Справа № 991/470/25
Провадження 1-кп/991/5/25
17 листопада 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
(в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду в м. Києві заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000337 від 04.07.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мазники, Деражнянського району, Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, яке знаходиться на стадії судового розгляду, чергове судове засідання у якому призначене на 17.11.2025.
У вказаному судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 подав заяву про відвід прокурора в порядку ст. 77 КПК України (т. 23 а.с. 42-51).
Відвід мотивований тим, що прокурором ОСОБА_5 з метою притягнення невинного обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, надаються суду штучно створені докази обвинувачення, а докази, які виправдовують обвинуваченого, умисно приховуються та не відкриваються стороні захисту, тобто, на думку обвинуваченого, прокурором вибірково подаються докази.
Обвинувачений зазначив, що прокурор приховав частину матеріалів кримінального провадження, які виправдовують його, у виділених з кримінального провадження № 52024000000000337 матеріалах кримінальних проваджень № 52024000000000581 (до прикладу - заява ОСОБА_8 зареєстрована в НАБУ за вх. № 294/17156-51 від 11.07.2024 08:44:56), № 52024000000000547 (до прикладу - протокол обшуку), іншу частину матеріалів прокурор продовжує приховувати, не відкривши її стороні захисту.
Окрім цього, прокурор намагається суд ввести в оману шляхом надання штучно створених доказів обвинувачення в хаотичному порядку, а не по хронології подій, замовчує, що до початку оформлення детективом НАБУ ОСОБА_9 затримання обвинуваченого ОСОБА_6 , тобто до 13 год. 22 хв 15.07.2024 у кримінальному провадженні в цей день відбувалися інші процесуальні дії, які пов'язані із його затриманням детективами НАБУ, триманням його у підвальному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 1, та під фізичним і психологічним тиском, у тому числі катуванням, примушували ОСОБА_6 вчинити злочин проти керівництва Офісу Генерального прокурора. Вказані дії тривали приблизно з 08:00 год до 11:32 год, після чого ОСОБА_6 передали іншим детективам НАБУ та без ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку розпочали слідчу дію - обшук його автомобіля.
Після завершення проведеного обшуку автомобіля ОСОБА_6 детектив ОСОБА_9 15.07.2024 у період часу з 13:22 год по 13:32 год під відеозапис розпочала оформлення його затримання та склала завідомо неправдивий протокол затримання, вказавши невірний час та місце складання протоколу, а також не внесла до вказаного протоколу:
-даних щодо виконання детективом вимог ст. 210 КПК України, оскільки детектив ОСОБА_9 не виконала своїх обов'язків, визначених цією статтею та не повідомила відповідальних осіб за перебування та забезпечення дотримання прав затриманих в НАБУ про його затримання, а також маючи всі підстави для обґрунтованої підозри, що ОСОБА_6 затримано ще о 08:00 год та до 11:32 год не доставлено до органу досудового розслідування протягом тривалого часу, детектив не провела перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб;
-прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання всіх осіб, які були присутні під час проведення затримання ОСОБА_6 (озброєні особи у формі та інші працівники НАБУ, присутність яких видно на відеозаписі затримання);
- заяви ОСОБА_6 про вчинення працівниками НАБУ злочинів стосовно нього;
- скарг ОСОБА_6 щодо незаконного затримання його 15.07.2024 приблизно о 08:00 год. на вулиці Драгоманова в місті Києві, обставин затримання, насильного утримання у підвальному приміщенні, примушування його до вчинення злочину, застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, катування, тощо.
Натомість детектив ОСОБА_9 в протоколі затримання ОСОБА_6 лише зазначила про те, що ОСОБА_6 вважає часом його затримання - 08:00 год.
Обвинувачений вказує, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що приміщення у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де стосовно нього працівниками НАБУ вчинялися злочини, це те саме місце, де проводилися слідчі дії за участю детективів НАБУ, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 .
