Справа № 212/1964/24
2/212/96/25
21 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Покровського районного суду міста Кривого Рогу у складі:
суддя - Ведяшкіна Ю.В.
секретар судового засідання - Розинько К.А.
у цивільній справі № 212/1964/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування запису про реєстрацію права власності, визнання права особистої приватної власності на майно, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
В судовому засіданні брали участь:
представник позивача - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_4
20.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, а 24.06.2024 року із уточненнями до нього, в якому просила суд:
- в порядку поділу майна подружжя визнати за нею та ОСОБА_2 право власності за кожним по частині домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А-1», загальною площею 111,0 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, які складаються з наступних об'єктів, згідно технічної характеристики: гаражу «Б», альтанки «В», вбиральні «Г», душевої «Д», водогону І, брами № 2, огорожі 1, замощення ІІ; та земельної ділянки, що розташована за тією ж адресою, загальною площею 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1211000000:04:457:0022;
- в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право власності за кожним по частині транспортного засобу марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору;
-стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати у розмірі 5 431,00 грн, з яких: 2931,00 витрати по сплаті судового збору, 2 500,00 - витрати за проведення експертного дослідження транспортного засобу.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.03.2017 року. В період шлюбу, 31.01.2018 року, ними було придбано домоволодіння з земельною ділянкою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та 17.10.2019 року, автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору. На теперішній час разом з дитиною проживає окремо від відповідача, та оскільки з відповідачем не досягнуто домовленості щодо порядку поділу спірного майна, змушена звернутися до суду із зазначеним позовом.
07.03.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
04.04.2024 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, а 20.06.2024 року з уточненнями до нього, в яких просив суд:
- скасувати реєстраційний запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт житлової нерухомості - будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2018 року; та визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на: будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати реєстраційний запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд; та визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд;
- скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 ; визнавши за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки Volkswagen Golf Variant 2.0 TDi, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що з 03.03.2017 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірваний рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2023 року. Домоволодіння з земельною ділянкою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є його особистою приватною власністю, оскільки були придбані за кошти, які належали йому особисто, а саме, за грошові кошти, подаровані 05.09.2016 року його сестрою ОСОБА_6
13.06.2024 року ухвалами суду первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 , залишені без руху.
28.11.2024 року ухвалою суду після усунення сторонами недоліків первісного та зустрічного позовів, було продовжено підготовчий розгляд зазначеної цивільної справи.
27.12.2024 року ухвалою суду прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 .
14.01.2025 року ОСОБА_2 подано до суду відповідь на відзив (відзив представником ОСОБА_1 був вручений представнику ОСОБА_2 раніше ніж поданий до суду), в якій просив первісний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що ним подано до суду належні докази на підтвердження того, що спірне майно було придбане за грошові кошти, які належали йому на праві особистої власності та були набуті ним до реєстрації шлюбу. Зазначивши, що житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, були придбані за грошові кошти подаровані його сестрою; також те, що саме він займався покупкою транспортного засобу, у зв'язку з чим 18.07.2017 року отримував комерційну пропозицію від продавця, після чого передав Відповідачці суму коштів для здійснення першого платежу за транспортний засіб, які були отримані ним від продажу транспортного засобу, який перебував у його користування на той час, та був придбаний до реєстрації шлюбу з Відповідачкою, право власності на який було оформлено на його колишню дружину.
16.01.2025 року представником ОСОБА_1 подана до суду відзив, відповідно до якого просила відмовити в задоволенні зустрічного позову посилаючись на те, що спірне майно було придбано в період шлюбу, коли сторони були сім'єю , спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки; та в зазначений період часу ОСОБА_1 працювала, мала стабільний дохід. Крім того, вважає посилання ОСОБА_2 на те, що вказане майно було придбане ним за грошові кошти подаровані йому сестрою, не обґрунтованим, оскільки майно було придбано, відповідно, через рік та через два роки, після дарування коштів, а вказаний договір дарування грошових коштів не містить визначення їх цільового призначення.
