Справа № 991/10955/25
Провадження №11-сс/991/734/25
20 листопада 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження: адвокат ОСОБА_5 ,
розглянула апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах СТОВ «Надія» на ухвалу слідчого суді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2025 про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - апеляційна скарга).
Історія провадження
1.16.10.2025 ОСОБА_5 звернувся до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) з заявою про кримінальне правопорушення, передбачене статтями 191 та 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
2.24.10.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
3.28.10.2025 слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги.
4.12.11.2025 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали та мотиви слідчого судді
5.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 28.10.2025 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 16.10.2025.
6.Слідчий суддя в рішенні дійшов висновку, що (1) з аналізу норм КПК вбачається обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, при цьому для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо); такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК); (2) у випадку, якщо зі змісту заяви про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ній, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі заяви не мають вноситися до ЄРДР; (3) у заяві не міститься конкретних фактичних відомостей та обставин відомих заявнику, що вказували або могли б свідчити про вчинення того злочину, про який йдеться у ній; заявник у своїй заяві робить лише голослівні припущення, які ґрунтуються на його суб'єктивній оцінці, оскільки злочинність дій не підтверджується ніякими об'єктивними даними, ґрунтуються на абстрактних доводах та мають характер припущення про можливе існування певних обставин, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається; (4) внесення до ЄРДР відомостей щодо ймовірного вчинення злочинів в умовах, коли така інформація не може бути відповідним чином перевірена, не відповідає завданням кримінального законодавства та кримінального провадження.
Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги та клопотання
7.В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 висловив прохання: (1) поновити строк на апеляційне оскарження; (2) скасувати оскаржувану ухвалу та (3) постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості за його заявою про кримінальне правопорушення від 16.10.2025 та надати витяг з ЄРДР.
8.Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивував тим, що: (1) не був обізнаний з мотивами повного тексту оскаржуваної ухвали до її отримання 04.11.2025 (фактично 05.11.2025 через пізній час надходження через систему «Електронний суд»); (2) 10.11.2025 через перебої з електропостачанням після обстрілів енергетичної інфраструктури 08-09.11.2025 відбулося некоректне під'єднання додатків до скарги і відповідне клопотання про поновлення строку не приєдналося.
9.Щодо доводів по суті апеляційної скарги, а саме щодо помилковості прийнятого слідчим суддею рішення, адвокат зазначив, що: (1) викладені в його заяві відомості не є вочевидь необґрунтованими та абстрактними, зміст заяви містить фактичний виклад обставин, період ймовірного вчинення кримінального правопорушення, посилання на конкретні рішення, очевидно, що зазначені обставини можуть бути неповними в силу недостатньої обізнаності заявника, але вони є достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення; (2) в особи, яка подає заяву, відсутній обов'язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину.
Позиції учасників провадження
10.У судовому засіданні скаржник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
11.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
(1) Щодо клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді
12.Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено КПК, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК).
13.За змістом статті 376 КПК дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов'язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18).
14.Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абзац 2 частини 3 статті 395 КПК).
15.Зі змісту ухвали слідчого судді, журналів судового засідання вбачається, що: (1) розгляд слідчим суддею скарг відбувся 27-28.10.2025 за участю скаржника ОСОБА_5 ; (2) 28.10.2025 була оголошена вступна та резолютивна частина ухвали слідчого судді; (3) 03.11.2025 був проголошений повний текст цієї ухвали.
16.Відповідно до супровідного листа та реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції копія оскаржуваної ухвали слідчого судді направлена на поштову адресу ОСОБА_5 04.11.2025 (а. с. 23-24). Скаржник стверджує, що отримав та ознайомився з копією ухвали слідчого судді 05.11.2025 в системі «Електронний суд».
17.Апеляційну скаргу подано до суду 12.10.2025, тобто встановлений законом строк апеляційного оскарження є пропущеним. При цьому скаржник порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
18.Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (частина 1 статті 117 КПК). У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частиною 1 статті 117 КПК (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18).
19.Суд дійшов висновку, що обставини щодо дати ознайомлення апелянта із повним текстом оскаржуваного рішення об'єктивно перешкодили її вчасному поданню з причин, що не залежали від апелянта. У зв'язку із цим, зазначена причина пропуску строку є поважною, а строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.
(2) Щодо вирішення апеляційної скарги по суті
20.З метою правильного вирішення апеляційної скарги Суд має визначити чи підлягають відомості заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 внесенню до ЄРДР
21.Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (частина 1 статті 214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (частина 2 статті 214 КПК).
22.До ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК).
23.Передбачена КПК спрощена процедура початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки викладених в заяві обставин) полягає в тому, що для внесення відомостей до ЄРДР необхідно проаналізувати зміст заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ній конкретних, відомих заявнику обставин об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини мають бути достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК). При цьому наведена самим заявником у заяві про кримінальне правопорушення правова кваліфікація діяння не є обов'язковою для вказаних суб'єктів.