Викладені ОСОБА_6 факти вчинення працівниками НАБУ стосовно нього тяжких кримінальних правопорушень, застосування до нього незаконних методів досудового розслідування, підроблення документів детективами НАБУ та штучного створення доказів обвинувачення підтверджуються протоколом обшуку автомобіля від 15.07.2024 та додатком до нього (відеозапис обшуку), протоколом затримання ОСОБА_6 від 15.07.2024 та додатками до нього (зауваження до протоколу затримання, відеозапис затримання), протоколом допиту ОСОБА_6 в якості підозрюваного від 15.07.2024 та додатком до нього (відеозапис допиту), протоколом допиту ОСОБА_6 в якості підозрюваного від 08.10.2024 та додатком до нього (відеозапис допиту), показаннями свідків та іншими доказами.
Окрім цього, слідчим та службовою особою, відповідальною за перебування та забезпечення дотримання прав затриманих не виконано жодних обов'язків, передбачених ст. 210, 212 КПК України, та не надано будь-яких процесуальних документів про виконання ними своїх обов'язків згідно зі ст. 210, 212 КПК України, чим грубо порушено законні, конституційні та конвенційні права і свободи ОСОБА_6 .
Про вищевикладені факти допущених порушень достеменно відомо прокурорам групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, але жодних заходів прокурорського реагування ними не вжито.
Разом з цим, його неодноразові заяви слідчому та прокурору про вчинення тяжких злочинів працівниками НАБУ та застосування до нього незаконних методів досудового розслідування, залишені без розгляду та не виконано своїх обов'язків щодо внесення відомостей до ЄРДР згідно з вимогами ст. 214 КПК України.
На звернення до прокурора з адвокатським запитом від 21.10.2025 щодо надання інформації про внесення відомостей до ЄРДР за цими заявами, 21.10.2025 отримано відповідь про те, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом в порядку ст. 350 КПК України, чим прокурор фактично проігнорував надання інформації стороні захисту та вкотре підтвердив свою зацікавленість в обвинувальному вироку.
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_6 вважає, що наявні обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора ОСОБА_5 , що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України є підставою для його відводу.
ОСОБА_6 , посилаючись на норми КПК України, рішення ЄСПЛ, стверджує, що додержання належної правової процедури у кримінальному провадженні та забезпечення охорони прав та свобод учасників кримінального провадження покладено на прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.
У той же час, прокурорами не тільки не забезпечено законності у даному кримінальному провадженні, а й здійснено приховування тяжких кримінальних правопорушень за що передбачена кримінальна відповідальність, що також викликає обґрунтовані сумніви у їхній неупередженості, у зв'язку з чим просив:
1) задовольнити заяву про відвід прокурора та відвести прокурора у кримінальному проваджені - прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 від участі у розгляді обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024;
2) зобов'язати Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами приховування прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури тяжких злочинів, тобто вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України.
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду, занесеною до журналу судового засідання від 17.11.2025, копію заяви про відвід прокурора, в частині, яка стосується зобов'язання Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами приховування прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури тяжких злочинів, тобто вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України, скеровано до Офісу Генерального прокурора для вирішення цього питання в порядку ст. 214 КПК України, оскільки суд, який здійснює розгляд кримінального провадження по суті, не має права приймати рішення про зобов'язання вносити відомості до ЄРДР про вчинення злочинів.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд вказаної заяви виключно в межах вимоги про відвід прокурору ОСОБА_5 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали заяву про відвід та просили про її задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід. Зазначив, що подання вибіркових доказів, як стверджує обвинувачений, відноситься до виключної компетенції прокурора, який подає докази у кримінальному провадженні. Щодо виділених матеріалів кримінального провадження №52024000000000581 прокурор вказав, що під час судового розгляду у порядку надання тимчасового доступу стороні захисту судом був наданий доступ до таких матеріалів кримінального провадження, за результатами розгляду якого ухвалено вирок. Матеріали кримінального провадження № 52024000000000547 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, не мають жодних доказів ні вини, ні невинуватості обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки стосуються зовсім іншої події кримінального правопорушення. Окрім цього, метою прокурора є надання тих доказів, які були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Вважає, що відвід заявлений з метою затягування процесуального часу, оскільки раніше вказаний відвід заявлений не був, а вказані у ньому обставини стосуються здійснення досудового розслідування та його завершення під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення заяви про відвід прокурора
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КПК України передбачено, що прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.