05.03.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просила первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити з підстав наведених у позовній заяві та відзиві.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у зустрічній позовній заяві та відповіді на відзив, додатково зазначивши, що вказане нерухоме майно з його ініціативи було оформлено саме на дружину ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що він займався підприємницькою діяльністю, тому побоюючись можливих збитків, намагався вивести вказане майно з числа майна на яке може бути звернуто стягнення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний у 2016 році, під час шлюбу ОСОБА_2 був придбаний автомобіль, який був оформлений на неї, але користувався ним ОСОБА_2 , у зв'язку з чим ОСОБА_2 в 2017 році звернувся до неї повідомивши, що він продає автомобіль, тому вона як власник авто приймала участь у оформленні продажу автомобіля, за який отримала 11000 доларів США, які відразу передала ОСОБА_2 , та з його слів знає, що вказані грошові кошти він витратив на придбання нового авто.
Заслухавши представника Позивача, Відповідача, його представника, та свідка ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Так, згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
За змістом ч. 1 та ч. 7 ст. 41 Конституції України, ч. 1 та ч. 5 ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно зі статтею 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 03.03.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2023 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
В період шлюбу, 31.01.2018 року ОСОБА_1 було придбано домоволодіння з земельною ділянкою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, та земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, що підтверджується нотаріально посвідченим Договором купівлі - продажу домоволодіння з земельною ділянкою від 31.01.2018 року. Відповідно до п. 4 Договору, продаж зазначеного домоволодіння з земельною ділянкою здійснено за 89 963 грн.; відповідно до п. 10 Договору чоловік Покупця в заяві надав згоду своїй дружині на укладання цього договору, підпис на якій засвідчено ОСОБА_9 , державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори 31.01.2018 року за реєстровим № 2-309 (а.с.8-9).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої станом на 06.02.2024 року, право власності на домоволодіння загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама № 2, огорожа № 1, замощення ІІ, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1474254612110), та земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1467826012110), зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 31.01.2018 року (а.с.10-11).
В період шлюбу, 17.10.2019 року проведено реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF VARIANT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому власником транспортного засобу зазначена ОСОБА_1 . При цьом , згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, датою першої реєстрації зазначеного транспортного засобу в України зазначено - 24.10.2017 року (а.с.12-14).
Сторони та їх неповнолітній син зареєстровані в спірному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.97).
03.03.2022 року ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином внаслідок розпочатої 24.02.2022 року військової агресії рф проти України, виїхала за кордон, де перебуває до теперішнього часу. Спірний транспортний засіб залишився на території України та перебуває у користуванні ОСОБА_2 , що сторонами не оспорюється.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15, із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України вбачається, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном. Сам факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власністю подружжя.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, аналіз ст.ст. 60, 71 СК дозволяє зробити висновок про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18); у постановах Верховного Суду: від 6 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-1546св18), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
На підтвердження заявлених ОСОБА_2 в зустрічному позові позовних вимог про визнання спірного майна його особистою приватною власністю, надані наступні докази.
05.09.2016 року сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (а.с.102-103) на підставі нотаріально посвідченого Договору дарування грошових коштів, зареєстрованого в реєстрі за № 437, подарувала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 125 000,00 доларів США (а.с.100-101).
18.10.2016 року ОСОБА_2 укладено Договір з ПАТ “Райффайзен Банк Аваль» на оренду індивідуального (банківського) сейфу № 06/Д4-В21/174 (а.с.208), в якому згідно тверджень ОСОБА_2 він зберігав частину грошових коштів подарованих сестрою.
03.11.2016 року ОСОБА_2 відкрито в АТ КБ “ПриватБанк» депозитний рахунок, сума вкладу на якому становила 30000,00 доларів США (з 03.11.2016 року по 04.05.2017 року, з 11.05.2017 року по 12.11.2027 року, з 13.11.2017 року по 14.02.2018 року), а з 14.02.2018 року сума вкладу зменшилась до 5000,00 доларів США (а.с.99). Згідно пояснень ОСОБА_2 саме з наведеного депозитного рахунку ним були зняті 25550,00 доларів США, для придбання та оформлення 31.01.2018 року спірного домоволодіння.
