Справа № 129/2633/25
Провадження № 2/135/554/25
іменем України
17.11.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулося до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом №1706 змінено найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». 28.09.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №335091, згідно якого відповідач отримав позику у сумі 7 000,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору та перерахувало відповідачу кошти в розмірі 7 000,00 грн, а відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором у сумі 17 860,00 грн, в тому числі: сума основного боргу - 4000,00 грн, сума боргу за процентами - 2160,00 грн, сума боргу за пенею та штрафами - 10 800,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір факторингу №1. 30.01.2019 укладено додаткову угоду №11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №12 від 30.01.2019, за яким на умовах вищезазначеного договору право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №335091 від 28.09.2018 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Відповідач не виконала своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором, що є підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.07.2025 цивільна справа передана за територіальною підсудністю до Ладижинського міського суду Вінницької області.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.08.2025 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу ОСОБА_1 ухвалою суду було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ), проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.
Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.09.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №335091 (а.с.17-19), за умовами якого товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п.1.1 Договору).
Згідно п.1.2 Договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (3,65 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору.
Сукупна вартість кредиту складає 100,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 4012,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 12,00 грн (у грошовому виразі) (п.1.3 Договору).
Відповідно до п.1.4 Договору строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів.
Кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта або здійснення грошового переказу на ім'я Клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи (п.1.5 Договору).
Згідно п.1.6 Договору клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов'язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400,00 гривень, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах.
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта) до дня повного погашення заборгованості за договором (зарахування коштів на поточний банківський рахунок Товариства) включно (пункти 3.1., 3.2. договору).
Згідно з пунктами 3.4, 3.5. договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов'язаний сплатити товариству процент за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору. У разі продовження строку користування кредитом (пролонгації) та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов'язаний сплатити товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах продовженого строку надання кредиту. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.
Згідно довідки ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 28.09.2018 прийняв та підтвердив умови договору його підписання шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А194614, фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (а.с.33).
Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» від 09.05.2025 №4407/25-Е підтверджено перахування коштів ОСОБА_1 за договором 335091 номер транзакції - creditplus-732818 (а.с.21-25).
Відповідно до довідки від 07.05.2025 №5590-ВП ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» підтвердило перахування коштів 28.09.2018 на суму 4000,00 грн, номер транзакції - creditplus-732818, маска картки НОМЕР_2 (а.с.28-46).
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір факторингу №1, за яким ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося за плату відступити ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с.13-15).
Відповідно до пункту 1.4. вказаного договору «борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Згідно із пунктом 1.3. даного договору право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги.
Розділом 2 даного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги.
Так, згідно із пунктом 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Крім того, пунктом 8.2. цього договору визначено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 31.12.2018, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою №11 від 30.01.2019 до договору факторингу №1 від 12.04.2018 внесені зміни до договору факторингу щодо умов фінансування, в тому числі продовжений строк дії договору до 13.03.2019.
Згідно Реєстру прав вимог №12 від 30.01.2019 за яким до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №335091 від 28.09.2018 на загальну суму 6 160,00 грн, в тому числі: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 4000 грн, заборгованість по відсоткам - 2 160,00 грн (а.с.29-31).
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (протокол №1706 від 25.07.2024) змінено найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с.26).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з частиною другою статті 1083 Цивільного кодексу України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №243/6552/20, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Таким чином, 28.09.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір про надання фінансового кредиту №335091, який відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов'язання та надало відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, що не заперечується відповідачем.
Однак, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим за розрахунками, наданими позивачем, утворилася заборгованість у сумі 17 860 грн, в тому числі: 4 000,00 грн - заборгованість по кредиту; 2160,00 грн - заборгованість за процентами; 10 800,00 грн - пеня та штрафи (а.с. 48-50).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд враховує, що за умовами договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит строком на 30 днів у сумі 4000 грн у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору.
Пунктом 1.6 вказаного договору визначено, що клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов'язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400 гривень, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).
З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що ОСОБА_1 за користування кредитом проценти нараховані за період з 28.09.2018 по 27.10.2018 на суму 2160 грн виходячи з процентної ставки за користування кредитом в розмірі 1,8% від суми боргу за кожен день прострочки, як це передбачено п.3.4 договору, в межах строку його дії, який передбачений п.1.4 договору. Крім того, відповідачу нараховано також штраф у сумі 900 грн та пеню за період з 01.11.2018 по 29.01.2019 в сумі 10 800 грн.
Відповідач ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу на погашення нарахованих процентів, пені та штрафу, у зв'язку з чим не ініціював продовження строку користування кредитом, як це передбачено п.1.6 Договору.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів, що строк користування відповідачем кредитом продовжувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18).
З урахуванням наведеного та строку користування кредитом, визначеного вказаним договором (30 днів), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування неустойки (пені, штрафу) після спливу цього строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000 грн та проценти, нараховані в межах строку кредитування за період з 28.09.2018 по 27.10.2018 в сумі 2160 грн.
Також позивачем пред'явлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 905,35 грн та 3% річних в сумі 1608,87 грн згідно ч.2 ст.625 ЦК України.
Згідно з розрахунками позивача інфляційні втрати та 3% річних розраховано позивачем від простроченої суми в розмірі 17 860 грн за період з 23.02.2019 до 23.02.2022, що становить: інфляційні втрати - 3 905,35 грн 35 коп, 3% річних - 1 608 грн 87 коп.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача лише тіла кредиту в сумі 4000 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 2160 грн, всього 6 160 грн, інфляційні втрати та 3% річних повинні бути розраховані виходячи з цієї суми.
Отже, інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 повинні становити 1 346,97 грн (6160 х 1,21866444 / 6160), а 3% річних - 555,41 грн (6160 х 3% х 1097 / 365/ 100).
Приймаючи до уваги невиконання відповідачем ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за договором №335091 від 28.09.2018, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 8062,38 грн., з яких: 4 000,00 грн - сума основного боргу (тіло кредиту); 2160,64 грн - сума боргу по процентами за користування кредитом; 1346,97 грн - сума інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, 555,41 грн - 3% річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов'язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1325,05 грн (8062,38 грн (розмір задоволених вимог) х 100 % : 23374,22 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 34,50% задоволених вимог; 2422,40 грн х 34,50% : 100 % = 835,73 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).
Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» на підставі договору про надання правової допомоги №33 від 22 березня 2024 року, додаткової угоди до нього від 22.03.2024 (а.с. 10-12,35). Згідно акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 04.07.2025 вартість послуг, наданих Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», становить 5 000 грн. (а.с. 27).
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «ВІН ФІНАНС» витрат на професійну правничу допомогу.
Розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому суд вважає їх обгрунтованими.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 725,00 грн (5 000 грн. х 34,50%).
Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 2897113708, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, 04112) заборгованість за договором №335091 від 28.09.2018 у розмірі 8062 (вісім тисяч шістдесят дві) гривні 38 копійок, в тому числі: 4 000,00 грн - сума основного боргу (тіло кредиту); 2160,64 грн - сума боргу по процентами; 1346,97 грн - сума інфляційних втрат, 555,41 грн - 3% річних.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 2897113708, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, 04112)судовий збір в сумі 835,73 грн, витрати за надання правничої допомоги в сумі 1 725,00 грн, а всього - 2 560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) гривень 73 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області С.О. Нікандрова