Справа №212/11103/25
1-кп/212/1214/25
21 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - ОСОБА_1 ; за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження, які приймають участь у судовому засіданні: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025046730000371 від 13 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України стосовно:
ОСОБА_4 , який 31 березня 1988 року народився у місті Київ, громадянин України, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, здобув вищу освіту, не працює, інвалідності не має, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 02.09.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ст. 309 ч. 1 КК України до пробаційного нагляду строком на 1 рік 3 місяці, -
12 вересня 2025 року, приблизно об 14:00 годині, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував біля магазину «Варус», що по вулиці Романа Шухевича, буд. 17, де зустрів свою знайому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Між вказаними особами виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел, спрямований на нанесення потерпілій ОСОБА_6 ударів та заподіяння їй фізичного болю.
Реалізуючи свій раптово виниклий протиправно-кримінальний умисел, перебуваючи у безпосередній близькості - на відстані витягнутої руки від потерпілої, діючи умисно, з мотивів раптової неприязні, ОСОБА_4 наніс потерпілій ОСОБА_6 один удар долонею лівої руки по правій стороні обличчя, один удар долонею правої руки по лівій стороні обличчя. Після чого наніс один удар долонею правої руки по потилиці, чим спричинив останній фізичного болю.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 було умисно завдано ударів, які викликали фізичний біль і не спричинили тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив суд, що вину в інкримінованому кримінальному йому правопорушенні за обставин, що викладенні в обвинувальному акті визнає повністю. Підтвердив, що у вересні 2025 року наніс три удари долонею потерпілій. Попереднє покарання у виді пробаційного нагляду він не відбував, а штраф не зможе сплатити. Щиро розкаюється
Враховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого, його захисника, відсутність у прокурора заперечень проти цього, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини й мотивів кожного епізоду кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. У суду не виникло сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, якому декілька разів було роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини справи й погоджувався з кваліфікацією вчинених ним діянь, його показання є чіткими, мають логічний характер, об'єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому у суду не має сумнівів у його волевиявленні.
З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КК України, як умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Згідно з ч. 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особу винного, який раніше судимий, не працює (що ускладнює виконання покарання пов'язаного зі штрафом), у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України судом визнається щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України обвинуваченому не інкримінуються.
Інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив 12.09.2025 року, тобто в період відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, визначеного йому вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02 вересня 2024 року за ч. 1, ст. 309 КК України.
Згідно із повідомленням Соснівського районного відділу Філії державної установи “Центр пробації» у Черкаській області, вказаний вирок суду прийнятий до виконання проте ОСОБА_4 знаходить в розшуку та в Центр пробації не прибув.
Стаття 72 КК не передбачає прямого співвідношення громадських робіт та пробаційного нагляду.
Таке співвідношення може бути проведено лише опосередковано через інші види покарань двома способами:
- за допомогою комплексного використання положень підпунктів г) і а-1) п. 1 ч. 1 ст. 72 КК,
- з використанням положень пунктів 4 і 5 ч. 1 ст. 72 КК.
За приписами ч. 1 ст. 72 КК менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи, зокрема, з такого їх співвідношення:
- пункт 1 - одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду, два дні обмеження волі, три дні виправних робіт та вісім годин громадських робіт; тобто двом дням пробаційного нагляду відповідає вісім годин громадських робіт; відтак 100 годин громадських робіт відповідає 25 дням пробаційного нагляду;
- пункти 4, 5 - одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, вісім годин громадських робіт; отож 100 годин громадських робіт відповідає 12,5 дням пробаційного нагляду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що при визначенні остаточного покарання треба керуватись пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК, що є більш сприятливим для обвинуваченого.
Така позиція колегії суддів узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 335/1211/23, провадження №51 - 3563 км 24.
За таких обставин належить призначити ОСОБА_4 покарання за новий злочин та відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02 вересня 2024 року за ч. 1, ст. 309 КК України, при цьому за правилами ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, відповідно до ст. 50 КК України.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався.
Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 469, 472, 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити міру покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, із застосуванням ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02 вересня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання у виді 1 року 3 місяців 5 днів пробаційного нагляду, з покладанням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 591 КК України:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_7