Отже, аналізуючи надані ОСОБА_2 докази, відповідно до яких, 05.09.2016 року він отримав в дар грошові кошти в сумі 125000,00 доларів США, 18.10.2016 року орендував у банку індивідуальний (банківський) сейф, 03.11.2016 року відкрив у банку депозитний вклад, на який поклав 30000,00 грн., сума грошових коштів на якому з 14.02.2018 року зменшилась на 25550,00 доларів США, тобто вказана сума грошових коштів була достроково ним знята, а 31.01.2018 року сторонами був придбаний спірне домоволодіння з земельною ділянкою. А також враховуючи, що спірне домоволодіння було придбано через 10 місяців після реєстрації шлюбу, та матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що сторони за 10 місяців шлюбу отримали дохід, який би дорівнював сумі грошових коштів, сплачених за спірне домоволодіння.
За таких підстав, суд вважає, що ОСОБА_2 спростовано належними доказами презумпція спільності права власності подружжя на спірне домоволодіння та земельну ділянку під ним, які були придбані в період шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, тому його позов в цій частині підлягає задоволенню.
При цьому, надані ОСОБА_1 витяги з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з 3 кварталу 2014 року по 4 квартал 2019 року (а.с.228-234), які містять відомості про отриманий нею дохід за вказаний період, відповідно до яких ОСОБА_1 в 3, 4 кварталі 2014 року отримувала заробітну плату в середньому за місяць - 1309 грн.; в 1 - 4 кварталі 2015 року отримувала заробітну плату в середньому за місяць - 2604 грн.; в 1 - 4 кварталі 2016 року отримувала заробітну плату в середньому за місяць - 5469 грн.; в першому кварталі 2017 року отримувала заробітну плату в середньому за місяць - 7826 грн.; в другому кварталі 2017 року отримала заробітну плату в розмірі - 5369 грн.; починаючи з 3 кварталу 2017 року по 3 квартал 2019 року отримувала державну соціальну допомогу у зв'язку з вагітністю та народженням ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини; суд до уваги не приймає, оскільки, на переконання суду, відомості наведені у зазначених документах не доводять твердження ОСОБА_1 про наявність у неї доходу, за який можливо було придбати спірне нерухоме майно або внести частину його вартості, враховуючи також, що матеріали справи не містять доказів щодо можливого накопичення нею грошових коштів, та щодо наявності у ОСОБА_2 за 10 місяців шлюбі, достатнього доходу для придбання спірного нерухомого майна.
Крім того, наявні у вказаних матеріалах відомості щодо отримання нею в 2 кварталі 2017 року від продажу рухомого майна 113179,71 грн., суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_1 не посилалась на зазначену суму грошових коштів, як на дохід витрачений на придбання спірного майна, та не підтвердила іншими доказами факт заощадження вказаного суми грошових коштів до моменту придбання спірного майна.
Надані ОСОБА_1 відомості про отриманий нею дохід в період часу з 4 кварталу 2019 року по 4 квартал 2023 року (а.с.235-244), суд до уваги не приймає, оскільки зазначений дохід отриманий нею після придбання спірного майна.
Надані ОСОБА_1 відомості про дохід ОСОБА_10 (вітчима ОСОБА_1 ) за період часу з 1 кварталу 2015 року по 4 квартал 2019 року (а.с.245-252), суд до уваги не приймає, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що зазначена особа надавала грошові кошти ОСОБА_1 для придбання спірного майна.
Що стосується позовних вимог щодо транспортного засобу, то ОСОБА_2 на підтвердження заявлених ним позовних вимог, надано суду наступні докази.
З 12.09.2003 року по 14.06.2016 року ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 (а.с.120).
