Єдиний унікальний номер 728/2834/25
Номер провадження 3-зв/728/7/25
21 листопада 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Кирути Л.І.,
судді, що заявила самовідвід - не з'явилася,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - не з'явився,
потерпілого - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі заяву про самовідвід судді Бахмацького районного суду Глушко Олени Іванівни у справі за № 728/2834/25 (провадження № 3/728/1064/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.
до Бахмацького районного суду (далі також - Суд) 31.10.2025 надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, які за наслідками розподілу справи між суддями передані для розгляду судді Глушко О.І. у межах справи за № 728/2834/25 (провадження № 3/728/1064/25).
У подальшому 19.11.2025 суддею Глушко О.І. заявлено самовідвід від розгляду справи, який мотивований тим, що під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП (справа № 728/2834/25), де потерпілим є ОСОБА_2 , нею було з'ясовано, що на розгляді вже перебувають матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, в якій потерпілим є ОСОБА_1 (справа № 728/2842/25).
Суддею Глушко О.І. зазначено, що обставини адміністративних правопорушень виникли в один і той же день, час та стосуються одних і тих же подій. А тому, для недопущення сумнівів в об'єктивності, безсторонності та неупередженості судді, остання вважає, що наявні підстави для її самовідводу від участі у розгляді зазначеної справи, про що складено відповідну заяву.
Вирішуючи заяву про самовідвід Суд враховує, що КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають як для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді, так і для судді заявити собі самовідвід, і, відповідно, не регламентують порядку розгляду таких заяв.
Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а Рішенням Ради суддів від 08.06.2017 № 34 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Враховуючи викладене, в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про самовідвід необхідно провести за правилами встановленими КПК України.
Так, положеннями статті 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до частини першої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Особиста ж неупередженість судді має презюмуватися, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі “Білуха проти України», “Бочан проти України», “Газета “Україна-центр» проти України» та ін.).
Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.
Сумніви в незалежності відсутні, коли у “об'єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі “Кларк проти Сполученого Королівства»). Навіть самі лише сумніви “розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі “Ферантелі та Сантанджело проти Італії», “Хаусчілдт проти Данії», “Веттстейн проти Швейцарії»). Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ у справі “Микаллеф проти Мальти», “Мезнарич проти Хорватії»).
У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об'єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб'єктивною та об'єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об'єктивні сумніви з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивна перевірка), але також може стосуватися питання про його особисте переконання (суб'єктивна перевірка).
Так, презумпцію суб'єктивної неупередженості судді можливо спростувати надавши докази, що суддя виявляв ворожість або злу волю з особистих причин.
Аналогічними за своєю суттю є і положення національного законодавства та судової практики.
Так, згідно з частиною сьомою статті 56 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом п'ятим постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 “Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Повертаючись до фактичних обставин цієї справи самовідвід судді Глушко О.І. мотивований необхідністю уникнення сумніву щодо неупередженості та відсутності об'єктивності як судді під час розгляду адміністративних справ за однією дорожньо-транспортною подією стосовно двох її учасників.
Суд відмічає, що на час розгляду відповідної заяви про самовідвід за жодною зі справ про адміністративне правопорушення судове рішення не прийнято, тобто, суддею Глушко О.І. не надано свою публічну оцінку обставинам справи.
Додатково Суд відмічає, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв, наявність чи відсутність у їх діях складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них (якщо такі мали місце) та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричинення протиправного наслідку.
У тому числі, на таку особливість у правозастосуванні відповідних норм орієнтував Пленум Верховного Суду України у постанові від 23.12.2005 № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Зокрема, у пункті 7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 Кримінального кодексу України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Тобто, сам по собі факт розгляду окремих адміністративних матеріалів суддею, де учасник провадження набуває різних процесуальних статусів, зокрема у одному випадку є потерпілою особою, а в іншому - особою, що притягається до адміністративної відповідальності, не може вплинути на неупереджений розгляд справи та неможливість винесення об'єктивного судового рішення, оскільки безсторонність та неупередженість судді є не його правом, а обов'язком, в тому числі, однією із підстав набуття такого правового статусу.
Підсумовуючи вищевикладене, наведені доводи у заяві про самовідвід не можуть слугувати підставою для її задоволення, оскільки переконливо не свідчать про порушення об'єктивного чи суб'єктивного критеріїв неупередженості судді.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 76, 80 КПК України, Суд, -
У задоволенні заяви судді Бахмацького районного суду Глушко Олени Іванівни про самовідвід від розгляду матеріалів у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП (№ 728/2834/25) - відмовити у повному обсязі.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя
Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович