Справа № 372/1185/25
Провадження 2-1040/25
17 листопада 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.
при секретарі Мищихіній Т.Л.,
за участю прокурора Курінного С.О.
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Української міської ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої водним живим ресурсам,
В березні 2025 року керівник Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Української міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої водним живим ресурсам у розмірі 68 746 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Обухівського районного суду Київської області у справі про адміністративне правопорушення № 372/3455/24 від 09.09.2024 року встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 016090 від 26.04.2024р, на водоймі загального користування поблизу с. Витачів Обухівського району 25.04.2024 ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила рибальства, проводив заборонений вилов риби власним забороненим знаряддям лову (у період нерестової заборони) підсакою 1 шт. з пластикового човна 1 шт. за допомогою костюму ОЗК 1 шт., в нерестовий період. При цьому виловив рибу: товстолоб 11 шт., плітка звичайна 3 шт., карась сріблястий 8 шт., сазан 3 шт., загальною вагою 21,5 кг., тим самим ОСОБА_2 своїми діями порушив п.п. 1 п. 2 р. ІІІ, п.п. 1 п. 1 р. ІV «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 № 700, ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», скоївши правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП. Судом постановлено рішення про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Розмір шкоди, завданої ОСОБА_2 порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) України (крім континентального шельфу України, виключної (морської) економічної зони України) відповідно додатку № 1 до постанови № 1042, становить 68 476 грн., тому вона має бути відшкодована відповідній місцевій раді - Українській міській територіальній громаді Обухівського району Київської області.
19 березня 2025 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області відкрито провадження у спрощеному порядку з викликом сторін.
04 червня 2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що постановою Обухівського районного суду Київської області відповідача по справі ОСОБА_2 не було визнано винним за ч.4 ст. 85 КУпАП України, провадження в даній справі було закрито без визнання вини правопорушника, а тому дана постанова не підтверджує будь-якої вини останнього. Крім того зазначив, що прокурором подано позов в інтересах неналежних позивачів. Щодо заявленої вимоги про стягнення збитків в розмірі 68476,00 грн., зазначив, що позовна заява не містить будь-якого правового та доказового обґрунтування, оскільки відповідно до розрахунку матеріальної шкоди до протоколу про адміністративне правопорушення визначено розмір збитків в розмірі 72746,00 грн., а згідно листа Інституту рибного господарства від 23.05.2025 року №545-05/24 зазначено збитки в розмірі 68476,00 грн., а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
09 червня 2025 року керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області подано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що твердження відповідача щодо недоведеності вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення та недоведеність завданих збитків є безпідставною, оскільки факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст.. 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення. Прокурором надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження завданої діями відповідача шкоди, а тому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Пояснила, що Обухівською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог чинного законодавства щодо відшкодування збитків, завданих порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на підвідомчій території, встановлено факт невідшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 68476,00 грн., які вона просить стягнути з відповідача. Також просила стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Представник Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та представник Української міської ради в судове засідання не з'явилися, заяв клопотань чи заперечень суду не подали.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з ч. 3 ст. 1311 Конституції України прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 016090 від 26.04.2024, на водоймі загального користування поблизу с. Витачів Обухівського району 25.04.2024 ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила рибальства, проводив заборонений вилов риби власним забороненим знаряддям лову (у період нерестової заборони) підсакою 1 шт. з пластикового човна 1 шт. за допомогою костюму ОЗК 1 шт., в нерестовий період. При цьому виловив рибу: товстолоб 11 шт., плітка звичайна 3 шт., карась сріблястий 8 шт., сазан 3 шт., загальною вагою 21,5 кг.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року у справі № 372/3544/24 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП, - закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року у справі № 372/3544/24 вирішено питання про вилучені об'єкти правопорушення, а саме вилучене заборонене знаряддя лову «підсаки» 1 шт., - знищено. Вилучений костюм ОЗК - 1 шт., транспортний засіб, а саме: пластиковий човен 1 шт., - вважати повернутими власнику. Вилучені водні біоресурси: товстолоб - 18,2 кг., карась - 2 кг., плітка - 0,2 кг., сазан - 1,1 кг., загальною вагою 21,5 кг, які відповідно до накладної №198/4 від 26.04.2024 року передано на відповідальне зберігання ПП «Трипільська рибна компанія», знищено.
У відповідності з вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до листа Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області від 23.12.2024 року №2-7-9/2750-24 вбачається, що відповідно до розрахунку матеріальної шкоди до протоколу від26.04.2024 року №016090 встановлено, що ОСОБА_2 завдав збитків рибному господарству України на суму 72 746,00 грн.
Відповідно до листа Інституту рибного господарства від 21.05.2024 року №2-7-9/2750-24 545-05/24 розмір шкоди, завданої ОСОБА_2 порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) України (крім континентального шельфу України, виключної (морської) економічної зони України) відповідно додатку № 1 до постанови № 1042, становить 68476 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КупАП, вчинено ОСОБА_2 26.04.2024, а справа надійшла до суду 09.09.2024 року, тому строки накладення на нього адміністративного стягнення передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП закінчилися.
З огляду на те, що на момент розгляду справи закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.
Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст.85 КУПАП.