24.Так, зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення має вбачатися, що (1) відомості, викладені в ньому, свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та обставини для отримання зазначеного вище висновку потребують перевірки засобами кримінального процесу; (2) викладені в заяві відомості мають конкретний характер, що дозволяє встановити попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, та спрямувати орган досудового розслідування на розкриття злочину, зібрання відповідних доказів.
25.Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв, викладених у пунктах 24, 25 цієї ухвали.
26.При цьому Суд звертає увагу, що констатація того, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення містить відомості саме про кримінальне правопорушення не має базуватись на детальному аналізі наявності чи відсутності первинних ознак складу злочину, про який йдеться у заяві і які достатні для початку кримінального провадження.
27.Слідчим суддею встановлено, що заява про вчинення кримінального правопорушення, серед іншого містить такі відомості:
(1) 18.07.2024 відбувся електронний аукціон з продажу ЄМК ДП «Готель «Козацький». Переможцем стало СТОВ «Надія». 13.08.2024 між СТОВ «Надія» та ФДМУ укладено договір купівлі-продажу вказаного об'єкта приватизації за результатами електронного аукціону;
(2) після придбання, СТОВ «Надія» отримало листа від ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», в якому він зазначає що є власником даного готелю, оскільки 03.10.2000 було укладено договір про спільну інвестиційну діяльність та воно має намір оскаржити договір, укладений між СТОВ Надія та ФДМУ;
(3) заявник указує, що право власності ТОВ «Карлтон Треи?дінг Україна» на будівлю готелю не підтверджуються жодними правовстановлюючими документами та ніколи не було зареєстровано за ТОВ «Карлтон Треи?дінг Україна». Заявник наголошує, що будівля готелю не вибувала з власності держави і до 2024 року перебувала у віданні Міністерства оборони, а пізніше за розпорядженням Кабінету Міністрів України передана до ФДМУ у зв'язку з прийняттям рішення про його приватизацію та в 2024 році приватизована СТОВ «Надія»;
(4) після придбання будівлі готелю, ТОВ «Карлтон Треи?дінг Україна» оскаржує в суді результати проведеної приватизації та витребовує у свою власність частину будівлі. При цьому, 07.04.2025 суддею господарського суду винесено рішення про витребування у СТОВ «Надія» частки будівлі готелю в розмірі 39.28 % на користь ТОВ «Карлтон Треи?дінг Украі?на», незважаючи на визнання недійсним договору про спільну діяльність. Вказане рішення суду не набуло законної сили та переглядається апеляційною інстанцією;
(5) заявник указує, що до матеріалів справи долучено акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Готель «Козацький». У ньому йдеться про те, що платіжним дорученням від 18.06.2008 від ТОВ «Карлтон Трейдинг Україна» на рахунок СІД «Готель «Козацький» надійшло коштів в сумі 20 000 000 грн. У платіжному дорученні вказано призначення платежу «Інвестиційний внесок згідно Договору від 28.02.2001 №1»;
(6) заявник у заяві зазначає, що є підстави вважати, що інвестиція ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» в розмірі 22 000 000 гривень, про неповернення якої зазначено в рішенні суду № 910/12374/24, не була насправді внесена в спільну діяльність. Так, інвестиція була отриманим ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» кредитом, який перераховано на рахунок спільної діяльності, з рахунку спільної діяльності кошти перераховуються на депозит, коштами депозиту спільної діяльності здійснюється порука по кредиту ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», а в подальшому, вказаний депозит спільної діяльності припиняє кредит інвестора ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна». В результаті чого, інвестор ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» реальних інвестицій не здійснив, а лише сформував на папері внесення інвестиції, щоб в подальшому реально заволодіти частиною державного майнового комплексу Готелю «Козацький», що на даний час і відбувається;
(7) заявник указує, що службові особи компанії «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» за співучасті службових осіб ДП «Готель «Козацький» вчинили за попередньою змовою групою осіб замах на заволодіння чужим майном та мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 364 КК.
28.Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про відсутність у заяві ОСОБА_5 в інтересах СТОВ «Надія» обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та підстав для внесення відомостей в ЄРДР.
29.Суд вважає, що оскаржуване рішення є правильним по суті.
30.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частина 5 статті 9 КПК).
31.ЄСПЛ зазначає, що держава має позитивне зобов'язання вживати необхідних заходів для захисту права власності, особливо коли існує прямий зв'язок між заходами, яких заявник може законно очікувати від влади, та ефективним користуванням своїм майном, навіть у випадках, коли йдеться про судовий спір між приватними особами. Це позитивне зобов'язання передбачає забезпечення того, щоб у правовій системі держави право власності було захищене законом і щоб потерпіла сторона мала належні засоби правового захисту, зокрема можливість домагатися компенсації за завдану шкоду. Необхідні заходи можуть бути як превентивними, так і відновлювальними (рішення у справі «Білявська проти України» від 27.06.2025, заява № 84568/17).