24.04.2012 року на ім'я ОСОБА_7 був зареєстрований транспортний засіб SKODA OCTAVIA A5 реєстраційний номер НОМЕР_2 . В особових відмітках свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу зазначено: “ ОСОБА_2 має право користування» (а.с.209).
Згідно пояснень свідка ОСОБА_7 , наданих під час судового розгляду справи, зазначений транспортний засіб був придбаний ОСОБА_2 та він же користувався вказаним авто. В 2017 році ОСОБА_2 повідомив їй, що він продає авто, тому вона як власник авто приймала участь у оформленні продажу автомобіля, за який отримала 11000 доларів США, які відразу передала ОСОБА_2 , та з його слів знає, що вказані грошові кошти він витратив на придбання нового авто.
При цьому, надані ОСОБА_2 . Комерційну пропозицію від 18.07.2017 року, відповідно до якої продавцем Фольксваген Центр Кривий Ріг було складено письмову Комерційну пропозицію на ім'я ОСОБА_2 , на обраний ним автомобіль моделі Volkswagen Golf SportWagen S 2.0 TDI (а.с.115); та сформовані 12.10.2017 року Продавцем рахунки за вказаний транспортний засіб на ім'я ОСОБА_12 в сумі з ПДВ - 467095,00 грн., і на суму 10000,00 грн., які містять посилання на те, що він дійсний протягом 3 банківських днів, та в разі несплати на протязі 3 банківських днів, суму буде змінено (а.с.116), суд не приймає до уваги як належні докази, оскільки надана Комерційна пропозиція та рахунки були сформовані щодо іншого транспортного засобу ніж той, що є предметом поділу між подружжям та зареєстрований на ОСОБА_1 ; та матеріали справи не містить доказів сплати сторонами зазначеного рахунку.
Отже, аналізуючи встановлені по справі обставини, відповідно до яких ОСОБА_2 продовжував користуватися транспортним засобом придбаним в шлюбі з ОСОБА_7 до моменту придбання спірного автомобіля, що ОСОБА_1 не оспорювалось, враховуючи наявність у ОСОБА_2 грошових коштів на депозитному рахунку, право власності на які було ним отримано до реєстрації шлюбу зі ОСОБА_1 , та відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджувалинаявність у ОСОБА_1 та у ОСОБА_2 в період часу з 03.03.2017 року по 17.10.2019 року (або до 24.10.2017 року, тобто в час, коли згідно пояснень ОСОБА_2 ним були авансом сплачені грошові кошти за спірний транспортний засіб), враховуючи також, що ОСОБА_1 не було спростовано твердження ОСОБА_2 про те, що вартість спірного транспортного засобу була сплачена 12.10.2017 року, суд вважає що ОСОБА_2 спростовано належними доказами презумпція спільності права власності подружжя на спірний транспортний засіб, який був придбаний в період шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, тому його позов в частині визнання зазначеного спірного транспортного засобу його особистою приватною власністю, підлягає задоволенню.
За таких підстав, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за необґрунтованістю, а зустрічний позов ОСОБА_2 , враховуючи, в тому числі, вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 6 -13, 17 - 18, 76 - 82, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування запису про реєстрацію права власності, визнання права особистої приватної власності на майно, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - задовольнити.
Скасувати реєстраційний запис (реєстровий номер об'єкта нерухомого майна : 1474254612110) про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт житлової нерухомості - будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама АДРЕСА_2 , огорожа № 1, замощення ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2018 року.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на: будинок загальною площею 111 кв.м., житловою площею 55,4 кв.м., житловий будинок А-1, гараж Б, альтанка В, вбиральня Г, душева Д., водогон І, брама АДРЕСА_2 , огорожа № 1, замощення ІІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасувати реєстраційний запис (реєстровий номер об'єкта нерухомого майна: 1467826012110) про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2018 року.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:04:457:0022, площа 0,0588 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд.
Скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 та визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки Volkswagen Golf Variant, 2015 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 21 листопада 2025 року.
Суддя: Ю. В. Ведяшкіна