Розмір шкоди, заподіяної особами незаконним (з порушенням правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, визначено відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного видобування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів» (далі - постанова № 1042)
Так, п. п 1 п. 2 розд. ІІІ Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політика та продовольства України № 700 від 19.09.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2022 за № 1412/38748 (Далі - Правила) передбачено, що рибалки зобов'язані дотримуватися вимог цих Правил, та інших вимог законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 розд. IV Правил любительського і спортивного рибальства, забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову: сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.
Згідно з п.п. 9 п. 1 р. IV Правил любительського і спортивного рибальства, забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову: підсакою діаметром більше 100 см або «хваткою» («павуком») розмір яких перевищує 1 ? 1 м із кроком вічка сіткового полотна більше 10 мм для добування (вилову) раків, живця та принад.
Також, згідно зі ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища.
Відповідно до ч. 4 ст. 85 КУпАП передбачена відповідальність за грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).
Згідно зі ст. 40 КУпАП, якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.
В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, питання про стягнення з порушника на користь держави вищевказаних збитків під час розгляду Обухівським районним судом Київської області справи № 372/3455/24 не вирішувалось.
Так, статтею 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2012 № 26, визначені повноваження органів рибоохорони, зокрема, здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об'єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів, забезпечувати організацію та здійснювати державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів у водних об'єктах та їх частинах, визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками, самостійно та через органи прокуратури подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Відповідно до ст. 3-5 Закону України «Про тваринний світ» та ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» об'єкти тваринного світу (в тому числі риби, ссавці, членистоногі, молюски тощо) знаходяться під охороною держави та належить до природних ресурсів загальнодержавного значення.
Згідно з вимогами ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.
На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове любительське та спортивне рибальство.
Правила рибальства, об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об'єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про тваринний світ» у порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктів загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.
В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюється на праві спеціального використання об'єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.
Охорона тваринного світу регламентована ст.ст. 36-37 Закону України «Про тваринний світ» та включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання обєктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ, між тим одним із заходів забезпечення охорони тваринного світу, є встановлення правил та науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу.
Згідно зі ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодування за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до природних ресурсів загальнодержавного значення належать дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення. Таким чином, при незаконному вилові риби спричиняються прямі збитки державі.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Поняття «інтереси держави» з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 в справі № 1-1/99), зазначивши, зокрема, про те, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п. 3 рішення).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (абз. 3 п. 4 рішення).
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз. 4 п. 4 рішення).
Крім цього, у справі «Hamer проти Бельгії» Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.2007 вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.
Так, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
Відтак, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної незаконним виловом рибних ресурсів, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.
В контексті правовідносин у даній справі інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Верховний суд стверджує, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
За таких обставин, в даному випадку порушення інтересів держави полягає у недоотриманні місцевим бюджетом коштів у сумі 68 746,00 грн.
Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У зв'язку з грубим порушенням відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі, порушено права та інтереси держави в особі Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Української міської ради Обухівського району Київської області.
Відповідно до п. 4 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 895 від 30.09.2015, Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого, здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України, а також контролює діяльність територіальних органів Держрибагентства.
Пунктом 7 зазначеного Положення передбачено, що Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).
Зважаючи на викладене, чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною рибних запасів, у тому числі вживати заходи до відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову риби, однак ні Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, ні його територіальним органом - Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області упродовж тривалого часу відповідних заходів не вжито, пропри очевидність допущеного відповідачем правопорушення.
Невідшкодування ОСОБА_2 шкоди, завданої рибним запасам, є порушенням вимог цивільного законодавства України, що у свою чергу призводить до порушення інтересів держави, яке виявляється у недоотриманні коштів Українською міською радою Обухівського району Київської області.
Таким чином, не зважаючи на тривалий час з моменту заподіяння шкоди, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, а також Українська міська рада жодних заходів представницького характеру не вжили.
Оскільки уповноважені органи не здійснюють захист інтересів держави у спірних правовідносинах, наявні підстави для звернення прокурора до суду з таким позовом в межах своєї компетенції, передбаченої статтею 131-1 Конституції України, статтями 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межа території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Також, відповідно до п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зважаючи на викладене, прокуратурою у повній мірі виконано вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, повідомленням прокурора на адресу відповідних суб'єктів владних повноважень про звернення до суду, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва.
Таким чином, Обухівська окружна прокуратура правомірно звернулась з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах у зв'язку з нездійсненням Українською міської радою та Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм захисту інтересів держави в суді, як суб'єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.
Враховуючи викладено, суд приходить до висновку, що відповідач завдав шкоди водним живим ресурсам у розмірі 68 746,00 грн. яка повинна бути ним відшкодована в повному обсязі, а від так позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 3028 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,
Позовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Української міської ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої водним живим ресурсам, задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду не відомо, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Української міської ради Обухівського району Київської області 68 746 гривень шкоди, завданої водним живим ресурсам (номер рахунку - UA 818999980333129331000010852, отримувач: ГУК у Київській області/Українська міська рада, ЄДРПОУ отримувача 37955989, МФО банку 899998, банк отримувача: Казначейство України, код та призначення платежу: 24062100 «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду не відомо, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульв. Лесі Українки, 27/2) судовий збір у сумі 3028 грн за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; розрахунковий рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.В. Потабенко