32.Водночас згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ хоча кримінальне право є необхідним для захисту основоположних прав (особливо умисне заподіяння шкоди життю, катування, серйозні прояви ненависті тощо), для менш тяжких або ненавмисних порушень (як-от медична недбалість, репутаційні чи майнові спори) ЄСПЛ визнає достатніми цивільно-правові або дисциплінарні засоби, підтверджуючи, що кримінальне переслідування має застосовуватися як крайній захід (ultima ratio), де інші механізми виявилися б неефективними або недостатніми (рішення ЄСПЛ у справах «Beizaras and Levickas v. Lithuania» від 14.05.2020, заява № 41288/15), «Blumberga v. Latvia» від 14/01/2009, заява № 70930/01).
33.Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди у цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спору, а розглядають пред'явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють, чи винна конкретна особа у його вчиненні (постанова ККС ВС від 13.04.2021 у справі № 554/10204/15-к).
34.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК (частина 1 статті 26 КПК). Заявник, серед іншого, має право подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи (пункт 2 частини 2 статті 60 КПК).
35.Закон вимагає від зацікавленої особи обґрунтування (наведення конкретних аргументів) позиції в конкретній процесуальній ситуації для того, щоб вона набула подальшого юридичного розвитку. Тобто норми КПК ставлять конкретну особу в такі рамки, коли вона вимушена виконати вимоги закону і обґрунтувати власну тезу (клопотання, заяву) з метою отримання позитивного для себе остаточного результату. Принцип диспозитивності (стаття 26 КПК), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, які винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень КПК. У зв'язку з цим розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту (постанови ККС ВС від 28.01.2020 у справі № 738/329/17, від 19.05.2020 у справі № 683/2848/15-к та від 17.06.2020 у справі № 554/6960/18). Зазначене твердження на переконання Суду є справедливим і щодо поведінки, зокрема, заявника.
36.Крім того, ККС ВС не схвалює таку поведінку сторони (зокрема, захисту), яка, маючи у своєму розпорядженні відповідну інформацію, не повідомляє її одразу після отримання, а повідомляє несвоєчасно (зокрема, під час судових дебатів) [постанова ККС ВС від 21.01.2025 у справі № 587/2699/15].
37.Таким чином, у судовій практиці ЄСПЛ та ККС ВС закріплено розуміння, що: (1) кримінальна відповідальність (репресія) є винятковим заходом, а питання майнових спорів, зокрема, щодо права власності, особливо при відсутності обвинувального вироку, повинні бути перенесені до цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки вона є належним (іншим доступним засобом, що не є ultima ratio) для вирішення цих вимог; (2) поведінка учасників кримінального провадження має бути сумлінною, відомі особі відомості, а також наявні в неї документи та речі на їх підтвердження мають бути надані уповноваженим правоохоронним органам своєчасно для прийняття обґрунтованих рішень.
38.Зі скарги не вбачається, що українська правова система не здатна забезпечити необхідний захист майнових прав заявника (які наразі не порушені, а лише не визнані однією з компаній), оскільки він не позбавлений можливості подати позов цивільного характеру або висловити свої заперечення в рамках господарського судового спору про право власності на спірний об'єкт, що триває, за позовом ТОВ «Карлтон Треи?дінг Україна», або використати інші засоби захисту поза межами кримінального права з огляду на те, що компанія, яка оспорює законність набуття ним права власності, відома. Більше того, скаржник прямо зазначає, що договір про спільну діяльність, виконанням якого компанія обґрунтовує свої правозазіхання на спірний об'єкт, визнаний судом недійсним, що підтверджено судами вищих інстанцій, і це рішення набуло законної сили.
39.Крім того, Суд звертає увагу на ту обставину, що звертаючись із заявою про вчинення кримінального правопорушення до НАБУ фактично на етапі, коли майнові права заявника не є порушеними, останній не був достатньо сумлінним і не скористався доступним для нього правом долучення до заяви усіх належних та наявних в його розпорядженні документів, якими підтверджуються наведені в ній відомості (долучено лише копію акту ревізії). Такі документи в його розпорядженні очевидно є з огляду на участь у судовому спорі в господарських судах.
40.Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала слідчого судді є правильною по суті щодо відсутності підстав для ініціювання кримінального провадження на цьому етапі на підставі поданої заяви від 16.10.2025 та не підлягає скасуванню.
41.Керуючись статтями 2, 214, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити ОСОБА_5 в інтересах СТОВ «Надія» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2025.
2.У задоволенні апеляційної скарги відмовити.
3.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2025 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3