Справа № 372/3485/25
Провадження 2-2693/25
(ЗАОЧНЕ)
21 листопада 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.
при секретарі Мищихіній Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
В червні 2025 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 4 293,12 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що заборгованість за спожитий природний газ ОСОБА_1 , не сплачується, позивач вимушений звернутись до суду із даною позовною заявою в порядку позовного провадження. При цьому представник позивача зазначав, що відповідач приєдналася до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» шляхом акцептування договору із позивачем через факт споживання газу. На умовах договору позивач постачав природний газ, а відповідач отримувала його та використовувала для власних потреб. В порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ. Однак, відповідач заборгованість не сплатив та будь-яких заперечень з приводу боргу не надала.
01.10.2025 року з Ямпільського районного суду Сумської області надійшла вищезазначена цивільна справа до Обухівського районного суду Київської області за підсудністю.
Ухвалою судді від 07.07.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень щодо позову та клопотань про відкладення справи до суду не направив, тому суд вважає, за можливе розглянути даний спір у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 року «Про видачу ліцензій з постачання природного газу..» на території України.
Об'єкт газифікації знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна №366507127 від 20.02.2024 року.
Згідно довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості за надану послугу за споживання природного газу за період з січня 2023 року по травень 2025 року становить 4293,12 грн.
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 року та ст. 6,7,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які використовують його для власних потреб, а споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст. 633,634,641,642 ЦПК і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Натомість, споживачем постачальнику не була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Разом з тим, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії».
Відповідно до положень п.1 розділу VI Правил постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір про постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Таким чином, відповідач приєднався до договору постачання природного газу шляхом акцептування договору із позивачем через факт споживання газу.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання природного газу.
Згідно ч.2 ст. 19 закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання та розподіл природного газу мають забезпечуватися безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та якості.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно п. 1 ч. 2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до положень статей12,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).
За встановлених обставин, перевіривши підстави та порядок нарахування вартості послуги постачання природного газу, зважаючи на те, що між сторонами склались фактичні договірні відносини, зазначена вартість спожитого газу відповідачем не сплачена, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 4 293,12 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір в розмірі 3 028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» код ЄДРПОУ 40121452, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 4 293 ,12 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн., а всього стягнути 7 321,12 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.В. Потабенко