Справа № 372/4022/25
Провадження 2-1997/25
21 листопада 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
Головуючого судді Потабенко Л.В.,
при секретарі Мищихіній Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,
В липні 2025 року позивач звернулася до суду з даною позовною заявою до Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги вона зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка та житловий будинок АДРЕСА_1 . 13.11.2023 року позивач звернулася до державного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Коваленко Л.О. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, яке залишилась після смерті ОСОБА_2 та проведення реєстрації в Спадковому реєстрі. 02.05.2025 року державним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Коваленко Л.О. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом реєстраційний №1-484 на земельну ділянку загальною площею 0,1643 га., кадастровий номер 3223184601:01:019:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак, державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , оскільки у позивача відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок на ім'я померлої ОСОБА_2 , тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
01.09.2025 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
16.10.2025 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача Обухівської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 1223 Цивільного кодексу України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За приписами статті 1218 цього ж Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 і ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 31.05.1985 року, після реєстрації шлюбу змінено прізвище дружини на « ОСОБА_7 ».
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 07.07.2025 року.
Відповідно до заповіту від 10.02.1995 року складеного Германівською сільською радою Обухівського району Київської області, зареєстрованого в реєстрі за №31, ОСОБА_2 заповідала все своє майно ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, серед якого: земельна ділянка загальною площею 0,1643 га. цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223184601:01:019:0001, яка належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯБ № 519163 та житловий будинок, загальною площею 59,6 м2, що розташований в АДРЕСА_1 .
З метою оформлення спадщини позивач, яка є донькою та спадкоємцем першої черги, звернулася з відповідною заявою до державного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Коваленко Л.О., спадкова справа № 252/2023.
02.05.2025 року державним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Коваленко Л.О. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом реєстраційний № 1-484, на земельну ділянку загальною площею 0,1643 га. цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223184601:01:019:0001.
У той же час, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. надано відповідь щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , оскільки у позивача відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок на ім'я померлого ОСОБА_2 .
Відповідно до архівної довідки №Об0824029 від 09.08.2024 КП Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що станом на 29.12.2012 року за адресою АДРЕСА_1 , згідно запису в реєстровій книзі, зареєстровано право власності на цілий житловий будинок за ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності виданого 15.09.1991 року на підставі рішення Обухівського райвиконкому №293 від 13.09.1991 року.
Згідно технічного паспорта виданого КП Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані: житловий будинок (позначений в технічному паспорті літерою "А", з надвірними будівлями: сараєм (в технічному паспорті літера "Б"), погрібом (в технічному паспорті літера "під ВІ"), вбиральньою (в технічному паспорті літера "Г"), воротами та фірткою (в технічному паспорті "№1"), огорожею (в технічному паспорті "№2.
Рішенням Святошинського районного суд м. Києва від 27.01.2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Обухівська міська рада Київської області про встановлення юридичного факту - задоволено. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є одна і та сама особа.
Додатковим рішенням Святошинського районного суд м. Києва від 25.02.2025 року доповнено резолютивну частину рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року в справі № 759/21302/24 абзацом наступного змісту: «Встановити факт родинних відносин, саме що ОСОБА_2 є матір'ю заявниці ОСОБА_1 ».
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Учасник справи, користуючись правами, передбаченими ст. 43, 49 ЦПК України, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до Постанови Верховного суду України від 22.07.2021 року № 910/18389/20, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у Постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 910/19210/15.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У відповідності до ч. 3 ст. 1224 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Нормами статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до підпункту 4.18 глави 10 розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Cвідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
Дослідивши докази в сукупності з іншими матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги.
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи містять належні докази, що свідчать про наявність достатніх правових підстав для визнання за позивачем права приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки спадкоємець прийняла спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву , але не має можливості оформити в установленому законом порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок за заповітом, через відсутність правовстановлюючого документу на нього, а тому, суд приходить до висновку щодо задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 16, 247, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 328, 392, 1217-1225, 1258-1268 ЦК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Суддя Л.В. Потабенко