3 від 19.11.2025 мобільний телефон марки «IPHONE 15», ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешк. АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «REDМI NOTE 13 5G» ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_4 та «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 , визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12025071080000667 від 19 листопада 2025 року..
Отже враховуючи те, що вищевказане майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а також те, що для здобуття доказів у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій та експертиз, просить клопотання задовольнити.
Слідчий подав письмову заяву, у якій просив розглядати клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Слідчий суддя, вивчивши надані слідчим матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як убачається з наданих слідчим матеріалів, 19.11.2025 року о 04:20 військовослужбовцями Державної прикордонної служби України на напрямку 109 прикордонного знаку (ділянка відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») було затримано 2-х громадян України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканця АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 . Під час опитування даних осіб, останній повідомили, що прибули в прикордоння з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України за сприянням громадянина України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших невстановлених осіб.
Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071080000667 від 19 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
19 листопада 2025 року в період часу з 10 години 20 хвилин по 10 годину 50 хвилин проведено огляд місця події за адресою смт. Вилок, вул. Купальна, 2, Берегівського району, на території ВІПС «ВИЛОК» в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «IPHONE 15», ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешк. АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «REDМI NOTE 13 5G» ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_4 та «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 .
Згідно постанови старшого слідчого ОСОБА_3 від 19.11.2025 мобільний телефон марки «IPHONE 15», ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешк. АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «REDМI NOTE 13 5G» ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_4 та «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 , визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12025071080000667 від 19 листопада 2025 року, з метою збереження речових доказів та для проведення експертизи.
Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручан¬ня в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (див. рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими слова¬ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
Слідчим доведено, що зазначене у клопотанні майно, має значення речових доказів у кримінальному проваджені, таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України щодо запобігання можливості його пошкодження, псування, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При цьому, матеріалами клопотання підтверджується, що відомості до ЄРДР за №12025071080000667 від 19 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Слідчий суддя зазначає, що згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
На підставі викладеного та керуючись статтями 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме речові докази:
мобільний телефон марки «IPHONE 15», ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешк. АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «REDМI NOTE 13 5G» ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-карткою «КИЇВСТАР» НОМЕР_4 та «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 , які були вилучені в ході проведення огляду місця події 19.11.2025 року за адресою смт. Вилок, вул. Купальна, 2, Берегівського району, на території ВІПС «ВИЛОК», з метою збереження речових доказів та проведення в подальшому судових експертиз.
Заборонити власнику та/або іншим власникам і користувачам розпоряджатись та користуватись вищеперерахованим майном.
Ухвала виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу небуло подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1