Справа № 716/1760/25
17.11.2025 місто Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді Вайновської О.Є.,
секретаря судового засідання Бортніка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25.09.2025 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №101810711 від 15.06.2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 12000,00 грн строком 15 днів з кінцевою датою повернення - 30.06.2021, та зобов'язалася повернути його, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 1,70% та 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, сплатити комісію в розмірі 1800,00 грн. В обґрунтування позову посилалося на те, що неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором з боку ОСОБА_1 призвело до виникнення заборгованості перед первинним кредитором ТОВ «МІЛОАН» в розмірі 22791,43 грн. Однак 29.10.2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло прав нового кредитора за кредитним договором №101810711 від 15.06.2021 на підставі договору факторингу №11Т від 29.10.2021 року, у зв'язку чим до товариства перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму боргу 22791,43 грн. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачки на свою користь понесені ним судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою судді від 29.09.2025 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, свої інтереси довірила представляти адвокату Зачепіло З.Я.
Представник відповідачки адвокат Зачепіло З.Я. в судове засідання не з'явилася, подала до суду письмові пояснення в яких зазначає підстави для відмови у задоволенні позову: 1) належними доказами не підтверджено перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 12000,00; 2) відсутність первинного документу, який підтверджує суму заборгованості в розмірі 22791,43 грн; 3) наданий договір факторингу не свідчить про перехід до позивача прав стягувача за кредитним договором; ) стягнення заборгованості за комісією у розмірі 990,80 грн суперечить нормам матеріального права. З огляду на викладене, вважає позов не обґрунтованим, таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами та таким, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін, при цьому фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 15.06.2021 між ТОВ «Мілоан» в особі генерального директора Вініченко О.В. та ОСОБА_2 укладений договір про споживчий кредит №101810711, за яким кредитодавець зобов'язався передати грошові кошти позичальнику у сумі 12000,00 гривень строком на 15 днів, з кінцевим терміном повернення 30.06.2021 (а.с.9-12).
Відповідно до п.п.1.1. Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далікредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (даліплата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п.п.1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 12000,00 грн.
Відповідно до п.п. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30.06.2021.
Відповідно до п.п. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1800 грн., яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п.п. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 3060,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6. Договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Нарахування Кредитодавцем відсотків за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п.п. 2.2.2. п.п. 2.2.2).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної(базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника (п.п. 2.2.2).
Відповідно до п.п. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
З копії паспорта споживача кредиту №101810711 слідує, що відповідачу було відомо умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі аспекти. (а.с. зв.13-14)
Додатком №1 до договору про споживчий кредит №101810711 від 15.06.2021 року визначено графік платежів за договором про споживчий кредит №101810711 від 15.06.2021 року (а.с.13)
Вказані умови кредиту доведені до відома споживача та узгоджені сторонами.
З копії платіжного доручення 28777351 від 15.06.2021 вбачається, що ТзОВ «Мілоан» перерахувало відповідачці ОСОБА_2 12000,00 гривень, призначення платежу: кошти згідно договору 101810711 (а.с.71).
Відповідно до наданого ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення заборгованість кредитним договором №101810711 вбачається, що сума заборгованості становить 22791,43 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 8690,00 грн, заборгованості по процентах - 13110,63 грн, заборгованості по комісії - 990,80 грн (а.с.46-47).
Відповідно до копії договору факторингу № 11Т від 29.10.2021 слідує, що ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Лукаш О.А. та ТОВ «Мілоан» в особі директора Вініченко О.В. уклали договір факторингу, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги та становиться кредитором.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Встановлено, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищевикладене, Договір відповідає вимогам статті 11 Закону, оскільки відповідачка перед взяттям кредиту була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору, саме до його підписання, адже Інформаційно-телекомунікаційна система побудована на тому, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору, клієнт не може перейти до наступного етапу безпосереднього підписання договору.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідженням письмових доказів встановлено, що 15.06.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 12000,00 грн строком 15 днів з кінцевою датою повернення - 30.06.2021, та зобов'язалася повернути його, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, сплатити комісію в розмірі 1800,00 грн.
При цьому, перед укладенням вищевказаного договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 за допомогою отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону, а ОСОБА_1 підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання Договору.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Згідно наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення відповідачка заборгувала 22791,43 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 8690,00 грн, заборгованості по процентах - 13110,63 грн, заборгованості по комісії - 990,80 грн (а.с.46-47).
Контррозрахунку відповідачка не надала.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_1 частково виконувала взяті на себе зобов'язання по сплаті заборгованості по тілу кредита, процентах та комісії, а саме:
- 01.07.2021 сплатила заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1200,00 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 1638,00 грн, комісію за пролонгацію кредиту в розмірі 1200,00 грн (10% від суми кредиту), тим самим пролонгувала строк кредитування на 15 днів (п.2.3.1.1.);
- 09.07.2021 року ОСОБА_1 сплатила проценти за користування кредитом в розмірі 3490,80 грн, комісію за оформлення кредиту - 809,20 грн (п.1.5.1. Договору);
- 16.07.2021 відповідачка сплатила комісію за пролонгацію в розмірі 1080,00 грн (10% від залишку кредиту з урахуванням сплаченого 01.07.2021 тіла в розмірі 1200,00 грн), тіло кредиту в розмірі 1080,00 грн, проценти - 682,00 грн, чим пролонгувала строк діх договору на 15 днів (п.2.3.1.1.);
- 31.07.2021 тіло кредиту - 291,00 грн, проценти - 407,00 грн; комісію за пролонгацію в розмір 291,00 грн, чим пролонгувала строк кредитування на 3 дні;
- 06.08.2021 відповідачка сплатила комісію за пролонгацію в розмірі 282,00 грн (3% від тіла кредиту), тіло кредиту - 282,00 грн, проценти - 556,00 грн, чим пролонгувала строк кредитування на 3 дні;
- 09.08.2021 відповідачка сплатила комісію за пролонгацію в розмірі 457,00 грн (5% від тіла кредиту), чим пролонгувала строк кредитування на 5 днів (до 16.08.2021 включно), тіло кредиту - 457,00 грн, проценти - 1094,00 грн.