Повноваження прокурора закріплені у ч. 2 ст. 36 КПК України.
Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора (ч. 1 ст. 36 КПК України).
Водночас, прокурор, як один з учасників кримінального провадження, що належить до сторони обвинувачення, реалізує функції прокуратури, передбачені ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, зокрема, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді, а тому його об'єктивність є неодмінною передумовою забезпечення права на справедливий суд.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» неупередженість є однією із засад діяльності прокуратури.
Неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на досудовому розслідуванні та під час судового провадження.
Для вирішення питання про те, чи є підстави для відводу прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024, колегія суддів повинна перевірити наявність підтверджених фактів, які б породжували сумніви щодо відсутності неупередженості прокурора у зазначеному провадженні.
Частиною 1 статті 77 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, що виключають участь прокурора у кримінальному провадженні. Зокрема, прокурор не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або за наявності обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України).
Необхідність доведення підстав для відводу також випливає з практики ЄСПЛ, який зазначав, що відсутність упередженості або прихильності презюмується, поки не надано доказів протилежного. При встановленні неупередженості думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, за якими критеріями має встановлюватися неупередженість прокурора, як ключова складова цього інституту кримінального процесуального права.
Системний аналіз норм ст. 77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому ця зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об'єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Водночас упередженість прокурора, яка може бути викликана особистими мотивами, необхідно відмежовувати від його професійної зацікавленості у розгляді кримінального провадження, яка є проявом реалізації ним функцій прокуратури.
З метою дотримання гарантій об'єктивного розгляду справи учасники судового провадження наділені правом заявити відвід.
За наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК України, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, можуть бути заявлені заяви про відвід прокурору. Відвід повинен бути вмотивованим (частини 1, 2, 5 статті 80 КПК України).
Виходячи з положень ч. 2 ст. 81 КПК України, заяву про відвід прокурора під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.
Доказами, в розумінні статті 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Разом з тим, обов'язок доказування обставин, на які посилається заявник, покладається саме на нього. Аргументами заяви обвинуваченого про відвід прокурора є, на його думку, обставини, які викликають сумніви неупередженості останнього.
Зі змісту поданої заяви про відвід вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовує заяву про відвід та доводи щодо упередженості прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 тим, що прокурор надає до матеріалів кримінального провадження вибіркові докази, у тому числі, штучно створені з метою притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, в той час як докази, які його виправдовують умисно прокурором приховуються та не відкриваються стороні захисту.
Відповідно до приписів ст. 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, зокрема, під час надання та визначення обсягу доказів у кримінальному провадженні.
Разом з цим, згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням визначеного принципу змагальності сторін, кожна із сторін повинна довести свою позицію та надати суду ті докази, які вона має намір долучити для доведення своєї позиції.
Отже, надання прокурором доказів з метою доведення винуватості обвинуваченого, належить до дискреційних повноважень прокурора, і такі дії вчинені в межах закону та не є протиправними, що в свою чергу не дає підстав вважати про упередженість прокурора або про його заінтересованість в результатах кримінального провадження на які посилається обвинувачений у заяві про відвід.
Більше того, така обставина, що обвинувачений внаслідок суб'єктивних міркувань не погоджуються з процесуальними діями процесуального прокурора, не свідчить про упередженість та необ'єктивність останнього і, як наслідок, не тягне за собою його відводу.
Окрім цього, у своїй заяві як на підставу для відводу обвинувачений ОСОБА_6 посилається на наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості прокурора ОСОБА_5 при здійсненні ним своїх повноважень у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024, що виразились в тому, що прокурор надав відповідь від 21.10.2025 на запит сторони захисту, у якій зазначив, що клопотання учасників судового провадження щодо надання інформації про внесенні відомостей до ЄРДР за заявою обвинуваченого ОСОБА_6 розглядаються судом у порядку ст. 350 КПК України, чим прокурор фактично проігнорував надання інформації стороні захисту та вкотре підтвердив свою зацікавленість в обвинувальному вироці.
