Єдиний унікальний номер: 728/2008/25
Номер провадження 2/728/724/25
21 листопада 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Глушко О.І.
при секретарі Коваленко В.В.
за участю представника відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» Гуслякової М.З. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмачі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення,-
01.08.2025 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі відповідач або АТ «Українська залізниця») матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2025 роки в загальній сумі 61875 грн 60 коп, вказуючи на те, що працювала у відповідача та звільнилася з роботи 30.06.2025 року за власним бажанням, однак відповідач, в порушення ст. 116 КЗпП України та п. 3.10 Колективного договору, не виплатив їй матеріальної допомоги на оздоровлення.
Розмір вказаної матеріальної допомоги розраховує, виходячи з шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що передбачено п. 3.10 Колективного договору, наступним чином:
у 2022 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2481 грн 00 коп, тому сума допомоги на оздоровлення склала 14886 грн 00 коп (2481 грн 00 коп*6);
у 2023 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684 грн 00 коп, тому сума допомоги на оздоровлення склала 16104 грн 00 коп (2684 грн 00 коп*6);
у 2024 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 грн 00 коп, тому сума допомоги на оздоровлення склала 18168 грн 00 коп (3028 грн 00 коп*6); роботодавець сплатив лише 30% від загальної суми матеріальної допомоги на оздоровлення, - 5450 грн 40 коп, сума невивплаченої матеріальної допомоги за 2024 рік - 12717 грн 60 коп (18168 грн 00 коп - 5450 грн 40 коп);
у 2025 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 грн 00 коп, тому сума допомоги на оздоровлення склала 18168 грн 00 коп (3028 грн 00 коп*6).
Ухвалою суду від 26.08.2025 року, після усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали суду від 04.08.2025 року, відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2025 року.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2025 року.
17.09.2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у його задоволенні та застосувати строк позовної давності, вважає позов необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного:
Виплата спірної матеріальної допомоги на оздоровлення, зокрема працівникам виробничого підрозділу служби роботи станцій регіональної філії «Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачена п. 3.10 Колективного договору, укладеним між адміністрацією та Дорожнім комітетом профспілки на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 зі змінами та доповненнями (далі Колективний договір).
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
З 01.07.2024 року рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/39) зупинена дія окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, та їх структурних (виробничих) підродзілів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до п.1.1. визщевказаного рішення правління АТ «Укрзалізниця» на період дії воєнного стану, починаючи з 01.07.2024 року зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, також зупинена дія п. 3.10 Колективного договору, на який посилається позивачка у позові.
Пунктом 4 вказаного рішення передбачено можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували в трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» під час рішення правління від 14.03.2022 року (протокол № Ц-54/31) матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 року до 30.06.2024 року, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік, при цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024 року».
Оскільки на дату звільнення позивача (30.06.2025 року) окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати зазначеної матеріальної допомоги, передбаченої умовами Колективного договору, не було, тому фактичне нарахування та виплата цих коштів позивачу у день звільнення не проведена.
Звернення позивача з позовом про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення є передчасним, оскільки у нашій країні з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан та відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», АТ «Укрзалізниця» тимчасово призупинило виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами, так як підприємство не може нормально здійснювати роботу через воєнну агресію росії, тобто з причин, що від нього не залежать.
Відповідач заперечує з приводу доданого позивачем до позовної заяви розрахунку ціни позову, оскільки позивач зазначає про суми матеріальної допомоги в розрахунках, проведених ним самостійно, що не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами.
Після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця» матеріальна допомога на оздоровлення за 2024, 2025 роки позивачу буде виплачена в розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки предметом даного позову, в тому числі, є стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024, 2025 роки. Виплати матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до заяв виплачені позивачці 23.08.2024 року та 04.04.2025 року, а з даним позовом позивачка звернулась до суду 26.08.2025 року, тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, сплинув.
Матеріальна допомога на оздоровлення не входить до структури основної та додаткової заробітної плати, так як не залежить від виконаної роботи та її результатів, особливих чи шкідливих умов праці, тобто не є заробітною платою, а є іншою виплатою, передбаченою внутрішнім нормативом самого підприємства.
06.11.2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 14.11.2025 року; та в подальшому до 21.11.2025 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, що підтверджується довідкою від 12.11.2025 року секретаря судових засідань Бахмацького районного суду Чернігівської області.
В судове засідання позивачка та її представник - адвокат Осьмак А.В. не з'явилися; у наданій заяві просили розглядати справу за їх відсутності; надали належним чином завірену копію трудової книжки позивачки згідно з ухвалами суду від 26.08.2025 року та 02.10.2025 року.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог і просила відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні позивач працювала у відповідача на посаді чергового по залізничній станції Станції Почайна 1 класу Київського регіону регіональної філії «Південно-Західна залізниця», який є одним з підрозділів АТ «Українська залізниця» і 30.06.2025 була звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується наказом (розпорядженням) служби роботи станцій Виробничого штату виробничого підрозділу АТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Піденно-Західна залізниця» №493/ОС від 23.06.2025 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.11, 80).