Як зазначено вище, відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3.) строк кредитування складав 15 днів. Відповідно до п.2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування , але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6. Договору.
Отже, відповідно до п.2.3.1. Договору після 10.08.2021, тобто останньої пролонгації на 5 днів до 16.08.2021, нарахування процентів за користування кредитом відповідно до п.1.6. договору є правомірним та відповідає умовам п.2.3.1.2 Договору.
Крім того, умовами договору сторони передбачили, що розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини щодо яких невідомо настане вона чи ні, відповідно до ст.212 ЦК України та полягає у здійсненні платежу позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах або продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування визначеного п.1.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2.
За вищевикладених обставин суд не вбачає факту нарахування відсотків поза межами строку кредитування, а з урахуванням часткового погашення відповідачкою заборгованості за договором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 22791,43 грн, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 8690,00 грн (12000-1200-1080-291-282-457=8690), процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13110,63 грн, комісії в розмірі 990,80 грн (1800-809,20=990,80), є доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
В своїх поясненнях представник відповідачки адвокат Зачепіло З.Я. посилається на той факт, що суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачці, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідачки матеріали справи не містять, а у зв'язку із цим неможливо підтвердити факт перерахування відповідачці коштів в розмірі 12000,00 грн. Такі твердження суд спростовує наступним.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Відповідно до пункту 10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Як вбачається з умов кредитного договору, зокрема п.2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на картковий рахунок.
Зі змісту платіжного доручення 28777351 вбачається, що видача коштів за кредитним договором №101810711 від 15.06.2021 здійснювалася платником ТОВ «Мілоан», дата та час операції 15.06.2021, сума - 12000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 101810711.
В свою чергу відповідачкою не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, на яку переведено кредитні кошти у визначеній сумі, їй не належить, а тому суд вважає, що позивачем доведено факт переказу (надання) кредитних коштів відповідачці.
Щодо тверджень відповідачки стосовно недопустимості розрахунку заборгованості за кредитним договором №101810711 від 15.06.2021 суд зазначає наступне.
Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника .
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 8 липня 2020 року по справі №464/4985/15-ц, твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
У позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року по справі №753/16745/15-ц, Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції, про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.
Підсумовуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні підтверджено факт перерахування кредитних коштів відповідачці, розрахунок заборгованості є належним доказом, нарахування процентів та комісії за користування кредитом здійснювалося у відповідності до умов договору, що частково погашалося відповідачкою, тим самим договір був нею пролонгований. З іншого боку доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку та відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 по кредитному договору.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позові вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Судом встановлено, що 29.10.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «МІЛОАН» уклали Договір факторингу №11Т, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором на загальну суму 22791,43 грн.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Під час розгляду справи встановлено, що до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №101810711 від 15.06.2021 року, зобов'язання за яким з приводу повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_1 належним чином не виконувались, що призвело до утворення заборгованості перед ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в загальному розмірі 22791,43 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 8690,00 грн, заборгованості за відсотками 13110,63 грн,комісії 990,80 грн.
Таким чином, позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101810711 від 15.06.2021 року в загальному розмірі 22791,43 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з того, що позивачем заявлено що судові витрати складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Так, згідно частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025 року (а.с.15-17), в якому зазначено виконані послуги на суму 4000,00 грн; додаткова угода №101810711 до Договору про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025 року (а.с.18); детальний опис робіт (виконаних послуг), виконаних адвокатом Міньковська А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАВНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, які становлять 5000,00 грн та складаються з правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на суму 1000,00 грн; складання позовної заяви в розмірі 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) в розмірі 500,00 грн; подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням в розмірі 500,00 грн (а.с.70).
Вимоги ч.6 ст.137 ЦПК України відповідачем не виконані.
На підтвердження витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн - платіжну інструкцію в національній валюті №101810711 від 05.09.2025 (а.с.1).
Враховуючи викладене, беручи до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 5000,00 грн, і вважає це співмірним обсягу наданих адвокатом послуг з урахуванням їх вартості, наведеної детальному описі наданих послуг, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 274, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, НОМЕР_2 (07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за кредитним договором №101810711 від 15.06.2021, якаскладається з заборгованості за тілом кредита в розмірі 8690,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 13110,63 грн, комісії 990,80 грн, а всього в розмірі 22791 (двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто один) гривень 43 (сорок три) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, НОМЕР_2 (07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, НОМЕР_2 (07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) понесені витрати на правову допомогу за договором №42649746 від 05.05.2025 у розмірі 5000,00 (сім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Є. Вайновська