Колегія суддів відзначає, що сам по собі факт відмови прокурора у наданні інформації чи внесені слідчим або прокурором відомості до ЄРДР згідно заявлених ОСОБА_6 повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, за відсутності передбачених ст. 77 КПК України обставин, які об'єктивно викликають сумнів у його неупередженості, не може бути самостійною підставою для відводу прокурора. Окрім того суду на дослідження не надано первісну заяву захисту, за якою прокурор мав прийняти відповідне рішення, аби оцінити об'єктивність його дій, адже за загальним правилом судовий контроль у справах категорій скарг на бездіяльність органу досудового розслідування здійснює слідчий суддя відповідного суду.
З огляду на викладені обставини у заяві про відвід, колегія суддів вважає, що суть доводів обвинуваченого щодо упередженості прокурора у кримінальному провадженні зводяться до незгоди із процесуальною діяльністю прокурора у кримінальному провадженні, яке мало місце, зокрема, під час досудового розслідування. Спрямування запиту щодо вказаних у заяві про відвід подій на стадії судового розгляду та отримання відповіді від 21.10.2025 має ознаки зловживання правами, адже не породжує нових підстав для відводу прокурора, що суперечить положенням ч.4 ст. 80 КПК України, яка вказує, що заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Разом з тим, суд в силу положень ст. 81 КПК України зобов'язаний розглянути вперше заявлений відвід прокурору та надати оцінку викладеним у ньому доводам.
Невідповідність ухваленого стороною обвинувачення рішення (чи здійснення процесуальної дії) очікуванням учасника кримінального провадження та його незгода з ними не можуть бути витлумачені як прояв упередженості прокурора у кримінальному провадженні.
Суб'єктивна оцінка учасником справи дій та прийнятих процесуальних рішень в частині їх законності, обґрунтованості та правомірності, не є вирішальною при оцінці факту існування об'єктивних сумнівів в його неупередженості.
У будь-якому разі, інститут відводу у кримінальному процесі не є інструментом перегляду процесуальних дій чи додаткового роз'яснення мотивів їх здійснення. Крім того, зазначений інститут не може використовуватися стороною кримінального провадження як інструмент вибору прокурора, адже це буде суперечити загальним засадам КПК України.
Отже, незгода обвинуваченого із прийнятим рішенням у формі наданої відповіді чи процесуальною діяльністю не є самостійною підставою для відводу суду в розумінні ст. 77 КПК України, а відтак не містить ознак упередженості, на наявності якої наполягав обвинувачений ОСОБА_6 .
Колегія суддів, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу, дійшла до переконання про відсутність підстав стверджувати, що прокурор ОСОБА_5 виявляє особисту упередженість. У заяві про відвід не наведено відомостей про факти, які б стосувалися протиправної поведінки прокурора, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ним процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024, чи висловлювань прокурором думки, позиції щодо його розслідування, тощо.
На думку колегії суддів, заявлений відвід містить лише оціночні судження обвинуваченого щодо дій прокурора ОСОБА_5 , тоді як об'єктивно підтверджені дані про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості або особистої заінтересованості, відсутні. Незгода обвинуваченого з процесуальною діяльністю прокурора, не може бути підставою для заявлення відводу прокурору. Невідповідність дій прокурора вимогам КПК України судом не встановлена.
Загальна поведінка обвинуваченого у судовому процесі у формі подачі чисельних аналогічних клопотань, повторних клопотань, клопотань, які не передбачені чинними положеннями КПК України, у сукупності із заявленням необгрунтованого відводу має ознаки зловживання обвинуваченим своїми правами з метою затягування розгляду кримінального провадження, а відтак судом в подальшому з урахуванням положень ст. 28 КПК України така поведінка обвинуваченого буде враховуватись як один із критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження.
Зважаючи на викладене, під час розгляду заяви про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , колегією суддів не встановлено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в його неупередженості, а тому заява обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись положеннями ст. 77, 80, 81, 369-372 КПК України,
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000337 від 04.07.2024, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3