Цим же наказом було встановлено виплатити одноразову матеріальну допомогу в розмірі 6-ти прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п.3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр пролонгованого на 2006-2025 рр за 2022,2023 рік з виплатою після отримання окремого рішення членів правління АТ «Укрзалізниця» (а.с.11, 80).
Згідно з пунктом 3.10 Колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями, працівникам які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. (а.с.14-16, 17-23).
Відповідно до п.1.1. та пп. 1.1.4 пункту 1 Витягу з протоколу №Ц-54/13 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», ухвалено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз'яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (а.с.67-68).
Згідно з п.1, п.2 п.4, п.9 Витягу з протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця»" від 27.06.2024 року «Про деякі питання впорядкування виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії правового режиму воєнного стану», ухвалено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, починаючи з 01.07.2024 року: зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення; здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілки - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ «Укрзалізниця, регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ «Укрзалізниця» шість і більше місяців при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки; можливість та умови нарахування і виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 року до 30.06.2024 року, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024 року; підпункт 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т) в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втрачає чинність з 01.07.2024 року (а.с.75-77).
Зі змісту повідомлення АТ «Українська залізниця» від 19.01.2024 слідує, що дія пункту 3.10 Колективного договору між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2024 роки, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні зупинено (а.с.78).
Відповідно до наказу (розпорядження) служби роботи станцій Виробничого штату виробничого підрозділу АТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Піденно-Західна залізниця» від 07.08.2024 року №1166/Д1 «Про надання відпустки» позивачці надано відпустку з 26.08.2024 року по 08.09.2024 року включно на 14 календарних дні (а.с.83).
Підставою для видачі зазначеного наказу є заява позивача від 02.08.2024 року, в якій позивачка просить надати відпустку у кількості 14 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (а.81).
Наказом (розпорядженням) служби роботи станцій Виробничого штату виробничого підрозділу АТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Піденно-Західна залізниця» від 27.03.2025 року №259/Д1 «Про надання відпустки» позивачці надано відпустку з 30.03.2025 року по 12.04.2025 року на 14 календарних днів (а.с.84).
Підставою для видачі зазначеного наказу є заява позивача від 02.08.2024 року, в якій позивачка просить надати відпустку у кількості 14 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с82).
Відповідно до платіжного доручення від 23.08.2024 року №610278, платіжної відомості №10386 позивачці була перерахована матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік в сумі 2574 грн 00 коп (а.с.85,86-87).
Розмір матеріальної допомоги позивачка розрахувала, виходячи з шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що передбачено 3.10 Колективного договору, наступним чином:
у 2022 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2481 грн 00 коп, тому сума допомоги на оздоровлення склала 14886 грн 00 коп (2481 грн 00 коп*6);
у 2023 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684 грн 00 коп, тому сума допомоги на оздоровлення склала 16104 грн 00 коп (2684 грн 00 коп*6);
у 2024 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 грн 00 коп, тому сума допомоги на оздоровлення склала 18168 грн 00 коп (3028 грн 00 коп*6); роботодавець сплатив лише 30% від загальної суми матеріальної допомоги на оздоровлення, - 5450 грн 40 коп, сума невиплаченої матеріальної допомоги за 2024 рік - 12717 грн 60 коп (18168 грн 00 коп - 5450 грн 40 коп);
у 2025 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 грн 00 коп, тому сума допомоги на оздоровлення склала 18168 грн 00 коп (3028 грн 00 коп*6) (а.с.6).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року встановлений на рівні 2481, 00 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року встановлений на рівні 2684, 00 грн.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року встановлений на рівні 3028, 00 грн.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», в структуру заробітної плати входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» матеріальна допомога на оздоровлення є додатковою заробітною платою.
Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі ст.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі ст.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норм праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантованих виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситись тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
У розумінні положень ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Як убачається із вищевикладеного, при звільненні працівника вирішується питання не лише про виплату заробітної плати, а про виплату всіх сум, на які працівник має право, що належать йому від роботодавця.
Відтак зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не дає підстав для не проведення розрахунку у повному обсязі із працівником, що звільняється.
Верховний Суд у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 1640/3365/18, провадження № К/9901/17624/19, зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що передбачено ч. 1 ст. 2 ЦПК України.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що відповідачем при звільненні позивачки, не було дотримано вимог, передбачених ст. 116 КЗпП України, а саме не було проведено остаточного розрахунку в день її звільнення 30.06.2025 року, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачкою пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, виходячи з положень ст. 238 КЗпП України.
Крім того, позивачка звільнена з роботи 30.06.2025 року, до суду звернулася 01.08.2025 року, тобто в межах визначеного ст. 233 КЗпП строку.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 61875 (шістдесят одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять) грн 60 коп невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5 код ЄДРПОУ 40075815.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 21.11.2025 року.
Суддя О.І. Глушко