Справа № 212/12180/25
2/212/6533/25
21 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності, -
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що їй на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва на право власності від 21.03.2006 року, яка також належить членам її сім'ї: доньці, ОСОБА_2 , сину, ОСОБА_3 , сину, ОСОБА_4 . Частки кожного співвласника у праві власності на таку квартиру не визначені, тому виникла необхідність визначити частки кожного співвласника, оскільки відсутність такого визначення унеможливлює належне користування, розпорядження майном та державну реєстрацію права власності на частку такого майна. На підставі викладеного просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири по АДРЕСА_2 , визначивши, що частки інших співвласників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у праві власності на вказану квартиру є рівними, тобто належить по 1/4 частці кожному.
У відзиві на позов відповідач, ОСОБА_3 , не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, вказував, що проживав у спірній квартирі протягом останніх 7 років сам та останні 2 роки із своєю дружиною та дитиною, які є внутрішньо переміщеними особами, використовуючи дану квартиру, як постійне місце проживання, де вони робили ремонт та покращення, сплачуючи одноосібно за комунальні послуги. Інші співвласники не приймали будь-якої участі в утриманні спірної квартири. Крім того ОСОБА_1 є власницею квартири по АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_4 понад 10 років. Також ОСОБА_2 є власником квартири по АДРЕСА_4 . При цьому ОСОБА_1 знаходиться за кордоном з 2018 року. Вважав, що відсутність проживання, несплата комунальних послуг співвласниками свідчить про їхню відмову використовувати своє право власності на цю квартиру. Отже, враховуючи зазначене, просив суд відмовити в позові ОСОБА_1 .
У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказувала, що у ОСОБА_3 наявна у власності квартира по АДРЕСА_5 . Додавала, що вона також сплачує комунальні послуги на спірну квартиру.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року при відкритті провадження судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Позивачка, ОСОБА_1 , не висловила заперечень проти розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
Відповідачі, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , також не висловили заперечень проти розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , також не скористались своїм право на подання відзиву на позов ОСОБА_1 .
Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 березня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками на праві спільної сумісної власності квартири по АДРЕСА_1 (загальна площа 57,8 кв. м., житлова площа 38,2 кв. м.), що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав від 10.05.2024 року та інформацією з Державного реєстру речових прав від 21 жовтня 2025 року.
На підставі ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Так за ч. 1 ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Натомість, згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 ЦК співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
На підставі ч. 1, 2 ст. 372 ЦК майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Таким чином суд встановив, що за відсутності доведеності виключень, передбачених ч. 2 ст. 370 та ч. 2 ст. 372 ЦК, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, внаслідок чого частки співвласників квартири по АДРЕСА_1 є відповідно рівними.
Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично належить на праві спільної сумісної власності по 1/4 частки кожному квартира по АДРЕСА_2 .
Також суд не встановив обставин, які мають істотне значення, для збільшення або зменшення частки одного із співвласників спірного житла.
При цьому суд не приймає до уваги надані ОСОБА_3 докази на підтвердження належності ОСОБА_1 на праві власності квартири по АДРЕСА_6 та ОСОБА_2 на праві власності квартири по АДРЕСА_4 , оскільки такі дані не впливають на правильність ухвалення судом рішення по такій справі.
Так само факт не проживання співвласника у належному йому житлі не свідчить про втрату правомочностей щодо такого нерухомого майна, тому суд відкидає надані відповідачем ОСОБА_3 докази на підтвердження не проживання у квартирі по АДРЕСА_2 інших співвласників: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Так само перебування за кордоном позивачки, ОСОБА_1 , не впливає на обсяг її права власності на квартиру по АДРЕСА_1 .
За ч. 1 ст. 541 ЦК солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
При цьому за ч. 1, 2 ст. 544 ЦК боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Отже, суд зауважує, що сплата комунальних платежів з утримання квартири по АДРЕСА_1 не впливає на право спільної сумісної власності сторін на таке житло, однак в подальшому співвласник, який здійснив таку оплату має право на зворотну вимогу до кожного іншого з співвласника, тобто в порядку регресу.
Таким чином на підставі викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визначення, що частки співвласників квартири по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у праві спільної власності на таку квартиру є рівними, внаслідок чого таке житло належить кожному з них на праві спільної часткової власності по 1/4 частки.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності - задовольнити.
Визначити, що частки співвласників квартири по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у праві приватної спільної сумісної власності на таку квартиру є рівними.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири (загальна площа 57,8 кв. м., житлова площа 38,2 кв. м.), розташованої по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири (загальна площа 57,8 кв. м., житлова площа 38,2 кв. м.), розташованої по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку квартири (загальна площа 57,8 кв. м., житлова площа 38,2 кв. м.), розташованої по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири (загальна площа 57,8 кв. м., житлова площа 38,2 кв. м.), розташованої по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 21 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов